Відкриймо своє серце!

Завтра християни східного обряду святкуватимуть Вербну неділю, а західного – Воскресіння Христове

фото: petrapavla.org.ua
Наш недосконалий світ сповнений поділів і протиріч. Не вдалося оминути їх і Церкві Христовій – сповідуючи віру в єдиного Господа Ісуса Христа, Його відкупительну жертву та славне воскресіння, християни внаслідок різних історичних обставин поділені на конфесії. Вони мають свої особливості богослов’я, свою літургійну традицію, свій календар.  
На щастя, сьогодні наголос змістився із того, що нас роз’єднує, на те, що у нас спільного. А його справді набагато більше. І переживаючи літургійний рік у своїй традиції, ми з великою приємністю розділяємо релігійні переживання наших братів і сестер у Христі, які додержують іншої традиції.
Сьогодні, 5 квітня, християни, які живуть за юліанським календарем, святкуватимуть В’їзд Господній у Єрусалим, або Вербну неділю, а з понеділка переживатимуть Страсний тиждень. Християни, які дотримуються григоріанського календаря, святкуватимуть Воскресіння Христове.

Великий тиждень

Християни східного обряду учора завершили Велику чотиридесятницю і сьогодні, в Лазареву суботу, також переживають воскресіння – воскресіння Лазаря, яке є передвісником Христового воскресіння і воскресіння кожного з нас. Сьогодні входимо у Велику седмицю, або Великий тиждень, що передує світлому празнику Воскресіння Христового. Західна традиція називає його Страсним і акцентує на страстях Христових як ціні нашого відкуплення.
Це найважливіший літургійний період у році. Його богослужіння  – одні з найдавніших у Церкві (дуже глибокі за змістом і мають особливе значення для кожного, хто вважає себе християнином). Вони розповідають про нашу віру, про постання світу, гріхопадіння, відкуплення, смерть і воскресіння набагато більше, аніж усі богословські писання разом узяті. Занурмося у глибини піснеспівів, вслухаймося у слова. Це досвід глибокого літургійного пережиття страстей Господніх, який передається Церквою впродовж століть.
Сьогодні входимо у Велику седмицю, або Великий тиждень, що передує світлому празнику Воскресіння Христового
Цей тиждень дає нам ще одну нагоду змінити життя. Стишити своє серце, застановитися… “Христос гряде на вольную страсть”, – від неділі співає Церква. Чи готові ми йти з ним? 
Звичайно, буде чимало клопотів – прибрати помешкання, спекти паски, приготувати святкові наїдки. Та найголовніше за цим усім не забути прибрати свою душу, аби в цей празник празників могти спожити найголов­нішу їжу – приступити до святої тайни Євхаристії. Її ще називаємо Причастям, бо через неї стаємо причасниками – отримуємо свою частку в Царстві Небесному. Саме задля цього Христос і звершив свою відкупну жертву! А не задля того, аби ми могли скуштувати свяченого. 
Але ще маємо трохи часу, щоби відкрити серце для Христа. Священик у куточку чекає, щоб дати нам шанс змінити своє життя. Він дуже зрадіє, якщо в ці останні дні ще один блудний син повернеться до дому Отця свого  і скаже: “Прости мені, бо я згрішив…”

“Не я б’ю, верба б’є…”

Завтра за традицією ми понесемо до храму вербові галузки і вітатимемо один одного словами “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень!”. Квітна неділя здавна вважається великим господським празником і належить до 12 найбільших свят нашого церковного року.

зображення: uocofusa.org

Це свято і світле, і печальне водночас, бо вигуки “Осанна!”  за кілька днів зміняться на “Розіпни його!”. Цього дня Церква показує нам змінність, непослідовність, непостійність нашої людської природи. Закликає не бути натовпом, мати особистий стосунок до того, що відбувається. 
 В Україні цей день ще називають Цвітна, Шуткова, Шутна, Вербна неділя, Вербниця. Всі ці назви пов’язані зі звичаєм благословляти в церкві пальмові або ж оливкові галузки. А що в Україні пальми та оливи не ростуть, то маємо звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розпускаються. Раніше галузки роздавали в храмі після або перед богослужінням, нині ж несемо їх з дому.
Освячені вербові гілки ставили за іконами або садили на городі. Торішньою базькою розпалювали в Чистий четвер у печі, аби спекти паску. Але оскільки тепер ми печемо паски у газових чи електричних духовках, то освячені минулого року галузки належить спалити – найкраще в чистому куточку подвір’я або саду, а як ні, то в печі, але в жодному випадку не варто їх викидати на смітник.

Під хрестом

Перші чотири дні Великого тижня – від понеділка до четверга (оскільки літургійний день починається з вечірнього богослужіння) – продовжують постові теми: покаяння, прощення, навернення. Хоча кожен із них має свою особливу богословську тематику. 
У понеділок Церква вказує на праведного Йосифа – прообраз Христа, проданого своїми братами у рабство, який став благословенням та спасінням ізраїльського народу. 
У вівторок закликає до чування. Літургійні тексти розкривають значення притчі про десять дів – розумних і легковажних – в очікуванні нареченого, наголошуючи, щоб ми були пильними, готувалися разом із Христом йти дорогою його страстей. Цього року на вівторок Великого тижня припадає світле свято Благовіщення. Так часто буває і в нашому щоденному житті: смуток змінюється радістю, розпука надією …
Велика середа присвячена темі євангельської грішниці, яка омиває ноги Христові. Передвіщається і зрада Юди. Він дивиться на те, як грішниця дорогоцінним миром намащує ноги Христа і, як розповідають літургійні тексти, “сріблолюбствує”. 
З четверга Церква готує нас особливими піснеспівами до переживання Тайної вечері та відкупительної жертви Христа.
Освячені вербові гілки ставили за іконами або садили на городі. Торішньою базькою розпалювали в Чистий четвер у печі, аби спекти паску
Велика п’ятниця присвячена спогадам про засудження на смерть, страждання і смерть Спасителя. Літургійно розпочинається у четвер ввечері вечірньою та літургією Василія Великого – на спомин Тайної вечері. Це богослужіння одне з найважливіших у році: Христос встановлює таїнство Євхаристії. У катедральних і митрополичих храмах відбуваються ще два обряди: перший – омивання ніг, який є прикладом служіння, що його дає Христос своїм апостолам, другий – освячення мира, яким уділяється таїнство Миропомазання. 
Утреня страстей Великої п’ятниці (у четвер ввечері) присвячена читанню 12 уривків євангелій, які розповідають про страждання Христа. Царські часи – ще одне особливе богослужіння, яке оспівує страждання Христа. 
У Велику суботу маємо два богослужіння – Вечірню покладення в гріб з виставленням плащаниці та Єрусалимську утреню – надзвичайно глибоку і поетичну заупокійну службу по Ісусові Христові. 
Літургія Василія Великого у навечір’я Пасхи – це вже воскресне богослужіння, також дуже глибоко біб­лійне, яке розпочинається вечірнею. Після малого входу з Євангелієм перед плащаницею зачитують 15 уривків зі Старого Завіту – головні пророцтва і прообрази, пов’язані з Ісусом Христом, Його жертвою та Воскресінням.  

Тиша і чування

За давнім звичаєм всі роботи належало завершити в четвер пополудні, тому сам четвер називали Чистим. Зранку, помолившись, умившись та вбравшись у чистий одяг, господині ставали учиняти паску. Церковний дзвін увечері, що скликав до храму на Страсті, був сигналом, що час відкласти все та увійти в молитву і чування. 
П’ятниця – день тиші та строгого посту. Старші люди повчали: треба поводитись так, наче удома покійник, який є найдорожчою людиною. 
У суботу вранці йшли до храму вклонитися святій плащаниці, а тоді завершували приготування святкових страв, наводили глянц у помешканні і коло хати, прикрашали рушниками образи, застеляли обруси, прасували святковий одяг. Увечері готували великодній кошик, а вдосвіта вирушали до храму, аби знову пережити радість Христового Воскресіння.

Привітання Мечислава Мокшицького, архиєпископа-митрополита Львівського Римо-католицької церкви в Україні

Таємниця відкуплення становить фундамент нашої віри та надії, тут досвідчуємо нового життя і справжньої свободи.
З нагоди Великодня складаю щирі привітання духовенству, богопосвяченим особам та усім сповідникам Христа. Єднаюся з вами у Пасхальній радості, що випливає з контемпляції та прослави Любові, яка у всій повноті об’явилася під час Тайної вечері, на хресті та біля пустого гробу. 
Нехай сяйво присутності воскреслого Ісуса роз’яснює сутінки нашого часу і дає нам зміцнюючу впевненість, що Господь живе і залишається з нами на всі віки, аж до кінця світу. 
Нехай нетлінна Божа благодать додає нам відваги та впевненості, що усі земні труднощі, тривоги та страждання, особливо ті, які пов’язані з воєнними діями на сході України, нас не здолають – лише загартують і удосконалять в любові.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

“Пошта” щиро вітає усіх, хто вже завтра переживатиме радість Христового Воскресіння! Нехай ця радість наповнить ваші серця, втамує неспокій наших непростих буднів і дасть надію на Боже вирішення найскладніших ситуацій! Адже Христос здобув найбільшу перемогу – здолав смерть, приніс найбільше звільнення: дав шанс реалізувати свободу, яку дарував нам Отець, – здобути Царство Небесне!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9334 / 4.45MB / SQL:{query_count}