Над безоднею...

Замок “Ластівчине гніздо” – візитівка Криму – руйнується, тому нині вхід у нього обмежений

Кожен, хто приїжджає до Криму, найперше хоче побачити це рукотворне диво – замок над морем “Ластівчине гніздо”. Всесвітньо відома пам’ятка архітектури зведена в курортному селищі Гаспра (Велика Ялта), що за двадцять кілометрів від цент­ру Ялти. Казковий замок розташований на самому краю Аврориної скелі мису Ай-Тодор. Коли дивитися на нього здалеку, здається, що зблизька він має бути великий, але це не так... Наближаючись до “Ластівчиного гнізда”, помічаєш, що замок маленький. Його висота – лише 12 метрів, ширина – 10 метрів, а довжина – 20 метрів. Підніматись на замкову скелю легко, бо дорогою матимете змогу милуватися чудовими морськими та гірськими краєвидами. До того ж до “Ластівчиного гнізда” ведуть східці. А магнітики та символи із його зображенням туристи купують найчастіше, запевняють продавці ринків. Тамтешні жителі пишаються замком. Зазвичай улітку біля нього завжди людно, тож зробити фото на пам’ять проблематично: завжди хтось сновигає перед камерою...
Але тепер вхід до замку закритий. Це пов’язано з тим, що візитівка Криму – під загрозою знищення. Пам’ятка руйнується на очах. Добре помітні тріщини на стінах і на балконі споруди. Найбільші – на балконі. Туди тепер нікого не пускають через загрозу обвалу. Тож вхід у один із найвідвідуваніших екскурсійних об’єктів Криму обмежений. А колись там працював ресторан, були сувенірні крамнички...
Як інформує газета “Крымская правда”, на майданчику біля “гнізда” одночасно може перебувати 15 осіб і п’ять – усередині! Адже скелю, на якій стоїть замок, постійно підточують хвилі та руйнують сейсмічні поштовхи у акваторії моря. Прогноз учених невтішний – якщо споруду не укріпити, вже за п’ять років від усесвітньо відомої пам’ятки залишаться тільки спогади. Порятувати замок зможе лише реконструкція. Проте на захисні засоби знадобиться щонайменше 30 мільйонів гривень. Якщо “Ластівчине гніздо” не розпочнуть відновлювати негайно, то ця міні-казка з каменю залишиться лише на сувенірах, малюнках і фото щасливчиків, які встигли його відвідати. 
Треба сказати, що пам’ятка ризикує “сповзти” у море вже не вперше. Після потужного землетрусу 1927 року будівля вціліла, але частина скелі під балконом обвалилася, і чудовий замковий сад пішов під воду. Уже тоді споруду визнали аварійною та закрили. І лише через 40 років її укріпили залізобетонною плитою та антисейс­мічними пасками. Тепер ця захисна конструкція уражена корозією, а землетруси і шторми й далі руйнують скелю, на якій височіє замок. 
“Ластівчине гніздо” – відоме в цілому світі. Торік популярний журнал National Geographic вніс його до переліку 20 див світу, які обов’язково варто відвідати. У замку знімали сцени з відомих фільмів – “Десять негренят”, “Людина-амфібія”, “Міо, мій Міо” та ін. Тепер замок необхідно якнайшвидше укріпити, адже це не лише диво-пам’ятка, а й споруда, що є втіленням краси Криму. 
Місцева преса б’є на сполох: ми не можемо втратити візитівку півострова! Проте невідомо, коли і звідки планують узяти ті 30 мільйонів гривень для проведення реставраційних робіт… 

Львів – Ялта – Львів

До теми:

“Ластівчине гніздо” почали будувати наприкінці XIX століття для відставного генерала російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр. як дачний маєток. Напевне, серце старого вояка не зачерствіло в боях, якщо він вирішив звести замок у такому мальовничому місці – на скелі, названій на честь богині ранкової зорі Аврори. Романтик на вдачу, він називав свою обитель “Замок кохання”, хоча тоді ще “Ластівчине гніздо” не було таким елегантним, як тепер. В ті далекі часи теперішній замок мав вигляд простої одноповерхової дерев’яної будівлі без зубчастого парапету та готичних пінаклів. Відомі художники-мариністи (І. Айвазовський, О. Боголюбов, Л. Лагоріо) зобразили його на своїх полотнах.
В 1911 році його купив нафтопромисловець Рудольф фон Штенгель, німець з походження. Саме при ньому замок набув знайомого нам вигляду. Барон мріяв звести середньовічний палац у готичному стилі, який нагадував би йому батьківщину. Втілити ці мрії в життя було доручено скульптору Леоніду Шервуду, сину того самого Володимира Шервуда, який спроектував будівлю Московського історичного музею на Красній площі. Дерев’яний особняк повторно знесли, а на його місці в 1912 році виріс дивовижний білокам’яний замок з оглядовим майданчиком, прикрашений готичними баштами зі шпилями, зубчастою обкантовкою стін та іншими архітектурними елементами. Цілісний образ замку “Ластівчине гніздо” доповнював невеликий сад.
Після смерті генерала маєтком якийсь час володів придворний лікар Лівадії Адальберт Карлович Тобін, а потім – його молода дружина. В 1903 році будівлю придбала купчиха з Москви Рахманова (в деяких джерелах – Рахманіна). Нова господиня знесла стару споруду і на її місці звела нову, також із дерева. Новозбудований замок заможна пані назвала “Ластівчине гніздо”. І ця назва існує донині.
Та недовго тішився новим замком барон Штенгель: через два роки після його будівництва нафтопромисловець емігрував до Німеччини. Очевидно, таке рішення виникло через початок Першої світової війни. Наступним власником “Ластівчиного гнізда” став московський купець Шелапутін, який облаштував у ньому ресторан. Після землетрусу в 1927 році замок закрили для відвідувачів на довгі 40 років. У 1967 – 1968-му там тривала реконструкція. Лише після цього “Ластівчине гніздо” знову стало доступним для місцевих жителів і туристів.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0704 / 4.14MB / SQL:{query_count}