Слідами Данила Галицького

Українці відвідали польські міста Дорогичин і Холм

Холмський собор Богородиці
Делегація з Львівщини, до складу якої ввійшли депутати Львівської обласної ради Святослав Шеремета, Ярослав Кравченко, Андрій Холявка, народний депутат України Олег Панькевич, голова Львівської обласної організації Спілки офіцерів України Петро Костюк, представники громадських організацій, науковці, священики і журналісти, 10 – 11 серпня відвідала міста, пов’язані з життям і смертю видатного українського державного діяча Данила Галицького, – Дорогичин і Холм. Ті землі колись належали Галицько-Волинському князівству, а нині входять до складу Польщі. 
У Дорогичині священики, що перебували в складі української делегації, відправили панахиду. Всі присутні на ній запалили свічки і поклали вінок на місці, де король Данило збудував храм. У ньому його й коронували. Нині там є пам’ятний камінь, біля якого спекотної літньої днини вперше під своїм державним прапором молились українці. Беручи безпосередню участь в такій важливій події, розумієш, що ми – великий європейський народ, який має свою історію. Тож, може, годі українській владі спотворювати її! Час учитись, як і куди треба вести країну, наслідуючи приклад короля Данила.  
Делегація з Львівщини біля пам’ятного каменя, встановленого на місці коронації Данила Галицького
До слова, в грудні цього року мине 760 років з дня його коронації в Дорогичині. В історичних джерелах сказано, що ця подія відбулася 1253 року в 20 числах грудня у місцевому храмі Пресвятої Богородиці. Данилові на той час сповнилося 52 роки. А його держава, що простяглася від Бугу до Дніпра, була найбільшою в Європі. Окрім польських князів, на коронацію прибув легат Папи Римського Опізо і прусський архиєпископ Альберт. Це  непересічна подія в історії України. Саме той факт доводить найбільшу приналежність її до західного світу. 
Добре, що деякі політики пропонують відзначати такі дати на державному рівні, але найперше їх значущість має бути усвідомлена самими українцями. Наступним містом, яке відвідала делегація, став Холм. Його, як і Львів, заснував король Данило. В ньому жив і правив, бо саме до Холма переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича.
Учасники мандрівки піднялись на замкову гору і побували у церкві Пресвятої Богородиці, де, на думку деяких дослідників, похований король Данило. Щоправда, дотепер невідомо, де його могила, досі не знайшли і корони, оздобленої коштовним камінням… 
Базиліка, де, можливо, похований король Данило 
Цього тижня в Польщі розпочали археологічні розкопки – дослідники уже вкотре намагаються відхилити завісу історії і нарешті довідатись, чи саме в Холмі похований Данило Галицький. Тим паче що наступного року мине 750 років з часу його смерті.
До цього польського міста мають стосунок ще  двоє видатних українців. На цвинтарі, що поруч зі згаданою церквою, є могила прем’єр-міністра уряду УНР в екзилі Пилипа Пилипчука. А на вулиці Генриха Синкевича – будинок, де народився видатний український історик і політичний діяч Михайло Грушевський, про що свідчить меморіальна таблиця.
Холмська площа Ринок дуже нагадує львівську
Цікаво, що, перебуваючи в Дорогичині та Холмі, не почуваєшся ні туристом, ні чужинцем, – таке враження, що там витає і український, і польський дух, там творилася спільна історія двох європейських народів.
Р.S. Погодилась на цю поїздку в останній момент, скасувавши заради неї деякі плани. Але не шкодую! Відвідавши ті історичні місця, по-справжньому замислилася над тим, хто ми, куди йдемо і на кого рівняємось. Ми – нація зі своєю героїчною історією, і ніякі політичні сили не зможуть завадити нам будувати європейську державу. Ми завжди були, є і будемо частиною Європи! Учасники поїздки щиро вдячні за цікаву екскурсію Юрію Гаврилюку, історику, письменнику, редактору українського часопису “Над Бугом і Нарвою”. 
Наталія Пиртик, Львів – Дорогичин – Холм – Львів
Олег Панькевич, голова парламентського підкомітету з питань трудових мігрантів та національно-культурної співпраці
Кожен українець повинен сформувати свій перелік місць, які треба відвідати. Необов’язково говорити лише про одну поїздку і одну особу. Звісно, Данило Галицький і місця, пов’язані з ним, – особливо цікаві, адже йдеться про нашу давню та світлу історію, історію великої держави і великого народу. Багато років у нас не культивувалася тема відзначення світлих сторінок історії, наших величних перемог.

Образ Данила Галицького вартий популяризації та наслідування. Українцям належить усвідомити свою велику історію. Маємо говорити про трагедії, але й пам’ятати про перемоги! Данило Галицький є великою постаттю, його чин особливо відчуваємо під час таких відвідин. Щоправда, мало залишилося пам’яток матеріальних. Під час таких поїздок відчуваємо і наближаємо до себе століття, що минули.

Ця поїздка певною мірою є моєю професійною дією, оскільки я ініціював створення у ВРУ підкомітету з питань трудових мігрантів та національно-культурної співпраці. Активно працюватиму, аби сформувати перелік міст пам’яті. Можливо, це буде проект підтримки науковців, які напрацюють такий перелік, а можливо, буде виданий путівник чи щось інше. Щоправда, невідомо, хто це фінансуватиме. На бюджетні кошти я не сподіваюсь, напевно це буде ініціатива громади.

Республіка Польща для нас особливо цікава. То найближча до нас країна, тому ця поїздка є певним кроком на шляху зближення і дружби. Ми вже наслухались заяв від урядовців про євроінтеграційний курс та необхідність підписання Угоди про асоціацію, але все це дуже далеке від практичних кроків.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
8.2630 / 4.14MB / SQL:{query_count}