Школярі – не піддослідні кролики!

Реформи в початковій школі, передбачені в новій концепції розвитку освіти на найближчі 10 років, уже зазнають критики. Новації “Пошті” проаналізували педагоги та психотерапевт

фото: ladyclub.org
Нова концепція розвитку освіти на найближчі 10 років, хоча й не є офіційним документом, обов’язковим для виконання, вже наробила багато галасу серед українців – і серед батьків, і серед освітян! 
Автори концепції (“Пошта” про неї писала минулого тижня) пропонують багато новацій, і вони радикальні. Одні їх схвалюють, інші, навпаки, критикують. До реформ варто готуватися й учителям.
Зокрема, в концепції пропонується збільшити термін навчання у початковій школі до шести років, а за партами школярам загалом доведеться провести 12 років. У 2017-ому старшу школу чекає перехід на профільне навчання. З 2018-ого буде запроваджена обов’язкова національна багаторівнева сертифікація випускників старшої школи…
Державний стандарт початкової освіти потребує якнайшвидшого і абсолютного перегляду. На цьому наголошує парламентар, голова комітету ВРУ з питань освіти та науки Лілія Гриневич. На її переконання, це пов’язане не тільки зі змістом освіти і з віковими особливостями молодших школярів, а й має “позитивні економічні наслідки”.
“Дуже важливим питанням, на яке повинен відповісти “Закон про освіту”, є доля мережі сільських шкіл. Шестирічна сільська школа може зіграти свою позитивну роль для збереження цієї школи. Тому що ми на етапі 5-6 класу будемо під’єднувати не 7-8 учителів, а одного-двох і збалансуємо співвідношення вчитель – учень”, – уточнила парламентар. За початковою зміниться й старша школа. “Ми мусимо переходити до дванадцятирічної середньої освіти”, – додає нардеп.
Своєю чергою міністр освіти і науки Сергій Квіт певен, що за роки незалежності ми ніколи не мали такого перспективного системного погляду на те, що треба змінити в освіті. 
“І тепер, зокрема цією концепцією, ми намагаємося сформувати цей цілісний погляд. Якщо діти зараз у початковій школі мають п’ять уроків на день – це ненормально. Ми повинні це змінити, тому що діти не встигають цікавитися тим, що вивчають. Їх треба зацікавити, і в цьому наше завдання. Треба змінити підручники, треба здійс­нити багато змін”, – певен він.
Галина Слічна, начальник відділу освіти Львівської міської ради
Питання чотирьох чи шести років навчання в початковій школі – це один бік медалі. Другий бік – це саме змістове наповнення, навчальні програми у майбутній дванадцятирічній школі.

От від чого насправді залежить освітня реформа сьогодні. Зараз не можна робити експериментів у освіті. Папір витримає все, але чи витримають діти?!

Чому реформатори мовчать про те, під що ми збираємося здійснювати заплановані реформи? Покажіть мені, де гроші у бюджеті на освітні реформи? Як ви бачите реформу, наприклад, профільної школи? Як ми її здійснимо? Це нереально зробити на розбитих колбах і старих комп’ютерах! Вважаю, що ми маємо поділити аркуш надвоє і в одній його частині прописати, що можемо зробити, а в другій, за які гроші.

Якщо реформа в освіті має відбутися, то передовсім це має бути реформа у її змісті, в навчальних програмах. У жодній країні немає стільки обов’язкових для вивчення предметів! І взагалі будь-які реформи повинні бути системними.
Оксана Кочерган, педагог, засновниця початкової Школи святої Софії, радник комісії УГКЦ у справах освіти та виховання
З того, що я знаю про майбутні зміни в початковій школі, то це ніби непогані зміни, особливо збільшення тривалості навчання до шести років.

З мого досвіду, діти, що вчаться у п’ятих-шостих класах, наближені до початкової школи, вони ще не підлітки, фізіологічно і психологічно їм важко адаптуватися до умов середньої школи.

Маю дітей, які вчаться у різних школах в сусідній Польщі. І бачу, що шестирічна початкова освіта однозначно краща. На мою думку, скільки б років навчання не тривало у початковій школі, дитина повинна не втратити бажання вчитися. Як свідчить досвід нашої школи, навчання у початковій школі має бути поєднане з грою, оскільки учень ще просто фізіологічно не здатен сприймати того факту, що математика закінчилася і почалася мова. А ось у ході теми “Осінь” дитина може і яблучка-груші рахувати, і малювати їх, і писати про них…

От саме цього – інтегрованого навчання – я не знайшла в новій концепції розвитку освіти. Дуже шкода, бо це дійсно ефективна річ…
Мар’яна Нартікова, психотерапевт, завідувач Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування
Та школа, яка є нині, не спроможна виховувати взагалі. Це інвалідизація ще не сформованих дітей!

У теперішній початковій школі не передбачене повторення вивченого, кожен день – нова тема. Люди, які складають програми і для початкової, і для старшої школи, не знають ні педагогіки, ні фізіології.

Уявляєте, діти до кінця першого класу повинні знати всю табличку множення! І це ще не все безглуздя. Шестикласники на біології вивчають те, що я вчила на другому курсі медуніверситету! Вірите, я не в силі розв’язати задачу за другий клас, бо такі задачі я робила у сьомому. Таке враження, що автори програм прилетіли з космосу. В підсумку дитині все одно треба для вступу три репетитори.

У моїй практиці дві третини пацієнтів мають проблеми виключно через школу. Все починається з проблем у першому класі, уже в перший місяць. Дитина не годна дати собі ради, і в неї починаються проблеми. Хтось із батьків змушений покинути роботу, щоби допомагати дитині зі школою і психологічними проблемами. Відтак я не маю часу на дійсно хворих дітей!

Думаю, питання зараз не в тому, скільки років повинна тривати початкова школа, а чого саме там повинні вчити. Вся біда у тому, що ми не знаємо, що саме маємо отримати на виході зі школи. Совєтська освіта ставила собі за мету отримати після закінчення школи совєтську людину, а в Україні, складається враження, – дебілів, якими зручно керувати.

Зміни заради змін непотрібні. Питання реформування освіти дуже глибоке, концептуальне. Нарешті має прийти хтось мудрий і все це вирішити…
Олена Єльнікова, автор і засновник дистанційної академії для вчителів Elnik, яка займається впровадженням технологій у навчальний процес, співавтор екосистеми “Моя школа”
Реорганізація освіти за формулою 6+3+3, запропонованою в концепції, спричинила неабиякий резонанс. Запропонована структура передбачає перегляд програм, навчального процесу та всієї нормативної бази.

Питання фінансових затрат – окрема розмова, оскільки можлива ваучеризація освіти (ваучер за учнем), реформування шкіл, післядипломної освіти. Академія педагогічних наук і взагалі перегляд структури всього освітнього бюджету переверне всі наші роздуми про фінансування.

Тож давайте обговорювати це питання тільки в ракурсі нашої компетенції: педагогічної доцільності чи недоцільності. Наше завдання як практиків – дати педагогічну і управлінську оцінку цій реформі. А фінансові питання залишмо фінансистам та економістам. Особисто я за формулу 6+3+3 і буду її відстоювати.

Втілення цієї формули бачу за умов: – повної перебудови програм (зменшення кількості предметів та їх наповненості); – зміщення акценту з науковості (теорії) до прикладного (практичного); досить наповнювати їх знаннями, зараз на часі вчити знання використовувати: – змін у побудові навчального процесу: питання класно-урочної системи та кадрові (зміни програм потягнуть за собою зміни у проф­підготовці).
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1613 / 4.16MB / SQL:{query_count}