Діти в режимі онлайн

Олена Сазонова, кандидат психологічних наук, спеціаліст з педагогічної психології, – про залежність школярів від інтернету

У сучасному світі діти частіше обирають сидячий спосіб життя: онлайн-ігри та спілкування в соцмережах. Натомість реальність відходить на другий план. Комп’ютер вже давно перестав бути помічником у навчанні, а інтернет – джерелом інформації. Натомість ця холодна машина стала справжнім другом та своєрідним рятувальним жилетом у будь-якій ситуації.
Якщо колись у вільний від навчання час або на канікулах учні намагалися довше бувати на вулиці, спілкуючись та граючи у різноманітні активні ігри, то тепер, аби дитина вийшла  у двір, батьки змушені її просити та вмовляти. За даними американських учених, теперішні школярі проводять перед моніторами на 63% більше часу, аніж це було п’ять років тому. 
Про причини і наслідки, а також про можливу альтернативу віртуальному життю сучасних дітей “Пошті” розповіла кандидат психологічних наук, спеціаліст з педагогічної психології Олена Сазонова. 

У інтернеті все просто

– З кожним роком в Україні (і не тільки у нас) діти щораз більше часу проводять за комп’ютером, бавляться в онлайн-ігри та спілкуються у соцмережах. Чому вони забувають про реальне життя, віддаючи перевагу віртуальному?
– Це питання доволі актуальне, адже пов’язане зі спілкуванням. Сьогодні у дітей змінюється процес комунікації: якщо раніше вони розмовляли,  дивлячись один одному у вічі, то тепер спілкуються через інтернет. Бесіди у скайпі, листування завдяки електронній пошті є простими, доступними, тож замінюють живе спілкування. Набагато легше, перебуваючи вдома, увімкнути комп’ютер, підключитись до інтернету, аніж зустрітися з кимсь особисто.
– Як такий спосіб життя може вплинути на дитину в дорослому житті?
– Це дуже сильно впливає на соціалізацію дитини. Одна справа, коли ми розмовляємо, дивлячись один одному в очі, маємо певний емоційний контакт,  а друга – коли спілкуємось віртуально. Буває таке, що люди під час зустрічі не мають що сказати один одному, а по телефону можуть розмовляти годинами. Віртуальне спілкування в цьому сенсі є простішим. І діти, обираючи такий легкий шлях, з часом стають відлюдькуватими.

Замініть віртуальність реальністю!

– Що повинні робити батьки, аби убезпечити свою дитину від інтернет-залежності?
– Процес віртуального спілкування починають самі батьки. Адже нині вони задіяні в активному соціальному житті, тож велику кількість часу присвячують роботі, заробляючи на життя, і перестають приділяти увагу дітям. Якщо мама і тато спілкуються з дітьми, проводять разом вихідні, разом їздять у відпустку, навіть якщо просто разом гуляють, в дітей не виникає бажання спілкуватися через інтернет. І якщо з’являється така  потреба, то вона не така нагальна, тому що існує живе, безпосереднє спілкування з тими людьми, котрі є найдорожчими, котрі завжди поруч.
 Довідка                                           
Симптоми залежності від комп’ютерних ігор
Психологічні:
– відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером, нездатність відмовитись від неї;
– ігнорування друзів та сім’ї;
– відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером;
– перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї.
Фізичні:
– затерпання і зниження чутливості пальців;
– відчуття сухості в очах;
– біль голови (схожий на мігрень);
– біль у спині;
– нерегулярне харчування, втрата апетиту;
– недотримання правил гігієни;
– розлади сну.
Щоб не стати ігроманом:
– не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті;
– не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність (гравці – погані співрозмовники);
– набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання і розуміння того, що спиртне, наркотики та ігри – один ланцюжок, останньою ланкою якого є цілковита самоліквідація особистості; імунітетом тут мають бути почуття міри та відповідальності.
– Останнім часом серед дітей та підлітків поширеним способом проведення дозвілля є онлайн-ігри. Але з часом така, здавалося б, проста забавка перетворюється на залежність. Як повинні боротися з цим батьки? Можливо, забороняти?..
– Звичайно, якщо ситуація вже настільки загострилася, потрібно виставляти рамки. Якщо дитина хоче бавитися в комп’ютерні ігри, дозволяти їй робити це варто лиш у певний період, визначений батьками. Але, знову ж  таки, дитина починає грати в онлайн-ігри лише тоді, коли їй не вистачає чогось живого, реального, цікавого. Бо насправді спілкування – це і є певна соціальна гра. І якщо дорослі не в змозі забезпечити дитині активне дозвілля, вона починає шукати його в інтернеті. Тому батьки повинні звернути увагу на те, яким є їхнє сумісне життя з дитиною, якого б віку вона не була. 
– До речі, з якого віку можна дозволяти дітям сідати за комп’ютер? 
– Дитина може обійтися без цього блага цивілізації до того часу, коли комп’ютер не знадобиться їй для навчання. Іноді батьки знаходять для дитини навчальні ігри, які можуть згодитися їй у віці п’ять-шість років під час підготовки до школи. Та навіть якщо дитина навчається з допомогою таких ігор, то це має бути недовготривале використання комп’ютера. Оптимальний час – 15-20 хвилин на день, не більше. А вже коли дитина пішла до школи, цей час можна збільшити – тільки для навчання!
У сьомому-восьмому класі, тобто коли в школяра починається підлітковий вік, ще раз можна трішки збільшити час користування комп’ютером – до однієї-двох годин на день. З кожним навчальним роком навантаження на школярів збільшується, виникає потреба в пошуку певної інформації. Головне, аби сидіння за монітором не виходило за дозволені рамки.

Як позбутися залежності від інтернету


– Між батьками та дітьми часто виникають серйозні конфлікти через те, що дорослі забороняють школярам користуватись комп’ютером, заходити в інтернет. Як подолати такі конфлікти, не погіршивши стосунків?
– Знову ж  таки, чому діти починають “зависати” в інтернеті? Тому що їм не вистачає живого спілкування. Якщо батьки зможуть без натиску, без авторитарного втручання, без апеляційних вимог до дитини повернути їй реальне спілкування, то потреба в частому використанні комп’ютера різко знизиться. Так само можна вчинити і з залежністю дітей від онлайн-ігор. Насправді все оточення дитини в реальному житті – це певні герої (такі самі, як у її улюблених іграх у інтернеті).
– Сучасні підлітки активно спілкуються у всесвітній мережі, зводячи таким чином живе спілкування фактично до нуля. Що робити дитині, яка все ж таки хоче повернутись до реального життя?
– Якщо вона справді хоче цього, то повинна наважитися піти в якісь певні соціальні живі компанії. У Львові, наприклад, їх дуже багато: різні вечірки, заходи, зустрічі, на яких можна просто поспілкуватися з людьми, що мають різні інтереси. Якщо в дитини є мотивація, вона це зробить!
Розмовляла Катерина Родак

Як вилікувати інтернет-залежність дитини

По-перше, в жодному випадку не забороняйте їй заходити у інтернет. Не додавайте до її нав’язливого бажання ще й додаткової привабливості забороненого плоду.
По-друге, елементарно згадайте, що любила ваша дитина до того, як застрягла у всесвітній павутині? Ходити на риболовлю? – Нагадайте їй про це! Подаруйте нову вудку і поїдьте з нею за місто. Гасати на велосипеді? – Влаштуйте велотрек наввипередки, заодно й самі згадаєте дитинство. Підіть з дитиною у аквапарк, в басейн, запросіть додому її однокласників і друзів, влаштуйте веселу вечірку з іграми та конкурсами. Загалом покажіть, що у реальному житті є багато вражень.
По-третє, поговоріть з дитиною. Поясніть їй, що всесвітня мережа (за всієї її привабливості) не дасть успіху в житті, не зробить багатою, не подарує щастя, справжнього кохання та справжніх стосунків. Але все неодмінно буде, якщо вона почне отримувати безцінний досвід в реальному світі, доглядати себе, спілкуватися з людьми нормальною, живою мовою.
По-четверте, більше проводьте часу з дитиною, ненав’язливо відволікайте її від інтернету, розмовляйте з нею. Спробуйте зрозуміти, чим вона живе, чого їй не вистачає, чого шукає у інтернеті. 
По-п’яте, фіксуйте час. Дітей молодшого віку простіше контролювати. Вибирайте комп’ютерні ігри тільки з позитивними та розвивальними сюжетами. Домовляйтеся одразу ж, скільки часу вона бавитиметься. Добре, якщо після закінчення дозволеного часу ви перемкнете увагу на інше, цікавіше заняття.
Дітям шкільного віку необхідно спокійно, без роздратування розповісти, які наслідки можуть бути від надмірного сидіння за комп’ютером, постійно нагадувати їм про це. За можливості (враховуючи вік) обмежувати час спілкування у соцмережах.
Але якщо все це не допомагає, зверніться до професійних психологів. Лікування інтернет-залежності, як і будь-якої іншої, вимагає терпіння і наполегливості. Уникайте насилля та агресії – і тоді все буде добре! 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6875 / 4.15MB / SQL:{query_count}