Навчаємо бути Людьми…

Владика Борис Ґудзяк, ректор Українського католицького університету, – про завдання освіти, потребу цілісного виховання та місію цього вишу в ХХІ столітті

фото: podcaster.org.ua
Ось і середина липня… Позаду виснажлива підготовка до ЗНО і самі іспити. Чимало абітурієнтів уже визначилися з майбутнім місцем навчання і подали чи ще готують документи до одного вишу або ж передбачили один-два запасні варіанти.
Однак значно більше ще остаточного вибору не зробили і, максимально використовуючи передбачену можливість, подаються на десять, а то й більше спеціальностей, перебувають в очікуванні перших рейтингових списків. Для них перша половина серпня виявиться не менш напруженою, аніж період проходження ЗНО, бо доведеться визначатися, куди ж усе-таки подавати оригінали документів, якому вишу з тих, де вони рекомендовані до зарахування, віддати перевагу. 
Визначальним для одних є можливість навчання коштом держбюджету, для інших – здобуття омріяного фаху чи подальше працевлаштування. Однак багато хто головним вважає європейський рівень освіти, особисте зростання та самовдосконалення, ширшу життєву перспективу. Останніми роками саме ці принципи намагається втілювати в життя Український католицький університет. Тож про можливості здобуття освіти за європейськими стандартами у нашому місті “Пошта” розпитувала ректора УКУ владику Бориса  Ґудзяка.
– Владико, що вирізняє католицький університет від звичних державних?
– Я б не робив такого протиставлення. Є багато університетів, про які я не знаю. Хотів би наголосити на тому, що УКУ намагається робити і що пропонує. Наша університетська спільнота дуже свідомо і систематично застановляється над питанням, в якому суспільстві ми перебуваємо, якою є глобальна культура на початку ХХІ століття і які виклики постають перед молодою людиною, котра  зростає в Україні у цей дуже непростий та водночас дуже цікавий час. 
У нашому університеті намагаємося цілісно підходити до особи, що є не лише мозком і раціональною істотою, яку треба інтелектуально провадити, тобто навчати (що є дуже важливим). Вона є й носієм почуттів, емоцій, а передовсім духовним сотворінням Бога. І таїнство життя, смерті, кохання, таїнство різних життєвих викликів не повинно бути виключене з академічного життя. Бо інакше ми виховуватимемо шизофреніків, які можуть бути в своїй галузі компетентними, зрілими спеціалістами, але як люди – ще дуже недорозвиненими емоційно, духовно чи соціально. 
– Що сьогодні пропонує УКУ?
– Наш університет пропонує широкопланову освіту через навчальну програму, через спілкування з особливими особистостями, старається обіймати молоду людину з усіма її питаннями. Сьогодні маємо після 15 випусків більш ніж півтори тисячі випускників, які працюють в Україні у різних сферах, а також у багатьох країнах на різних континентах.
І маємо достовірне підтвердження, що навчальна програма університету готує молодих людей до життя: майже без винятків випускники УКУ дають собі в ньому раду. Вони щасливі люди, уміють жити в подружжі, не бояться приводити на світ дітей. Сама академічна програма таких моральних якостей не може забезпечити. Тому духовне життя, позалекційне спілкування з викладачами, життя у нашому новому колегіумі є тим, що допомагає молодій людині виробити свою власну свободу, відповідальність, стрункий моральний хребет і таку радісну та творчу настанову до життя, до свого майбутнього.
– Що належить зробити учорашнім школярам, аби зрозуміти філософію університету?
– Просто прийти, подивитися, поспілкуватися, подивитися кілька аудиторій, наш колегіум, щоби зрозуміти, бодай загально, як наш університет старається плекати гідність особи і життєдайність спільноти людей.
– Всі цікавляться у абітурієнтів: а ким ти будеш, коли закінчиш навчання? Яка ваша відповідь на це питання?
– Відповідь УКУ така: якщо ти сумлінно пройдеш усю навчальну університетську програму, то повинен стати освіченою людиною. Радянська ідея спеціальностей втрачає своє значення, бо сучасна культура вимагає від людини пластичності. Колись, здобувши певну спеціальність, хтось ціле життя працював за обраним фахом. Нині ж пересічна особа змінює не лише місце праці, а й напрям праці багато разів – часом до семи.
фото: facebook.com
Філософія університету звернена до питань людини, яка повинна в конкурентному світі давати собі раду.  І тому програма та підхід УКУ намагаються виховувати вільне творче критичне мислення, вміння висловлюватися, дають нагоду виробляти лідерські здібності і таланти, організовувати різні проекти. Наші випускники мають добру славу серед львівських, українських, навіть іноземних працедавців. Є фірми, що віддають перевагу нашим випускникам перед іншими.
Це навчання студентів бути второпними є спільним для всіх наших навчальних програм. Сьогодні, крім історичної програми, філософсько-богословської та програми із соціальної педагогіки, в УКУ є чудова магістерська програма з журналістики, добра бізнес-школа, низка сертифікатних навчальних програм з іконографії, психології, біоетики, управління. Водночас важливий акцент робимо на вмінні спілкуватися, бачити і чути потребу іншого, співпереживати, намагаємось навчати бути Людиною у будь-яких життєвих ситуаціях.
– В одній із публікацій УКУ назвали українським Оксфордом. Що скажете на це?
– То висока оцінка, за яку ми вдячні. Однак вважаю, що УКУ не повинен намагатися бути Оксфордом чи Гарвардом. Гадаю, що ми маємо пропонувати студентам такі речі, яких ці університети ніколи не запропонують. Без сумніву, є аспекти, до яких ще будемо десятиліттями доростати, адже Оксфорд через кілька років святкуватиме 900-річчя. Але такого радикального переосмислення виховання молодої людини як цілісної особи Оксфордський університет зі своєю секулярною ідеологією  собі не дозволить, скажу більше – він на це не здатний. 
Філософія університету звернена до питань людини, яка повинна в конкурентному світі давати собі раду.  Програма та підхід УКУ намагаються виховувати вільне творче критичне мислення
Від самого початку ми відважилися на таку амбітну думку, що нам слід переосмислити, що таке університет ХХІ століття. І не один відвідувач, приятель чи спонсор бачить тут саме це. Маємо деякі підходи, яких не знайдеш у жодному університеті світу, речі, які не мають в історії прецеденту. Без сумніву, університет не є досконалим. Його слід підсилювати, кількість програм помножувати. Але це академічна спільнота, яка не боїться критично, навіть радикально сприймати і реагувати на виклики сучасної молодої людини, пропонувати розв’язки, виховну програму, що йде їй назустріч.
– Ми звикли, що університет – це заклад, де вчать і провадять наукову роботу. На вашу думку, якою є місія університету сьогодні?
– Це концепція університету, яка почала домінувати після доби Просвітництва. Перші університети були спільнотами. Саме слово “університет” походить від латинського “universitas professorum et studentorum”, тобто це академічна спільнота вчителів та учнів. Тому наші викладачі живуть у колегіумі, спілкуються зі студентами у позалекційний час. 
Велика сила і водночас слабина модерності є раціоналізм, який багато чого цінного і таїнственного в нашому житті виключив. Бачимо, як у різний спосіб вже принаймні з половини ХХ століття течії західної культури реагують проти такого остаточного сухого раціоналізму, який обмежує розуміння людини. Чим пояснити такі важливі речі: що є людина, що є життя, що є кохання, що є смерть, що є пісня, а що є сміх, коли виключаєш таїнство? Чому поглядом ми можемо або підняти, або убити когось? Чи це проста психологія, а чи є щось глибше в нашому спілкуванні?
Сьогодні  університет є тим місцем, яке боронить “раціо”, ставлячи його у співвідношення до всього іншого, що є важливим для людини. Цікаво, що сьогодні саме Церква стоїть на захисті здорового раціоналізму
Ми залежні від тої культури, яка нас виховала. Проте це та сама культура, яка своїм раціоналізмом ділила атом, але зробила атомну бомбу, виробляла енергію, але довела до Чорнобиля. Модерний раціоналізм дав нам нацизм і комунізм. Зокрема комунізм – це була система, що вираховувала все на підставі економічного детермінізму. Бачимо, які жахливі рани на наших тілах і душах залишилися від вивихнених модерних явищ. Бачимо, як рокова музика стала реакцією проти єрархії модерності, як мистецтво покинуло форму та академічність і через імпресіонізм, кубізм та абстракцію “втікає” від тих гарно викладених правил і поличок раціональної епохи. 
Сьогодні  університет є тим місцем, яке боронить “раціо”, ставлячи його у співвідношення до всього іншого, що є важливим для людини. Бо у постмодернізмі багато чого антираціонального, того, що перекреслює дуже потрібну раціональність. Цікаво, що сьогодні саме Церква стоїть на захисті здорового раціоналізму. Ми торкаємося дуже непростих тем у наших програмах. Для тих, хто втікає від непростих тем нашого життя, УКУ буде малоцікавим. Але якщо молода людина хоче зрозуміти, де вона живе, яким повітрям дихає, прагне виробити своє свобідне наставлення до цього, УКУ стане для неї тим місцем, де можна реалізувати себе.
 До теми                                           
Про стипендії
Навчаючись в УКУ, також можна отримувати стипендію, однак тут її (за західним зразком) не виплачують студентам готівкою – УКУ дає стипендії для покриття вартості навчання.
Наприкінці серпня на своєму засіданні стипендійна комісія Українського католицького університету присвоює студентам академічні та соціальні стипендії. Академічну стипендію отримують студенти II – V курсів з огляду на успішність та активність у житті університету. Крім того, академічну стипендію можуть отримувати й вступники за умови, що їхній рейтинг (результати тестів плюс середній бал атестата) становить 740 балів і більше. Є ще й бонусні стипендії для абітурієнтів.
Соціальну стипендію призначають студентам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентам із малозабезпечених сімей і тим, що потрапили в скрутні життєві обставини.
– Хто не може стати членом спільноти УКУ?
– Люди, які мають деструктивні тенденції чи наміри, мабуть, не повинні шукати собі місця в цій спільноті. Також УКУ не для лінивих – навчальна програма вимоглива. Саме вивчення мов ставить чималий виклик перед студентами. Той, хто ворожо наставлений до духовного життя, можливо, теж не буде чутися комфортно в УКУ, хоча у нас вчаться студенти різних конфесій і ті, хто ще в пошуку. Мені хотілося б вірити, що в УКУ кожна людина доброї волі може зростати і збагачуватися.
– Перед початком минулого навчального року урочисто відкрили Колегіум ім. Патріарха Йосифа Сліпого. Його гаслом стали слова “Свідчити. Спілкуватися. Служити”. Наскільки справдилися ваші сподівання щодо нього?
– Часто мої сподівання високі, нерідко навіть нереалістичні. Колегіум належить до тих проектів, що реалізовані доволі максимально. Сам будинок – понад сподівання у своєму виконанні, у своїй солідності, у своїй естетиці. Архітектура тонко продумана, аби йти назустріч студентам і сприяти спілкуванню. На кожні 20 студентів тут живе один викладач чи працівник університету, часом зі своєю родиною.
Працюють в колегіумі й сестри-монахині – надзвичайно цікаві особистості, які цілковито служать студентам і вчать їх своїм прикладом. Багатство пропозицій спілкування з цікавими людьми (дипломатами, підприємцями, художниками, інтелектуалами) вражаюче. В колегіумі є різноманітні пропозиції для духовного збагачення і фізичного розвитку, поруч прекрасний Стрийський парк. Вже з цього навчального року почне працювати другий будинок нашого кампуса. 
– Яке призначення цієї нової будівлі?
– Це багатофункціональний академічний будинок, в якому будуть їдальня, кафе, конференц-зал, навчальні аудиторії та офіси для викладачів і адміністрації. Архітектурно він прозорий та світлий. Буде місцем, де студенти навчатимуться, харчуватимуться, де відбуватимуться велелюдні імпрези, які збагачуватимуть життя студентів.
– За цей рік в університеті побувало багато поважних гостей. З ким би ви хотіли ближче познайомити студентів?
– Цього року студенти мали нагоду зустрітися з Блаженнішими Любомиром та Святославом. Сподіваюсь, і наступного також матимуть таку можливість. Надіюся, що нас і далі відвідуватимуть художники, музиканти, поети, письменники не тільки з України, а й з інших країн. Особливо збагачують життя університету візити послів: США, Польщі, Австрії, ЄС. Дипломати західних країн – особи дуже високої культури, вони глибоко вникають у наше українське життя і можуть бути комунікаторами між різними світами. Через них студенти отримують дуже цікаву перспективу на глобальні процеси.
Розмовляла Ольга Хворостовська
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
3.4128 / 4.2MB / SQL:{query_count}