Колегіум УКУ імені Патріарха Йосифа Сліпого – місце духовного та інтелектуального зростання

Виховувати гідність молодої особи потрібно зі створення належних умов навчання і проживання

Фото: прес-служба УКУ
Одним із головних принципів філософії Українського католицького університету є виховання гідності особи та плекання відповідальності. Створення належних умов проживання, навчання, особистого фізичного і духовного розвитку – ось складові, що допомагають виховувати у молодих людей почуття власної гідності.
Тож і спорудження студентського містечка на Стрийській, 29 – поряд із будівлею податкової, на місці, де тривалий час стояв недобудований Театр Радянської армії – має відкривати для них цілком іншу перспективу, аніж та, до якої ми звикли. Освячений перед початком минулого року колегіум  – перша з черги будівля, призначена для проживання студентів УКУ. Чому це не гуртожиток, як ми звикли називати подібні будинки інших вишів? Бо це заклад зовсім інших стандартів і принципів, заклад справді європейського зразка, який не перестає дивувати всіх, хто вперше туди потрапляє. 
Кожен, хто хоч раз бував у студентських гуртожитках, відразу ж відчує разючу різницю: тут чисто, світло, затишно. Будівля спроектована і збудована за сучасними світовими стандартами. Студенти проживають по двоє у зручно вмебльованих кімнатах, у кожній є туалет і душ. На кожному з поверхів – два крила, де проживає по двадцять студентів і куратор (викладач чи працівник УКУ з родиною), який відповідає за проживання, виховання та опіку над студентами.
фото: прес-служба УКУ
Кожне крило має велику спільну кімнату – “кухню”, в якій можна перекусити, попити чаю, поспілкуватися. Для потреб студентів мікрохвильова піч і чайник. Як розповів “Пошті” магістр колегіуму отець Ігор Бойко, готувати їжу в кімнатах заборонено. Торік харчування забезпечувала за домовленістю одна зі знаних львівських ресторанних мереж. З наступного року запрацює уже власна їдальня.
“Оскільки, згідно з філософією нашого університету, треба пам’ятати про два “М”, перше з яких – мученики нашої Церкви, кожне крило має свого покровителя із числа новомучеників, а наша каплиця посвячена отцеві Миколі Конраду, який був професором філософії Львівської богословської академії, любив студентів, працював із ними, – розповідає отець Ігор. – Друге “М” – це люди маргіналізовані, ті, яких суспільство відкидає на околиці, на маргінеси. Тож маємо тут Емаус, друзів із особливими потребами і дарами. Друзів, яким допомагаємо і які допомагають нам. Наші студенти багато вчаться від них”.
Особливе місце в структурі колегіуму посідає інститут розвитку особистості, де впродовж минулого року проживало 18 гостей. “Це гостьові професори, колишні амбасадори, представники духівництва, діячі культури. До їхнього завдання входило, проживаючи в наших кімнатах, мати удень виклади в університеті, а ввечері зустрічатися з нашими студентами, ділитися досвідом. Наприклад, минулого року в нас проживали Роберт і Мері Брінклі. Від них студенти мали змогу довідатися, як це бути послом Великобританії в Україні, потім у Росії, а потім у Пакистані. Юрко Мончак, професор з Канади, ділився своїм досвідом, як підніматися в гори, долаючи різні труднощі, перебувати три-чотири місяці у експедиції”, – каже магістр колегіуму.
Згідно з філософією університету, треба пам’ятати про два “М”, перше з яких – мученики нашої Церкви, кожне крило має свого покровителя із числа новомучеників. Друге “М” – це люди маргіналізовані, ті, яких суспільство відкидає на околиці, на маргінеси. Тож маємо тут Емаус, друзів із особливими потребами і дарами
Отець Ігор і його дружина Леся також живуть у колегіумі, є неодмінними учасниками всіх заходів. А ще щотижня магістр колегіуму запрошував усіх на чай. Була гарна нагода поспілкуватися, ближче познайомитися. Також щотижня відбувалися зустрічі для глибшого розуміння Святого Письма, які влаштовував отець Юрій Щурко, духовні розмови з отцем Ігорем Пецюхом, зустрічі для кращого пізнання свого обряду та літургійного співу, які вели Максим Тимо і Андрій Шкраб’юк та ще багато різноманітних і цікавих подій. В часі проживання у колегіумі бандуриста і кобзаря зі США  Юліана Китастого кожен охочий міг не тільки більше дізнатися про кобзарське мистецтво, давні інструменти, а й взяти участь у майстер-класі гри на бандурі в кобзарській манері.
фото: прес-служба УКУ
В колегіумі є студентська кімната, де можна навчатися, безкоштовний вай-фай-інтернет, спортивний зал, у якому стоять сучасні тренажери, а також кімнати для настільного тенісу, зал для більярду. На час, коли  студенти проводили заняття з танців, їдальня перетворювалася на танцювальний зал (цього року вона вже буде у новій будівлі, тож і цей зал тепер для потреб студентів). Ще однією особливістю колегіуму є власна пральня: студентам не треба возити додому брудні речі чи нашвидкуруч прати їх в умивальнику. Досить зійти у цокольне приміщення, де більш ніж десять пральних машин і сушарок, та за символічну плату через кілька годин отримати чисті та сухі речі. 
“Створені всі умови для навчання, саморозвитку і самовдосконалення, гарного проведення дозвілля, культурних і музичних вечорів, духовного життя. Тобто йдеться про цілісне виховання молодої людини”, – веде далі Ігор Бойко. Є в колегіумі й свої правила. При поселенні кожного з ними ознайомлюють. “З другого семестру ми запровадили карткову систему доступу, яка захищає від потрапляння в колегіум сторонніх людей, дає можливість створити безпеку. З цією метою встановили камери спостереження. Щоправда, деякі студенти сприйняли це як обмеження свободи… 
Проте більшість молодих людей все ж таки побачили у цьому намагання допомогти їм бути відповідальними. Правила не надто жорсткі. Ключове питання – як жити так, щоб не заважати тим, хто поряд. Тому є прохання після 11-ої поводитися тихо, не ходити на інші поверхи. Не для того, аби обмежити свободу, а для того, щоб дати іншим можливість учитися”, – пояснює магістр колегіуму.
З його слів, минулого року в колегіум не брали студентів зі Львова, оскільки першочерговим завданням було поселити у ньому всіх іногородніх, що потребували житла. “Якщо будуть вільні місця і бажаючі зі Львова будуть готові будувати спільноту, ми їх радо приймемо. Чимало студентів, що не проживають у колегіумі, є нашими гостями на зустрічах з визначними людьми чи на розважальних вечорах. Ми не хочемо закриватися, ми відкриті для тих, хто готовий долучатися до життя нашої спільноти!” – наголошує отець Ігор Бойко.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
15.4957 / 4.16MB / SQL:{query_count}