Визнаймо та прославімо Христове божество!

19 серпня святкуватимемо празник світлого Господнього Преображення, або Другий Спас. Цього дня в храмах освячують яблука, грушки, мед, обжинкові вінки чи колоски жита і пшениці

Свято це відзначають на спомин про велику подію в житті Ісуса Христа, коли він, довівши свою божественність вченням і чудесами, вирішив незвичайним способом показати учням славу Свого божества. Про цю подію розповідають аж три євангелисти –  Матей, Марко і Лука.
Розповівши учням про таємницю Своєї смерті та воскресіння, а також про близькі страждання, Ісус почув від них заперечення, і тоді, докоряючи їм, узяв трьох апостолів, Петра, Якова та Івана, і вирушив з ними на гору Тавор, де під час молитви лице Його просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим та блискучим, як світло. З’явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля і почали розмовляти з Ісусом про Його смерть. Раптом біла хмара накрила всіх і з неї почувся голос Бога: “Це  –  мій улюблений Син, що Його я вподобав: Його слухайте” (Мт. 17, 5).
На думку святого Івана Дамаскина, Христос узяв на Тавор зі собою Петра, щоб той, хто прилюдно визнав Христове божество, почув підтвердження свого визнання і від Небесного Отця; узяв Якова, бо той мав бути першим єпископом Єрусалима і першим з апостолів повинен був віддати своє життя за Христа; зробив свідком Своєї переміни апостола Івана, бо той був Його улюбленим учнем і дівственником, пише в своїй книжці “Пізнай свій обряд” отець Юліян Катрій.
Святкування цього празника сягає IV століття. В цей час свята Єлена, мати цісаря Константина Великого, збудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Наприкінці XI століття хрестоносці знайшли на Таворі аж кілька церков і монастирів. Та в XIII столітті прийшли магометани і все знищили. Єрусалимський Патріарх Кирило II в 1860 році на руїнах давньої церкви звів новий храм. У 1923 році на Таворі побудували величаву базиліку Господнього Преображення.
Празник Преображення належить до дванадцяти великих свят Східної Церкви і припадає на той час, коли дозрівають плоди. Від найдавніших часів цього дня на подяку Богові здійснюють благословення первістків земних плодів, найперше яблук, звідси й народна назва цього свята – Яблучний Спас. Окрім яблук, віряни приносять для освячення й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо.  Цей звичай християнська Церква перейняла від Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. В Книзі Виходу читаємо: “Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого” (23, 19). “Як увійдете в землю, – сказано в книзі Левіт, – що оце хочу вам дати, і там жатимете жниво, то принесете сніп, первоплід ваших жнив, священикові” (23, 10).
Господнє Преображення несе всім вірним неземну радість. “Все днесь наповнилося радістю, – співатимуть завтра на утрені, – бо Христос преобразився перед учнями”. Проте головний зміст і мета цього празника  –  визнати і прославити Христове божество. В цей день  Церква закликає своїх вірних духом вийти на гору Тавор і стати свідками Ісусової переміни: “Прийдіть, – каже литійна стихира, – вийдім на гору Господню, у дім Бога нашого, і побачимо славу Його Преображення, славу як Єдинородного від Отця. Приймім світло від світла та, піднесені духом, Тройцю Єдиносущну прославмо на віки”.

Народні прикмети
Кажуть, що на Спаса літо зустрічається з осінню, з першим холодом. У деяких регіонах України від цього свята вже починалися приморозки, тому й говорили: “Прийшов Спас – тримай рукавиці про запас!”, “Настав Спас – пішло літо від нас!” 

* Який Яблучний Спас (холодний чи теплий) – таким і січень буде.
* Який Яблучний Спас – така й Покрова.
* Якщо день видасться сухим – осінь також буде сухою, якщо дощовим – сирою; а якщо ясним, сонячним – зима буде холодною і суворою.
* Якщо не їсти яблук до Яблучного Спаса, а потім, у свято, скуш­тувати яблуко з медом і загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7478 / 4.1MB / SQL:{query_count}