Вчимось бути уважнішими

Аби допомогти дитині бути більш зосередженою на уроках та пильніше слухати пояснення вчителя, вдома можна виконувати з нею різноманітні ігрові вправи

Ось і наступила шкіль­на пора. Знову потрібно сідати за виконання домашніх завдань. Та, за дивовижним збігом обставин, щоразу, коли дитині потрібно виконувати уроки або готуватися до контрольної роботи, у неї починає виникати безліч інших справ: попити, поїсти, терміново по­дзвонити другові. Якщо подивитись на усе це тверезим поглядом, напрошується лише один висновок: школяреві важко зосередитися, і він шукає будь-який привід, аби відкласти нудні заняття. 
“Концентрація уваги – це здатність зосереджуватися на певному предметі протягом тривалого часу. Навчитися концентрувати увагу і не відволікатися від нудної роботи – завдання не з легких навіть для дорослої людини. А що вже казати про школяра, якому хочеться то гуляти, то спілкуватися з друзями, то подивитися телевізор. Особливо важко налаштуватися на роботу після довгих літніх канікул”, – розповідає вчитель початкових класів Наталія Коцко. 
Тож дуже важливо з перших днів навчання привчати дитину бути уважною, адже якщо школярик не зможе зосередитися на поясненні вчителя чи на вирішенні завдання, яке йому запропонують, буде ризик, що він швидко опиниться серед тих, хто відстає у навчанні.
Вчителька рекомендує виконувати разом із дитиною різноманітні ігрові вправи, аби допомогти їй бути уважнішою та зосередженішою.

Вправа 1: Зберігаємо одну позу

Дітям, особливо молодшого шкільного віку, властива велика активність. Довге сидіння за столом чи партою їх втомлює. Навчитися зберігати позу протягом тривалого часу допоможуть такі ігри, як “Море хвилюється” чи “Замри!” Їх можна вдосконалити і, наприклад, запропонувати дитині зобразити якусь відому постать. Виграє той, хто довше від усіх зуміє зберегти обрану позу (не похитнеться, не моргне, не засміється і т. д.).

Вправа 2: Скидаємо напругу

Окрім уміння довго перебувати в одній і тій же позиції, дитина повинна вміти і розслаблятися. Швидко скинути напругу та відчути прилив сил можна за допомогою таких вправ:
– зробити п’ять-сім глибоких вдихів і видихів;
– потягнутися усім тілом, витягаючи руки за голову, а ноги – вперед;
– потерти перенісся, скроні, долонею об долоню.

Вправа 3: Загадково мовчимо

Сторонні розмови теж заважають зосередитися як на уроці, так і вдома під час виконання завдань. Постійно ставлячи питання батькам, перекривляючи своїх однокласників чи зображуючи Бетмена, дитина мимоволі відволікається від виконання роботи. Гра у “мовчанку” дозволить школярику навчитися стримувати свої репліки та не вигукувати зайвий раз. Це також дасть можливість батькам не реагувати на питання дитини, а їй, у свою чергу, самостійно справлятись із завданнями. Доречною буде і гра, де учасники повинні відгадати певне слово або словосполучення, яке хтось один показує за допомогою міміки та жестів. Так розважитися можна усією сім’єю.

Вправа 4: Концентруємо погляд

Аби сконцентрувати на чомусь увагу, іноді потрібно довго утримувати певний об’єкт у полі зору. Багатьом дітям не вистачає саме цього уміння. Для того, щоб його розвинути,  необхідні ігри, які розвивають точність потрапляння у ціль. У домашніх умовах можна спробувати складати вежі із сірників. Також дівчатка можуть вишивати, а хлопчики – випалювати .

Вправа 5: Перемикаємо увагу

Для того, аби не потрапити надовго у полон відволікаючих чинників, дитині необхідно вміти швидко перемикати увагу назад на завдання. У цьому допоможуть ігри, що містять два–три умовні сигнали, на які школяр повинен по-різному реагувати. Наприклад, почувши один плеск у долоні – присісти, два – пострибати, три – підняти руки. Більш складний варіант такої гри – “Плутанина”. Під час неї дитина має показувати ті частини тіла, які називає ведучий. Натомість, він показує неправильно – говорить “око”, а торкається свого носа, говорить “вухо”, а торкається губ. Темп гри можна поступово збільшувати, головне, аби сам ведучий не заплутався. 

Вправа 6: Тренуємо спостережливість

Також можна поєднати вправи на увагу з тренуванням пам’яті. Для цього можна зіграти у просту гру. Для початку потрібно розставити у кімнаті предмети в довільному порядку і попросити дитину уважно подивитися і запам’ятати, де що стоїть або лежить. Потім школяр виходить за двері, а поки його немає потрібно переставити чи поміняти місцями два-три предмети. Після цього дитина повинна визначити, що змінилося у кімнаті. 
Якщо до сина чи дочки прийшли у гості друзі, можна запропонувати ще одну розвагу: діти стають в одну шеренгу за зростом. Ведучий-суддя викликає двох дітей, ставить їх обличчям до шеренги і пропонує запам’ятати зовнішній вигляд кожного учасника гри. На це відводиться 1-2 хвилини.
Після цього учасники змагання виходять у іншу кімнату. За вказівкою дорослого, діти, які стоять у шерензі, вносять дрібні зміни у костюми та зачіски: можна приколоти значок або, навпаки, зняти його, розстебнути або застебнути ґудзики, помінятися один з одним взуттям або головними уборами, змінити зачіски і т. д. Потім по черзі викликають учасників змагання. Кожен повинен назвати ті зміни у костюмах товаришів, які йому вдалося помітити. Перемагає той, хто виявив більше відмінностей.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.5310 / 4.39MB / SQL:{query_count}