Автостопом хоч на край світу!

“Пошта” з’ясовувала у досвідчених автостоперів, куди і чому варто податися у такий екстремальний спосіб

За влучним висловом святого Августина, “світ – це книга, і той, хто не подорожує, читає лиш одну сторінку”. Щоб не обмежуватись однією сторінкою, винахідливі мандрівники подорожують автостопом. 
Автостоп – це простий спосіб безкоштовно дістатися бажаного пункту призначення, адже в наш час не кожен має  фінансову змогу відвідати омріяну країну. Серед українців він здобув поціновувачів у середині 90-их.
Автостоп практикують молоді люди, для яких це не просто спосіб подорожувати, а перш за все можливість зустріти на своєму шляху цікавих людей, побачити міста чи країни зсередини, такими, якими їх не бачать прості туристи.

З Києва до Пскова 


фото: Артур Стебловський
Музикантові Артурові Стебловському з Києва 22 роки, він практикує подорожі автостопом уже три роки. Каже, що мандрувати таким способом почав, бо це “бюджетність”, повна свобода,  цікаві знайомства і новий досвід. Найвіддаленішим пунктом, до якого мандрівник дістався автостопом, стало село Пустошка Псковської області, що у Росії. На жаль, фото з Псковської області у нього немає. Діставшись туди, хлопець витратив усі гроші і у його телефоні сіла батарейка.
“Водії ставляться до автостоперів по-різному. Деякі залюбки підвозять, іноді навіть пропонують гроші, їжу, аби подорож минула успішно, а  деякі, навпаки, недоброзичливо налаштовані, – розповідає Артур. – Найбільша кількість людей, яких погоджувались підібрати на дорозі, – шестеро, і всі з великими наплічниками”.
Зазвичай люди, не знайомі з автостопом, не зупиняють своїх автівок, а водії готові допомогти мандрівникам, бо прагнуть спілкування чи компанії на ніч, щоб не заснути в дорозі.
Та не все так просто. Якось, повертаючись з Одеси додому, Артур потрапив у аварію. Навіть досвідчені автостопери не застраховані від нещасних випадків, п’яних водіїв та проколотих шин. Хлопець каже, що в Україні великим недоліком автостопу є погані автошляхи, які впливають на швидкість пересування.

Зі Львова на Схід

За кордоном автостоп здобув популярність ще у 1957 році в США, коли вийшла друком книга Джека Керуака “On the road” (“В дорозі”). 
Вічно “у дорозі” й знаний у Львові фотограф, журналіст, координатор проекту “Вітер на Схід” Андрій Мочурад, який разом зі своїм колегою Павлом Лозинським вирушив у країни Близького Сходу. Подорожували автостопом та пішки. 
Андрій Мочурад – мандрівник зі стажем. Для нього це хобі і стиль життя. Хлопець побував у Норвегії, Данії, Угорщині, Чехії, Німеччині, Нідерландах, Швеції. Подорожуючи, ночує в наметах або гостелах, вивчає за кордоном “нетуристичні” міста, бо вважає, що справжнє життя країни – це те, що за межами екскурсійних програм гідів, за порогом готелю. 
 До теми                                    
Поспілкувавшись із досвідченими стоперами, “Пошта” зібрала кілька основних правил для тих, хто після прочитання стоперських історій наважиться подорожувати попутними автомобілями.
Правила для дівчат
–  мандрувати тільки в компанії хлопця, якого ви добре і давно знаєте;
–  не робити крикливих зачісок і макіяжу;
–  поводитись пристойно і не провокувати водія.
Правила для всіх
– “стопити” потрібно тільки за  межами міста, причому найкраще це робити зранку;
– обов’язково написати на картонній табличці назву населеного пункту, до якого вам потрібно дістатись;
– часто водії можуть просити плату за дорогу, тому варто заздалегідь узгоджувати з ними це питання.
“Must Have” під час подорожей автостопом
1. Голова на плечах.
2. Мапа або GРS-навігатор.
3. Подарунки для водіїв на знак подяки.
4. Хороший настрій.
5. Терпіння.
6. Туристичне спорядження (наплічник, намет, спальник, ліхтарик, сірники).
7. Засоби першої медичної допомоги.
8. Камера або щоденник.
9. Надійний напарник.
10. Документи.
Андрій побував у 27 країнах світу і запевняє, що пригоди, які переживають люди під час подорожей автостопом, є неможливими за жодної мандрівки з туристичною фірмою. Це шанс довідатись про те, чого не знайдеш у жодному путівнику.
“Якщо людина їде, щоби сфотографуватись на фоні Пізанської вежі, а потім Лувру – автостоп не для неї, а якщо хоче відкрити для себе якусь країну, дізнатись її культурні особливості, сприйняти гумор, то ніякий тур їй цього не дасть”, – запевняє Андрій Мочурад, за плечима якого 12-річний стаж автостоперства.
Перший досвід він здобув у 2002 році, проїхавши автостопом від іподрому до вулиці Наукової. Далі – Європа і Схід. “У Курдистані (східна Туреччина) чоловік завіз мене у село, де був напівпідпільний шинок, а на вулиці все обкладене килимами, незважаючи на спеку. Але якщо просто їхати власною автівкою чи автобусом, ніколи не зауважиш таких цікавих місцин, які тобі можуть показати власне місцеві жителі”, – веде далі Андрій.
У Європі максимальна кількість подорожувальників, яку можуть підібрати на дорозі, – не більше трьох, адже люди возять у автомобілях переважно речі. А на Сході, де часто їздять бусами чи пікапами, можуть узяти й дев’ятьох.
За кордоном у Андрія грошей переважно не просили. Був випадок, коли у Данії таксист підвіз його з компанією безкоштовно – а вони його навіть не зупиняли! Водій просто зрозумів, що перед ним мандрівники, і запропонував допомогу з власної ініціативи. 
Проте хлопець не залишає водіїв без плати – дарує на пам’ять сувеніри з рідного Львова, популяризуючи в такий спосіб наше місто серед потенційних мандрівників. Казуси в дорозі трапляються доволі часто, щось неочікуване стається під час кожної подорожі автостопом. Мандрівник ніколи не може бути впевнений у тому, як і коли дістанеться потрібного пункту призначення.

фото: Артур Стебловський
“Одного разу, коли ми “стопили” у Боснії, чоловік проїхав повз нас, а через метрів сто розвернувся і під’їхав, поцікавився, куди прямуємо. Ми показали йому міста на мапі, через які мали проїжджати. Водій провів по них пальцем, озвучив їх назви, ніби вони були написані китайською, у підсумку підтвердив, що саме туди прямує, і… закрив двері перед нашими носами, поїхавши геть”, – каже Андрій Мочурад.
А ще у Данії його якось підвозив автостопом хлопець, який, як згодом виявилося, є гуцулом! Його звати Алі, живе він у Франції. У машині Алі без акценту заспівав пісню “Ти ж мене підманула”!
“Найнеобхідніше в подорожах автостопом – напарник. І найкраще, якщо цим напарником буде дівчина”, – переконаний мандрівник-автостопер з Івано-Франківська Володимир. Він студент львівського медуніверситету, йому двадцять років, п’ять із них він подорожує автостопом. Проте, незважаючи на велику кількість дівчат-стоперів, для слабкої статі це хобі є не таким уже й безпечним, як для хлопців.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.3006 / 4.13MB / SQL:{query_count}