Столиця пивного краю

Кореспондент "Пошти" побувала у найбагатшому німецькому місті Мюнхені, де похований Степан Бандера 

Кореспондент "Пошти" побувала у найбагатшому німецькому місті Мюнхені, де похований Степан Бандера 

Мабуть, не кожен знає, що чарівне німецьке місто Мюнхен, яке у нашій уяві постає як столиця пивного краю - Баварії та однойменного футбольного клубу, може бути настільки близьким українцям. У Мюнхені є Український вільний університет, у якому у минулому столітті гуртувалася наша діаспора. А ще у цьому місті похований Степан Бандера. 

Кладовище для прогулянок 

bandera.jpg

Для мене подорож до Мюнхена розпочалася власне із відвідання могили Провідника ОУН, який похований на цвинтарі Валдфріедгоф (Wald­friedhof). Туди можна потрапити на метро або пішки з центру. Це мюнхенське кладовище заворожує, щойно туди потрапляєш. Нагадує більше зати­шний парк із великою кількістю витворів мистецтва, які насправді є надгробними пам'ятниками. Дивовижно, але це кладовище абсолютно не асоціюється зі смертю: алеями прогулюються молодята, батьки із дітьми катаються на велосипедах, білочки безстрашно підбігають до відвідувачів. Але попри це, цвинтар бездоганно доглянутий, в чому, мабуть, і полягає шанобливе ставлення до похованих. 

Могила Степана Бандери - у секторі 43. Не знаючи цього номера, можна було б навіть за півдня не знайти поховання, адже кладовище справді велике. Могила Провідника ОУН виглядає більш ніж скромно - високий білий хрест, на якому кирилицею та латинкою написані ім'я та прізвище, роки життя. Поруч лампадка зі свічкою та квіти зі синьо-жовтою стрічкою. Могила Бандери розташована посеред могил із німецькими та польськими прізвищами, хоча на цвинтарі є й сектор, де поховані українці, зокрема, Ярослав Стецько. 

Саме у Мюнхені й убито Степана Бандеру. Агент КДБ Богдан Сташинський підстеріг його у під'їзді будинку, де він мешкав, - на вулиці Крейтмайр, 7. Це зовсім недалеко від залізничного вокзалу.

Німці мріють про Мюнхен 

Мюнхен вважають містом багатіїв, до нього приїжджають розважатися. Ціни на життя тут вищі, аніж в інших німецьких містах. Проте саме столиця Баварії - на першому місці серед німецьких міст, де б воліли жити німецькі родини. Йдеться не лише про престиж, а насамперед про комфорт життя. Для мене просто фантастичним видалося те, що частину центральних міських вулиць баварці сховали у тунелі. 

Уявіть собі, під землею знаходиться широка вулиця із шести смуг, якою поміж спальним районом і центром міста на великій швидкості курсують автомобілі. А над ними - спокій і затишок: діти бавляться на дитячих та спортивних майданчиках, жінки прогулюються із візочками парковими алеями. У зведення таких підземних автомагістралей мюнхенці вклали мільйони євро. Але тепер вони можуть за лічені хвилини добратися з одного кінця міста в інший, без простою на світлофорах та заторів. А для пішоходів вивільнилася велика територія, куди навіть не долітає шум двигунів. Тож не дивно, що ледь не півміста займають парки. А Англійський парк є одним із найбільших міських парків у світі. 

На кожній вулиці поміж проїзною частиною і тротуаром є спеціальна смуга, відведена для велосипедистів. Навіть моя уява не могла б вигадати стільки дивовижних та кумедних велосипедів, які можна побачити у Мюнхені. Але найбільше вражають причепи для дітей! Зовні вони нагадують коляску від мотоцикла, яка кріпиться не збоку, а позаду велосипеда. Мюнхенці не бояться роз'їжджати з маленькими дітками містом, адже впевнені: на перехресті жоден автомобіль не насмілиться проскочити на червоне світло. 

Толерантність у моді 

У Мюнхені немає хмародерів! На референдумі жителі міста проголосували за те, аби заборонити будувати споруди вище 99 метрів - висоти собору святого Петра. Цей велетенський храм, який став символом міста, може вміщати 20 тисяч вірян! Цікаво, що на момент завершення його будівництва у 1525 році населення тогочасного Мюнхена було майже вдвічі меншим, аніж може вмістити собор. 

Донедавна головною принадою Мюнхена була помпезна неоготична Ратуша, яка красується на центральній площі міста. Проте тепер туристів не менш приваблює "Аліянц Арена" - дивовижний футбольний стадіон, який збудували до чемпіонату світу з футболу у 2006 році. Цей фантастичний витвір приголомшує навіть тих, хто не цікавиться футболом. 

Не менше, ніж архітектура, вражає розмаїття сортів пива. Адже Мюнхен - столиця пивного краю. Баварці зазвичай п'ють із великих літрових келихів, найпопулярнішими є сорти світлого пива. А до пива завжди беруть смажені ковбаски, сосиски або солені кренделі. А взагалі до мюнхенських кнайп, не маючи мінімуму - 20 євро, краще навіть не заходити. 

Попри свою зайнятість, мюнхенці завжди знаходять кілька хвилин для туристів, аби відповісти на їхні запитання. Якщо французи часто відмовляються спілкуватися з іноземцями англійською, то для німців це - не проблема. Англійську знали усі співрозмовники, до яких ми зверталися, крім кількох працівників вокзалу. А одна бабця навіть просила вибачення, що погано володіє англійською мовою. Мовляв, через те, що почала її вивчати лише після виходу на пенсію. 

Українців, які потрапляють до Мюнхена, дивує й те, що у місті майже всюди можна зустріти багато вихідців із Туреччини. Вони тут прижилися, і в матеріальному становищі зовсім не вирізняються від корінних німців - мають свої клуби, ресторани, гольф-клуби. Якщо галичан сама думка про таку велику міграцію зі Сходу лякає, то німці ставляться до цього спокійно. Молодий інженер Роберт, з яким мені випала нагода тривалий час спілкуватися, навіть переконував, що міграція з інших країн - це добре, навіть потрібно. Бо у багатокультурному середовищі, на його думку, суспільство розвивається значно динамічніше, зокрема, в економічному плані. Так само вважають й інші баварці.

Львів - Мюнхен - Львів

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7474 / 4.12MB / SQL:{query_count}