Весільні забобони: у що вірити, а в що – ні

“Пошта” довідалася, яке значення для українців мають весільні прикмети і забобони та звідки вони взялися

Весілля – важлива і хвилююча подія в житті людей, яку хочеться запам’ятати назавжди. Зазвичай молодята, які готуються до торжества, і їхні батьки хвилюються, чи все мине нормально і чи будуть вони щасливими у шлюбі. Тому, готуючи і проводячи урочистості, намагаються врахувати всі дрібниці, дотримуватися різних традицій, звертаючи особливу увагу на прикмети і забобони. Попри те, що ми живемо у XXI ст., хтось у них вірить, хтось – ні, решта, хоч і не вірить, усе одно перед весіллям ними цікавиться і мимохіть пропускає через себе.
Зі слів етнографа Інституту народознавства НАН України Лесі Горошко, в основі будь-якої прикмети – спостереження людей упродовж багатьох віків за певними явищами та їхні висновки. “Вони беруться з життєвого досвіду. Якщо справдилось у сусіда, пов’язують зі своїм життям, а потім передають і наступному поколінню. Так знання поширюються”, – пояснює вона.
А ось забобони – це віра в існування надприродних сил. Проте в цього поняття дуже нечіткі межі. “Християнство – теж віра в надлюдське. Невже людина, яка вірить у Бога та християнські приписи, теж забобонна? Вважається, що забобони – прадавні вірування, яких зараз людина не може логічно пояснити, тому вважає забобонами. Але 100 років тому для тодішнього суспільства вони могли бути цілком прийнятними і раціональними. Ймовірно, прикмети тоді і справджувались, адже у XIX столітті люди не знали про те, що мислення відображається в реальності. Сьогодні це доводить наука. Сучасні технології винайшли ней­ролінгвістичне програмування, коли, володіючи певними знаннями, ми здатні кодувати свою психіку. Тому сьогодні маємо змогу обирати, у що вірити”, – додає співрозмовниця.

Серед весільних прикмет є особлива класифікація: ті, які стосуються погоди (“У сніжний день весілля – до благополучного життя”, “Якщо в день весілля падає дощ – життя буде заможне”, “Якщо в день весілля сильний вітер – життя в молодих буде вітряним”), обручок (“Якщо доторкнутися до обручок нареченого і нареченої на весіллі – і твоє весілля скоро відбудеться”), одягу (“Наречений не повинен бачити сукню нареченої до весілля”, “Фату білого кольору може одягати лише незаймана наречена”, “У весільному вбранні має бути щось нове, старе, позичене і блакитне”), місяця року (“Найвдаліший час для одруження – осінь”) тощо.
Щодо прикмет, які стосуються вбрання, то, зі слів етнографа, вони зовсім не “наші”, а запозичені із Заходу. “Біла фата, як і сукня взагалі, не є характерними для українського весільного обряду. До середини XX століття одружувались у національному одязі. Наречена початку минулого століття виходила заміж у білій довгій сорочці з вишивкою здебільшого червоного і чорного кольорів. Талію підкреслювали яскравим червоним поясом, що підтримував декілька спідниць, поверх яких одягали барвисту плахту і запаску. Взували жовті або червоні чобітки, а голову дівчини прикрашав вінок із польових квітів та стрічок. Із того часу збереглася багатошаровість вбрання, яка символізувала заможність родини молодої. Цікаво, що навіть попри спеку гуцули одягали на себе кожух. У наш же час, наприклад, до весільної сукні одягають рукавички. І одне, і друге виконує лише естетичну функцію, – зазначає Леся  Горошко. – Тож нареченим не варто перейматися прикметами щодо весільного вбрання, бо воно в нас запозичене”.
А ось прикмети щодо погоди й пори року мають більш раціональне підґрунтя. Наприклад, із давніх-давен дощ асоціюється зі щедрим урожаєм. Це ж стосується найвдалішого часу для одруження – осені, адже саме в цю пору року збирають урожай і завершують польові роботи.
Вірити у весільні прикмети і забобони чи ні – справа особиста. Головне – не забувати, що власне щастя варто будувати самому, а до решти ставитися з гумором.

Отець Тарас Фітьо, керівник Комісії у справах родини Львівської архиєпархії УГКЦ, – про те, чи варто вірити в забобони, чи обов’язковим є батьківське благословення та як правильно готуватися молодятам до шлюбу

 
 фото: dyvensvit.org
За язичництва українська традиція була насичена різноманітними приписами і забобонами щодо обряду вінчання, як от високосний рік чи згасання свічок. Із поширенням християнства на українських землях релігійні вірування не витіснили, а, радше, доповнили язичницькі уявлення про сили явищ природи та сакральний зміст побутових предметів. 
Проте, зі слів керівника Комісії у справах родини Львівської архиєпархії УГКЦ отця Тараса Фітя, забобони народжуються зі страху, особливо тоді, коли ми боїмося втратити щось важливе: здоров’я, життя (своє чи близьких), щастя в цілому. “Стараймося всіма можливими способами цього уникати. Якщо кожна хвилина нашого життя залежить від Бога, то навіщо це марновірство?” – каже отець Тарас Фітьо.
“Пошта” вирішила зустрітися з отцем і розпитати, чи варто вірити нам у забобони та як готуватися до шлюбу по-християнськи.

– Існує багато порад щодо вибору дати шлюбу. Зокрема, в народних прикметах є табу на травень, суботу, високосний рік… Що думаєте з цього приводу?
– Церква не дозволяє брати шлюб у часі посту й пісних днів. Наприклад, Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня припадає на суботу чи неділю, очевидно, в цей день церква забороняє вінчання. А високосний рік, травень і задушна субота – це забобони.

– Чи є якісь вимоги до вбрання наречених? Кому можна одягати фату?
– Особливих вимог до вбрання нема. Ми лише обираємо, чи дотримуватися давніх традицій, чи ні. Біла сукня нареченої – символ, який свідчить про тілесну чистоту. Нині ці поняття дещо нівельовані, адже багато пар живуть разом до шлюбу. Проте церква їм не забороняє одягати фату чи сукню білого кольору. Єдине, про що не варто забувати: якщо ми присутні в храмі Божому й уділяється святе таїнство шлюбу, головною особою є не молодята, а все- таки Бог. Та все ж не раджу нареченій і її дружкам одягати відверті вбрання.

– Як захиститися від вроків? Чи є спеціальна молитва?
– Вроки – результат дії когось, хто бажає нам зла. Якщо людина живе з Богом, молиться, сповідається, то вона перебуває під Божою парасолькою. Якщо хочете захиститися від вроків, найперше, чого не варто робити, то це в них вірити. Свого часу Ісус Христос сказав: “Повір, і тобі воздасться!” Часом у людини є власні проблеми із самопочуттям, але вона вважає, що її врікли. Друге – потрібно молитися. Якоїсь спеціальної молитви для цього нема. Найкращий захист – вчасна Сповідь і Пресвята Євхаристія.

– Що робити парам, коли під час вінчання у когось із них різко погіршилося самопочуття?
– Найперше – варто добре поїсти. Церква закликає постити лише за годину до літургії. Якщо самопочуття погіршилося, можна обмитися свяченою водою, зокрема йорданською, запалити стрітенську свічку чи заварити чай із зілля, посвяченого в часі літніх свят: Преображення, Успення тощо. А ось обпльовувати, палити сірники чи зав’язувати червоні нитки небезпечно.

– Розкажіть, будь ласка, про сакральний зміст вінчальних свічок.
– Ці свічки – символ Божої любові. Як Бог полюбив людину, так і молодята мають полюбити одне одного аж до самої смерті. Не вихваляється людська любов, адже ми всі є грішні, проте важливо зачерпнути і наслідувати її. Не бійтесь і не надавайте містичного значення, якщо під час вінчання затухне свічка, впаде обручка чи корона. Це буденні речі. Усе може загубитися: телефон, гроші, тому краще довіряйте Богові як дитина батькові.

– Отче, чи є вимоги до свідків? Скільки їх має бути?
– Особливих вимог немає. Очевидно, вони мають належати до тієї віри церкви, де береться шлюб. Головна функція свідків – зафіксувати шлюб, а ось щодо того, скільки їх повинно бути, вимог нема. Не обов’язково, щоб на шлюбі були присутні п’ять чи 10 пар свідків. Достатньо й однієї.

– На вашу думку, чи обов’язковим є батьківське благословення? 
– Благословення батьків – дуже важлива річ. Бог дав їм дар батьківства, тому вони благословляють не своєю, а Божою особою. Раджу готуватися до цього дуже ретельно. Важливо сказати: “Хай Бог благословить тебе, мій сину, моя доню”.

– Порадьте молодятам, як готуватися до шлюбу по-християнськи.
– Хоч вибір дати шлюбу також важливий, та все ж раджу молодятам готуватись, усі свої емоційні, розумові та фізичні сили витрачати на те, щоб уміти належно прожити своє життя. Варто готуватися до того, що буде згодом, як виглядатиме їхнє спільне життя. Говоріть на складні теми і вчіться оминати гострі кути.
Розмовляла Ірина Чорненька
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8292 / 4.15MB / SQL:{query_count}