Церковний рік – могутній гімн честі і слави для Бога

14 вересня церкви східного обряду відсвяткували початок нового літургійного року

фото: rik-2016.pp.ua
Саме у вересні починається церковний рік (Індикт), який припадає на 1 вересня за григоріанським календарем і на 14 вересня за юліанським. Отож, повний релігійний рік триває від 1 (14) вересня  до 31 серпня (13 вересня).
Початок нового церковного року встановили отці Вселенського собору в Нікеї, що відбувся 325 року. Східні церкви живуть за цією постановою й досі, а щодо Римо-католицької, то літургійний рік вона починає першою неділею Адвенту, тобто Різдвяного посту, інформує РІСУ.
Індикт (з лат. – “постанова”, “оголошення”), яким учасники Нікейського собору встановили дату святкування початку церковного року, має назву “візантійський”, “константинопольський”, або ж “Константинів”. Спершу він був обов’язковим для всієї Римської імперії за винятком Єгипту. Імператор Юстиніан І зробив обов’язковим датування після індикту для всіх офіційних документів. Римська Церква за Папи Пелагія ІІ ухвалила індикт для означення дат документів і лише 1097 року перестала керуватися цією постановою.
День початку церковного року став церковним святом (коли точно –  невідомо), але воно вже існувало в VIII столітті.
Як пише у своїй книзі “Пізнай свій обряд” отець Юліян Катрій, “церковно-літургійний рік – це могутній гімн честі і слави для Бога, де бере участь потрійна Церква: прославлена в небі, воююча на землі і страждальна в чистилищі… У ньому знаходить свій найкращий вислів увесь зміст нашої святої віри”.
Значення слова ”свято” є спорідненим слову ”святість”
“У православній традиції існує три кола богослужіння. Найменше, добове – це ті служби, які у визначеному порядку звершуються протягом однієї доби і повторюються щодня у тому ж порядку. Наступне коло – тижневе – від понеділка до неділі. Кожному дню визначена пам’ять, згадування певної події або певних святих. Скажімо, у понеділок ми згадуємо безплотних ангелів і сили небесні. У вів­торок – Івана Хрестителя. У середу розмірковуємо про зраду Юди (тому цей день є пісним зазвичай протягом усього року). У четвер прославляємо святителя Миколая і святих апостолів. У п’ятницю згадуємо хрест Христовий і розп’яття Спасителя (у цей день ми також постимо). У суботу згадуються всі святі, а також усі померлі, і ми особливо молимося за їхнє упокоєння. А в неділю з радістю згадуємо Воскресіння Христове. Таким чином проходить тижневе коло богослужінь”, – пояснює архиєпископ, секретар Священного синоду УПЦ (КП), голова Інформаційного управління Київської Патріархії Євстратій Зоря. – Найбільше коло богослужінь – річне. Впродовж цілого року відбуваються певні святкування. Якщо відкрити церковний календар, можна побачити, що кожна дата є днем пам’яті певних святих або подій зі священної або церковної історії. Одні з цих дат є більшими святами, інші не святкуються так широко”. 
З його слів, найбільшим святом церковного року є Великдень – свято над святами і торжество над торжествами. Це свято є квінтесенцією і зосереджуванням головної точки відліку, яка пояснює і наділяє сенсом всі інші події церковного календаря. Далі йде коло з 12 найбільших свят церковного року, пов’язаних із подіями життя Ісуса Христа, Божої Матері, а також значними подіями церковної історії. Це, зокрема, відомі всім свята: Різдво Господа Ісуса Христа, Хрещення Господнє, Стрітення, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Преображення Господнє, Успіння Пресвятої Богородиці, Вхід Господній в Єрусалим, Вознесіння Господнє, свято П’ятидесятниця або Трійця – сходження Святого Духа на апостолів, свято Різдва Божої Матері, Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, свято Введення Пресвятої Богородиці до храму. Ці святкування нагадують нам про євангельські або церковно-історичні події, які мають безпосереднє відношення до нашого життя, до спасіння, до нашого духовного вдосконалення і довершення. 
Найбільшим святом церковного року є Великдень – свято над святами і торжество над торжествами
“Наступний рівень святкування – великі свята, що пов’язані з днями пам’яті великих шанованих святих або визначних подій із церковної історії. Це день вшанування святих апостолів Петра і Павла, свято Покрови Божої Матері, свята, пов’язані з пам’яттю святих: Івана Богослова, Івана Золотоустого, Василя Великого… Тому, відзначаючи кожне свято, кожну подію церковного року, ми маємо не просто їх сприймати як певну традицію – віддавати данину звичці, сприймаючи церковні свята виключно з точки зору етнографії (в певний день святити яблука, в інші – зілля, вербу, крашанки і писанки), а в першу чергу, пам’ятати про духовне значення свят, щоб ці події ставали дійсно святами. Бо значення слова ”свято” є спорідненим слову ”святість”. І кожне свято покликане наближати нас до цієї святості. І ще один, нижчий, рівень церковних святкувань – це дні пам’яті святих або дати, пов’язані з певними церковно-історичними подіями. Вони припадають на кожен день. Зазвичай навіть кілька таких згадувань припадають на один день”, – повчає архиєпископ.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6433 / 4.1MB / SQL:{query_count}