Цукерберг іде в декрет! А ти, любий, наважився б?

“Пошта” дізналася, як часто українські чоловіки йдуть у декретну відпустку, з яких причин і як вони самі до цього ставляться

фото: Facebook/Mark Zuckerberg
Невже Майкл Цукерберг піде у декрет? Навіщо це такому успішному й молодому бізнесменові?! Таке запитання виникло не лише у мене, але й, напевно, в будь-якої іншої української жінки – берегині домашнього вогнища, яка чула цю новину (ВВС Україна повідомила, що генеральний директор мережі Facebook після народження доньки справді візьме два місяці декретної відпустки. – “Пошта”). “Невже дружина не впорається самостійно? Дітей виховувати – то справа виключно жіноча!” – парируватимуть чоловіки. Реальність? Ні, радше стереотип, що панує в українському суспільстві, яке в XXI столітті вже трохи модернізувало свої застарілі погляди.
Виявляється, 47% жінок і 44% чоловіків вважають нормальним те, що батько може піти у декретну відпустку замість матері (таке соцопитування проводив Український інститут соціальних досліджень). А найпопулярніша в світі соцмережа Facebook, заснов­ником якої є вже згаданий  Майкл Цукерберг, дозволяє своїм американським працівникам брати до чотирьох місяців декретної відпустки, яку вони можуть використати одразу ж або впродовж першого місяця життя дитини. 

А як у нас?

На Заході це справа звична: приблизно 20% чоловіків беруть на себе обов’язки щодо догляду дитини. Наприклад, у Швеції батьки на двох мають півтора року декрету, які зобов’язані розподілити між собою, а в Німеччині до таких відпусток татів заохочує уряд, гарантуючи грошову допомогу і збереження робочого місця. 
Зовсім не шкодую, що пішов у декрет, бо то безцінний досвід, радість спілкування із дітьми, тривалий відпочинок від напружених робочих буднів
Згідно з чинним українським законодавством, декретну відпустку може отримати будь-хто із батьків. Такі права громадянам України гарантує стаття 45 Конституції і стаття 18 Закону України “Про відпустки” (розділ 4 “Соціальні відпустки”). При цьому на чоловіка поширюються ті ж права та пільги, які отримує в цьому випадку жінка, включно з безперервністю трудового стажу. 
Є чоловіки, готові пов­ністю присвятити себе батьківству, а є такі, що бажають розділити декретну відпустку навпіл. І мають на це право! Наприклад, перші півтора року дитину доглядає мама, а решту часу – батько. 

Вигідно, але відповідально 

“Пошта” спитала у ко­ристувачів популярної соц­мережі, з яких причин українські чоловіки йдуть у декретну відпустку, і виокремила найпоширеніші з них:
– якщо у дружини післяпологова депресія;
– якщо вона заробляє більше від чоловіка;
– якщо в дружини є інші пріоритети в житті і вона не бажає засиджуватися вдома та виховувати дитину;
– якщо дружина боїться втратити роботу;
– якщо чоловік хоче якнайбільше насолодитися спілкуванням з дитиною;
– якщо чоловік не працює і не може знайти роботу.
Але трапляються зовсім неочікувані версії. “Я працював у міліції. Керівництво змінилося, і виникли деякі проблеми на роботі. Дитині на той час виповнився рік, тож вирішив піти у декретну відпустку. Це була непогана альтернатива, аби не втратити роботу”, – розповідає “Пошті” Андрій, який доглядав дитину півтора року. – Важко було звикнути до такої відповідальності, навчитися розуміти, чого саме у той чи той момент дитя потребує”. 
“Коли моїй дружині запропонували роботу за кордоном, молодшій донечці виповнилося всього два рочки, а синові – шість. Залишити двох дітей її намовляла теща, мовляв, покинь того невдаху, він неперспективний, а ти молода, знайдеш собі у Польщі багатшого. І оскільки життя у нас не склалося, я їй не став на заваді. Оформили на мене ще рік декретної відпустки, і мати двох дітей поїхала шукати кращого життя… Ну а я разом зі своїм батьком (бо мати померла) виховував донечку, зміг відправити синочка до першого класу. З часом навчився краще справлятися зі своїми батьківськими обов’язками. Найважче було відучити малу від штучних молочних сумішей і перевести на звичайну їжу. Не вистачало часу, аби робити із сином-першокласником уроки. Але все налагодилося. Зараз доньці вже дванадцять. Інколи діти спілкуються з матір’ю по скайпу, але радше як із подругою – розповідають те, що вважають за потрібне, не піддаючись її впливу, коли намагається виховувати. Ну а як ще можуть сприймати діти таку “зозулю”?!” – каже Тарас. Чоловік запевняє, що материнство – це не хобі, цьому треба присвятити життя!

Долаємо стереотипи

У нашому пострадянському суспільстві панує думка, що відправити чоловіка в декрет – ледь не аморально, причому ключовим є саме “відправити”, нібито це не може бути рішенням самодостатнього й розумного чоловіка, а частіше прим­хою дружини, що взяла на себе роль голови сім’ї. Але таке стереотипне мислення, можливо, завдяки європейському досвіду та підтримці держави, поступово викорінюється з нашої свідомості. І розподіл праці за гендерною ознакою стає неактуальним в сучасному ритмі та умовах життя. 
Оформили на мене ще рік декретної відпустки, і мати двох дітей поїхала шукати кращого життя…
“Я зовсім не шкодую, що пішов у декретну відпустку. Можу всім це радити, бо то безцінний досвід, радість спілкування із дітьми, навіть тривалий відпочинок від напружених робочих буднів. Ніякого осуду з боку друзів не було, навпаки, їхні дружини мене в приклад ставили. Я пробув у декреті півтора року, після чого благополучно повернувся на роботу. Щасливий, що син підростав у мене на очах, що я мав змогу приділити йому так багато часу”, – запевняє Андрій. 
Таке рішення чоловіка – результат сили і зрілості, бо виховання дітей є дуже важкою працею, що вимагає повноцінної самовіддачі. Тому думка сторонніх не може бути пріоритетом у стосунках дітей і батьків. 
Повністю замінити обох батьків татові не вдасться!
Звісно, є незначні ризики для психологічного здоров’я батька та гармонії у сім’ї, яка може не витримати суспільного осуду, або якщо чоловік – фахівець у сфері, що активно розвивається (перебуваючи в декреті, він не зможе йти в ногу з часом і, так би мовити, залишиться на узбіччі своєї кар’єри). Тому такі рішення подружжя повинне приймати спільно, ретельно зваживши усі обставини. Перед тим як батько почне виконувати незвичні для себе обов’язки, матері необхідно буде підготувати його і показати на власному прикладі, що і як варто робити. 
Проте існує й багато переваг: чоловік, який вирішив присвятити себе вихованню дитини, починає краще розуміти дружину – чому вона так втомлюється за день, чому інколи їй так важко доводиться. А з дитиною у батька формується тісніший зв’язок, вона зростає в любові, яка виходить від обох батьків. Тож якщо життєві обставини спонукають піти у декрет саме батька, то чом би й ні?
Василь Трущак, заступник начальника відділу пільг, соціальних допомог і компенсаційних виплат управління соціального захисту Львівської міської ради:
– Із 23 тисяч осіб, які зараз перебувають у декретній відпустці на Львівщині, приблизно 10 відсотків чоловіків (з них – 37 вдівців), які самотужки виховують дітей. Як відомо, 1 липня 2014 року відбулися зміни в наданні соціальної допомоги тим, що перебувають у декреті. Зокрема, скасували допомогу з догляду дитини до трьох років, яку призначали по-різному на першу дитину, другу і на наступних дітей. Тепер надають допомогу при народженні дитини в розмірі 41 тисяча 280 гривень (одноразово – 10 тисяч 820 гривень, решту суми – по 860 гривень щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку). Таку допомогу може отримати тільки один із батьків (мама чи тато) або ж опікун незалежно від того, чи працює, а чи є безробітним. Час декретної відпустки зараховується в трудовий стаж. Аби оформити допомогу при народженні дитини, необхідно написати заяву, пред’явити посвідчення особи і копію свідоцтва про народження дитини. Якщо батьки мають різну прописку (місце реєстрації), то при оформленні допомоги на матір чи на батька знадобиться ще й довідка за місцем реєстрації про неотримання такої допомоги.
Галина Кравчишин, дитячий психолог:
– Головне, аби дитина зростала у атмосфері любові та сімейної злагоди. Коли за взаємною згодою в декретній відпустці перебуває батько, то, ймовірно, зможе у деяких випадках допомогти дитині в її розвитку. Але повністю замінити обох батьків татові не вдасться! Мама, навіть коли дитину доглядає батько, повинна брати якнайактивнішу участь у вихованні малюка. А ще краще, аби до двох з половиною років все ж таки більше часу з дитиною була мама, бо батько формує розуміння малюка про зовнішній світ, тоді як мама – про внутрішній. У окремих випадках тато може також мати з дитиною дуже тісний емоційний зв’язок, але таке трапляється рідко. Це стосується маленьких дітей. Звичайно, коли вони вже підростуть, залишитися доглядати їх може батько. Тут є й позитивний момент – тоді чоловік краще починає розуміти дружину, а дитина отримує більше батьківської уваги.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7328 / 4.45MB / SQL:{query_count}