Пам’яті Митрополита

В суботу, 1 листопада, у 70-ті роковини смерті Андрея Шептицького УГКЦ та все українське суспільство вшанують його пам’ять

Коли 35-річний Роман-Марія Олександр граф Шептицький, більше відомий під чернечим ім’ям Андрей, 1900 року став на чолі Греко-католицької церкви, багато сучасників не зрозуміли Божого промислу та вважали, що прийшов поляк, аби знищити Українську греко-католицьку церкву, адже давній рід Шептицьких був полонізований і латинізований, а мати Митрополита походила зі славного польського роду Фредрів. 
Багато хто з поляків під час усього служіння Митрополита, навіть після його смерті, не зміг пробачити йому переходу на українство. Андрей Шептицький своїм життям доводив, що всіх, незалежно від походження та віросповідання, любить Христовою любов’ю, а служить там, де є найбільша потреба.  
За 44 роки митрополичого служіння Андрея Шептицького в Галичині змінилася не одна окупаційна влада, а він, виходець із франкомовної чесько-польсько-української родини, не відступав від свого наміру створити в нашому краї християнську державу в державі. Використовував для цього не лише свій сан, богословські знання та меценатство, а й неабиякий підприємницький хист. 
Львівська архиєпархія під його проводом була чи не найпотужнішою тогочасною бізнесовою структурою в Галичині, а Митрополит, говорячи сучасною мовою, став прикладом успішного соціально відповідального менеджера. 

Програма вшанування
1 листопада 2014 року, в день 70-ої річниці з часу відходу у вічність Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького в архикатедральному соборі святого Юра спільною молитвою вшанують пам’ять цього великого подвижника віри. Деякі дійства за участі молоді організують напередодні.
* 31 жовтня увечері в каплиці Митрополичих палат та в соборі відбудуться молодіжні чування за прославу Слуги Божого Андрея. Організовує чування молодіжна спільнота “Святоюрська молодь” разом із молодіжною комісією Львівської архиєпархії.
* О 20.00 в каплиці розпочнеться акафіст за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, після якого  до учасників чувань звернеться високопреосвященніший владика Ігор, архиєпископ і митрополит Львівський.
* О 20.30 (вже у архикатедральному соборі святого Юра) відбудеться спільна Вервиця за участі молодіжного хору архикатедрального собору святого Юра, камерного хору Soli Deo храму Пресвятої Євхаристії та струнної  групи молодіжного академічного симфонічного оркестру “INSO-Львів”.
* Вранці 1 листопада о 10.00 всі охочі зможуть вшанувати Андрея Шептицького на архиєрейській божественній літургії, яку очолить Блаженніший Святослав – глава УГКЦ.
* Цього ж дня по обіді, о 16.00, відбудеться академія-реквієм, присвячена Митрополитові Андрею Шептицькому. Виконавці – солісти, хор та камерний оркестр заслуженої капели України “Трембіта”.
У володінні архиєпархії були величезні лісові угіддя, нафтові промисли, банки та багато іншого як у Галичині, так і за кордоном. Навіть золотоносні копальні на Суматрі. Митрополит трактував свою фінансову активність як джерело для отримання прибутків, що можуть використовуватися для благочинних цілей, для потреб Церкви і громади.
Про це зазначав у інтерв’ю “Львівській Пошті” визначний економіст, бізнес-консультант, автор світових бестселерів з менеджменту Адріан Сливоцький: “Це була не тільки глибоко духовна людина, він мав рису, яку я б окреслив одним словом – інвестор (вкладник). Цього сьогодні бракує навіть у Америці, для якої визначальними є споживачі, а не інвестори. 
…Приклад Шептицького повинен нас вчити: якщо духовна особа може це розуміти і робити на цьому наголос, то кожен із нас повинен так мислити й діяти”.
Чи не в кожній суспільній галузі Митрополит Андрей доклався до її розвитку, мав величезний вплив на духовність свого народу. З особливою ревністю дбав про народну освіту. Матеріально допомагав багатьом середнім школам, Просвіті, “Рідній школі”. Власним коштом купив будинок для дівочої гімназії, а в соборі святого Юра організував народну школу імені Грінченка для бідних дітей. 
Дбав про розвиток професійно-технічної освіти, яка мала дати змогу українцям не тільки вижити в скрутні часи, а й модернізувати свої господарства, вийти на новий рівень господарювання. Віддав свої землі для садівничої школи в Липовані, а для хліборобської – у Коршові. Підтримував дитячо-юнацьку патріотичну організацію Пласт, подарувавши їй для літніх таборів свій маєток в Підлютому. 1903 року заснував народну лічницю, в якій могли безкоштовно оздоровлюватися бідні люди, а медсестрами працювали монахині.
 
фото: mytropolyt.com.ua
 Його коштом чимало обдарованих, але небагатих дітей студіювали за кордоном право, медицину, мистецтво. Митрополит – фундатор Національного музею у Львові. А коли йому закидали, що він не будує храмів, то Шептицький відповідав, що перше треба збудувати націю, яка своєю чергою збудує ці храми. 
Сьогодні ми часто згадуємо Митрополита Андрея, адже саме він високо підняв статус Греко-католицької церкви, поставив її в обороні вірних та всіляко намагався допомогти їм як у духовному, так і в щоденному матеріальному й соціальному житті. Вважав, що когось може здивувати його втручання у нецерковні справи: “Чи я лікар, чи я прокурор, чи я політик, щоб питати про здоров’я свого ближнього? Ні, я – не лікар, не прокурор і не політик, я – отець, а вітцеві нічого не є чуже”. 
У цей простий спосіб він дав зрозуміти, що дивиться на відносини суспільства і Церкви як на дуже широкі й дуже багатогранні.

Цитати
Архиєпископ-емерит Любомир Гузар: 
“Митрополит Шептицький – найважливіша постать у нашій Церкві ХХ століття, яка відкрила новий, дуже важливий шлях для подальшого розвитку нашої Церкви…”
“…Митрополит часто пише про патріотизм, християнський патріотизм як чесноту. Це значить – я люблю, готовий вмерти за свою державу, свій народ, але це не значить, що я мушу ненавидіти когось іншого. Боронити свої права – так, обстоювати свої права – так. Але не ненавидіти когось тільки тому, що він не є з нашого табору. Митрополит Шептицький на це дуже звертав увагу. 
Його поняття християнського патріотизму дуже сильне, але він відчуває, що народу, якому він служить і частиною якого він є, належиться свобода з історичних причин і також у цій конкретній ситуації. …Митрополит підтримував все те, що допомагало людям усвідомлювати, хто вони є – і церковно, і народно. Він створює Богословську академію, щоб духовенство було виховане на відповідному рівні у свідомості як бути собою”.
“…тим свідомим націоналістам, які боролись за свободу України, він мав відвагу сказати: “Дуже гарно, що ви боретесь за Україну, але трагічне є, що ви боретесь між собою”. Це є “Не убий”. Він це твердо каже, і вони його за це дуже не любили. Те, що він навертав їх до моральної поведінки – їх дратувало. Але свідомі люди розуміли, що його заклики надзвичайно важливі…
Митрополит часто пише про патріотизм, християнський патріотизм як чесноту. Це значить – я люблю, готовий вмерти за свою державу, свій народ, але це не значить, що я мушу ненавидіти когось іншого. Митрополит Шептицький на це дуже звертав увагу
Шептицький був стовідсотковий патріот, але патріот не маленький, вузький, а який добре знав історію і мав життєву мудрість. Тому люди не розуміли, навіть у його найближчому оточенні були люди, які не розуміли ширини його думки. А пізніше ці ініціативи більшовики використовували дуже хитро для своєї пропаганди, надаючи цьому всьому свою особливу інтерпретацію”.
“…тим багатством, яким він розпоряджався, він допомагав людям. Не тримав цього для себе, не шукав, щоби Церква була багата, він хотів, щоб так само, як і він сам, Церква служила людям. Мені здається, сьогодні наші скоробагатьки ще не дійшли до цього розуміння. З Божою поміччю, може дійдуть, як бути багатим. Це значить використовувати свої посілості, щоб людям помагати. Помагати безкорисно, бо, знаєте, є така річ – дар прийняти. 
Добра річ, коли багатий має завод і дає певному числу людей працю, вони можуть працювати і заробити. Але все ж таки, він з цього має поважну користь, він заробляє, це добре, і дає можливість людям працювати. Але треба ще піти крок дальше – давати безкорисно, те, що називається меценатство”. 
“Шептицький старався помагати людям, створював для них можливості заробити. Також з огляду на це навіть створив банк, щоби людям допомагати – до того мав широку соціальну програму. Значить не дивитись на бідних, як таких нещасних. Бідному треба допомогти. Бачите, наші багачі, скоробагатьки все ще думають, що їхнє єство полягає у тому, щоби мати люксусову хату, люксусове авто, дуже гарний одяг, велике святкування днів народження, іменин та всяких інших ювілеїв. Це є таке, знаєте, дешеве багатство”.

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук:
“Митрополит Андрей Шептицький першим накреслив глобальне бачення Української Церкви. За його життя була започаткована українська діаспора у світі. Йому, як главі Церкви, випало бути провідником свого народу в період двох світових воєн. 
У той час формувалася сучасна ідентичність України, тоді як народ був змушений належати до різних країн. Шептицький був першим митрополитом у Австро-Угорській імперії, а відтак в’язнем Російської імперії (ув’язнений 1914 року і звільнений після російської революції 1917 року). Після повернення був свідком польсько-української війни”. 
“Можна сказати, що мученики, які згодом віддали своє життя за єдність Церков, були послідовниками та наслідувачами Шептицького. Для нас беатифікація цих мучеників, які були його учнями, не є повною без беатифікації вчителя”.
“Він був святим, і його постать виходить поза національні, історичні та конфесійні межі. Він – символ для нашої Церкви”.
“Це був етнарх українського народу. Батько нації, батько нашого народу. Він був Божим пророком свого часу, дух, думка, молитва якого вийшли далеко поза рамки того історичного періоду, в якому він служив Богові і людям”.
Митрополит Андрей Шептицький першим накреслив глобальне бачення Української Церкви. За його життя була започаткована українська діаспора у світі
“…З якою ніжністю і любов’ю він ставився до своїх батьків, зокрема до свого вимогливого батька, який не одразу погодився на його бажання стати монахом. З якою ніжністю він писав листи до своєї матері – як до найдорожчої у світі особи… Згадаймо його крок, який тогочасне суспільство вважало “антисоціальним актом”, що ставив виклик перед усім суспільством, в якому виростав майбутній Митрополит, – Роман-Марія Олександр Шептицький, граф вирішив стати василіянським ченцем. 
Відчув голос своїх предків – київських митрополитів, які покликали його перейнятися долею народу, що був упосліджений, зневажений і, як вважала тогочасна еліта, можливо, не вповні гідним уваги і служіння такої здібної людини. Згадаймо його палкі й сповнені Божою силою слова, звернені до своїх людей, до своєї пастви, яка не одразу прийняла його щиро й відкрито. Коли він вступив на престол києво-галицьких митрополитів у Львові, він сказав таку фразу: “Я хочу бути вашим митрополитом і я ним буду”. І він ним був майже півстоліття, перевівши свою паству через лихоліття Першої і Другої світових воєн”. 
“Справжній український патріотизм – це беззаперечна і повна любов до свого народу, любов, яка веде аж до самопожертви. Митрополит Андрей зумів це прагнення народу до самовизначення, незалежності поставити на фундамент євангельських засад. Тому ідею справжнього автентичного українського патріотизму без думки Митрополита неможливо сьогодні збагнути”.
За матеріалами “Католицького оглядача” і Департаменту інформації УГКЦ

Молитва Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького за Україну (оновлено)

Просимо Тебе, Царю Небесний, Духу правди, любові і справедливості, до Тебе підіймається наша молитва!
Зігрій і просвіти наші уми й серця, показуй нам правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу, благослови наш труд і подай нам братню єдність у всіх наших зусиллях для щастя нашої Вітчизни й народу та для нового розквіту Христової Церкви в Україні.
Благослови, всемогутній Боже, український народ. Даруй йому ласку вірно Тобі служити і доступити колись вічної нагороди в небі, бо Тобі, Боже, у Святій Тройці єдиній, Отче, Сину і Духу Святий, належить вся слава, честь і поклін на віки віків. Амінь.

Молитва за Україну і український нарід

Всемогучий Боже і Царю всесвіту, спасителю наш, Ісусе Христе, що всім серцем любиш увесь людський рід і своїм безмежним промислом опікуєшся кожним народом зосібна!
Споглянь милосердно і на наш український нарід і на кожний інший нарід, що з повною надією припадає до Тебе, як до свого найліпшого Отця і премудрого Царя. Ми, діти цього народу, покірно послушні Твоїй святій волі, любимо всі народи, що їх Ти відкупив своєю святою кров’ю на хресті, а передусім любимо щирою християнською любов’ю наш український нарід. Тим-то з любови до нього, а радше з любови до Тебе, наш Боже, благаємо:
Прости йому всі провини, поправ всі його злі нахили, а скріпи добрі нахили; змилосердися над ним у всіх його потребах. Борони його перед усякою кривдою й несправедливістю ворогів.
 
фото: mytropolyt.com.ua 
Зливай на нього безнастанно Твоє щедре благословення. Благаємо Тебе, наш Боже, про особливу опіку і поміч для нашого народу, щоб серед усіх переживань і спокус з боку світу, диявола і його слуг він міг завжди зберегти небесне світло віри, перемагати витривалістю у добрім всякі труднощі і завжди належати до благословенного Твого Божого Царства, і тут на цім світі і в небесній батьківщині.
Дай нам ласку, щоб ми всі до одного, залучені єдністю віри і союзом любови під Твоїм проводом і проводом святої Вселенської Церкви, йшли завжди дорогами правди і справедливості, любови та спасення. Пішли українському народові святих, великих своїх слуг, щоб прикладом і словом були його мудрими провідниками у всіх царинах народного, суспільного й громадського життя.
Провідникам нашого народу дай світло Твоєї премудрости з неба, дай йому численне і добре та святе духовенство!
Заопікуйся його молоддю, щоб не тратила ласки святого Хрещення, щоб одержувала в родині й школі основне християнське виховання і виходила на пожиточних синів свого народу. Благослови всі наші родини, щоб батьки були зразковими й певними християнами, а матері визначались мудрістю, побожністю й дбайливістю у вихованні дітей. Заохоти багатьох із нашого народу до життя досконалішого, до святости. Поклич багатьох, у кожному поколінні, до монашого стану, до геройських жертв за справи Церкви й народу.
Просвіти всіх нас, нахили всі серця, щоб усі якнайліпше пізнавали й цінили святу католицьку віру і, визначаючи її, почували себе щасливими, стояли в ній непохитно, хоч би треба було понести й мученичу смерть, та й щоб по законам святої віри уладжували своє життя.
Благослови також і дочасне добро нашого народу. Дай йому волю, щоб міг свобідно розвивати свої природні, Тобою дані сили. Обдаруй його правдивою незіпсованою просвітою. Благослови його працю на всіх ділянках науки, мистецтва й добробуту та благослови всіх і все, щоб наш нарід, живучи мирно та щасливо, міг добре Тобі служити, а з Твоєю поміччю одержати вічну небесну Батьківщину.
А Ти, Пресвята Богородице, Непорочно-Зачата, Мати і Царице України, Святий Обручниче Йосифе, покровителю Вселенської Церкви, святий Архангеле Михаїле і ви всі, покровителі українського народу, опікуйтеся завжди цим народом, щоб він став народом святим, щоб сповнив своє Боже післанництво, щоб навернув увесь Схід до світла віри, щоб причинився до світлого добра людського роду, щоб був поміччю і потіхою святої Вселенської Церкви та щоб приносив Вічному Цареві Безперестанну славу, честь і поклін на віки вічні. Амінь.

Молитва за прославу Митрополита

О, мій Боже! З глибини моєї душі віддаю поклін Твоїй безмежній Величі. Дякую Тобі за ласки й дари, що ними Ти наділив Твого вірного Слугу Митрополита Андрея Шептицького. 
Прошу Тебе, прослав його також і на землі. Благаю Тебе, уділи в мені в своєму Батьківському милосерді ласку (намірення), про яку Тебе покірно молю. Амінь.
Анатолій Бабинський, редактор журналу “Патріярхат”
Митрополит Андрей є насамперед людиною, яка бачила більше, ніж інші. Набагато більше і дальше. Тому з багатьох його ініціатив чи думок ми користаємо по сьогоднішній день.

Коли пригадуємо собі той час, у який він жив, приглядаємось до тих чи тих людей, то його постать немов підноситься над ними всіма, оскільки він мав дуже інтегральне бачення того, яким є ввірений йому нарід, його потенціал і вади, а також шляхи розвитку та цілі, які треба осягнути.

Перспективи інших діячів того часу є більш фрагментарними, не враховують тих чи тих аспектів. Вшанування Митрополита Андрея, на моє переконання, перш за все повинно бути зосереджене навколо вивчення його думки, її популяризації. В загальноукраїнському масштабі необхідно спростувати низку міфів щодо його постаті.

Але й необхідно звернути увагу на церковний бік справи, плекати й заохочувати широке пошанування його в Церкві. У іншому народі до його крипти постійно стояли б черги, а в нас, на жаль, туди можна вільно зайти. Це наша прогалина…
Олег Турій, історик, проректор Українського католицького університету
Як на мене, велич чи геніальність Митрополита Анд­рея, який був особою компетентною в різних галузях, полягала насамперед у його вмінні підбирати людей, які в якійсь одній конкретній ділянці – чи в богослов’ї, чи в управлінні, чи в стосунках з іншими – були набагато кращими від нього.

Але саме завдяки цьому його талантові, його авторитетові як людини духовної, компетентної в різних галузях ті люди при Митрополитові всі дуже гарно співпрацювали. Це була запорука успіху розвитку цілої Церкви, що Митрополит своїм авторитетом умів згуртувати навколо себе дуже яскравих особистостей.

Як його не стало, це дуже болісно проявилося в Церкві, наприклад, у такому питанні, як конкуренція чи певний конфлікт між Костельником і Сліпим: поки був живий Митрополит, вони обоє співпрацювали в Церкві, шанували його, а опісля один став відступником, а інший опинився в тюрмі на засланні.

Це мені видається головна риса Митрополита, бо він не був якимось видатним теоретиком-богословом, не написав якоїсь величезної праці чи багатотомного видання, не був блискучим ораторам. Як розповідають ті, хто його знав, Андрей Шептицький говорив досить монотонно, навіть нудно. Але навіть маючи такі обмеження, викликав довіру і пропонував ідеї, які випереджали час. Це справжній провідник, справжній лідер!

Як історик я найбільше вражений тим, як Митрополит Андрей випереджав свій час. Його думки про будову Церкви, про суть Церкви, про її відносини з іншими конфесіями, з державою, про християнські засади політики актуальні й донині. Цей приклад є найяскравішим доказом того, що ми часто багато говоримо про історію, часто “відкупляємося”, ставлячи пам’ятники, меморіальні дошки, навіть видаючи якісь величезні багатотомні видання.

Мені видається, що найважливіше було б популяризувати думки Шептицького, доносити їх до суспільства. А найкраще, щоб ми почали жити, як хотів цього, як заповідав Митрополит, аби ми почали трактувати його слова як щось, що зобов’язує нас до конкретних щоденних вчинків.
Отець-доктор Андрій Логін, адміністратор Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького
Для мене Митрополит Андрей є прикладом християнського служіння суспільству.

Ознайомлюючись із соціальною доктриною служіння Церкви суспільству, я побачив, як він започатковував різні ініціативи, які допомагали людям в дуже конкретних критичних ситуаціях, були відповіддю на виклики часу. Передусім це соціальні ініціативи для людей не забезпечених матеріально, щоб вони могли отримати робочі місця, розвивати власну справу.

Але найближчими для мене є його ініціативи у сфері охорони здоров’я. Маю можливість зблизька бачити одне з його започаткувань – шпиталь, який він заснував і запросив сестер милосердя згромадження святого Вікентія, які прибули до України, та найкращих лікарів. Шпиталь робив доступною медичну опіку для всіх потребуючих. Тобто не було передумов, що він є тільки для греко-католиків чи тільки для українців. Кожен потребуючий мав змогу отримати опіку, яка була йому потрібна і яка була можливою згідно з тодішніми медичними стандартами.

Сьогодні ми намагаємося давати достойну відповідь на ті виклики, які актуальні в суспільстві. Зокрема, можна згадати наше паліативне відділення. Дуже болюча тема для українського суспільства – опіка невиліковно хворими чи доступність медицини в цілому. Це інший пункт, на якому нині ставить акцент шпиталь, докладаючи зусиль робити доступною медицину для всіх людей, що перебувають у дуже скрутному фінансовому становищі.

Саме тому для мене Митрополит Андрей є взірцем чуйності та уваги до найактуальніших проблем суспільства, до людських труднощів і викликів. Започатковуючи певні ініціативи, він завжди намагався їх презентувати в такому руслі, аби люди, які їх реалізовують, розуміли, що за тими ініціативами стоїть не якийсь комерційний інтерес, не бажання збирати бонуси слави і популярності, а справжня християнська любов до ближнього.

Гадаю, кожному з нас варто глибше пізнавати життя і діяльність Митрополита, його спадщину. З них ми можемо відкривати для себе нові імпульси, горизонти розуміння християнської солідарності в суспільстві, можливості долання всіх тих упереджень і перешкод, які нині існують.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7683 / 4.62MB / SQL:{query_count}