Одеса – перлина біля моря

Курортне місто, яке ще називають Хаджибеєм, навіть пізньої осені вражає архітектурою, морем і гумором 

Курортне місто, яке ще називають Хаджибеєм, навіть пізньої осені вражає архітектурою, морем і гумором 

“Одеса – це не зовсім місто, це усмішка Бога”, – такими і подібними біл-бордами рясніють його вулиці. Як кажуть, ніколи не пізно закохуватись і ніколи не пізно побувати на морі, зокрема восени. 

Досить незвично гуляти пляжем в пуховій куртці та зачерпувати пісок черевиками. Пляжі в листопаді не зовсім порожні: багато людей гуляють берегом Чорного моря, насолоджуючись морською прохолодою, серед яких чимало й одеситів з дітьми та собаками. А ще у морі, окрім чайок, іноді можна побачити “моржів”, які після півгодинної зарядки лише на мить стрибають у воду і гайда назад. А на березі мушель – до кольору, до вибору...

Одеса вражає великою кількістю дорогих автівок. Тут, як і у Львові, багато кав’ярень. П’ючи чай в одній із них, на Дерибасівській, маєте шанс зустріти й російських кіноакторів, котрі обожнюють це місто. 

В Одесі модно прикрашати кафе і крамниці барвистими стрічками. Жодного разу не бачила, аби, як  у Львові, тамтешні магазини оздоблювали кольоровими повітряними кульками. На противагу місту Лева, у Хаджибеї (стара назва Одеси) легко зорієнтуватись – усі вулиці паралельні: “Чи далеко вулиця Пушкіна?” – “Через три квартали”. 

У місті дуже багато відреставрованих будинків найрізноманітніших кольорів. У центральній частині – ансамбль будівель епохи класицизму з пам'ятником Рішельє і Потьомкінськими сходами (1826 – 1841). 

Одеса, як і Львів, – одне з найстаріших міст України, що може пишатися історичними пам’ятками. Проте дуже незвично було бачити серед стареньких двоповерхових будівель шістнадцятиповерхові елітні новобудови. Найбільше вразила реконструкція пам’ятки архітектури – готелю (він же рос. – гостиница) “Большая московская”, який звели в 1904-му на Дерибасівській.  

На цій вулиці варто побувати неодмінно! Це дух і серце курортного міста. Побачити на Дерибасівській можна не лише пам’ятники Йосифу де Рібасу з лопатою і планом міста в руках, артистові Леоніду Утьосову, “Дванадцятому стільцю” з відомої книги Ільфа і Петрова, але й… “Львівську майстерню шоколаду”, продавцям якої аж ніяк не доводиться нарікати на кількість відвідувачів. Крім того, на цій вулиці, у дворі будинку №3, поставили перший і єдиний в Україні бюст творця мови есперанто Людовика-Лазаря Заменгофа.  

Так, Одеса любить героїв – такого висновку можна дійти, виходячи з кількості пам’ятників у ній: починаючи від засновників міста, місцевого льотчика і закінчуючи героєм анекдотів Рабиновичем. А на найнепримітнішому будиночку може бути по дві меморіальні дошки. Що цікаво, більшість пам’ятників підписані: “Від вдячних одеситів”, “Від Одеси”.      

Приморський бульвар нагадує львівську “стомет­рівку”, але дорога веде не до фонтана, як у Львові, а до пам’ятника Рішельє і Потьомкінських сходів. А там недалеко й морський вокзал. Він справді вражає – так багато вантажних суден, що в голові не вкладається, як вони можуть триматися на воді! Щоправда, восени на морському вокзалі не побачите такої кількості яхт, як улітку. 

Коли будете на Приморському бульварі, не оминіть Сад скульптур Одеського літературного музею. Як шкода, що там не можна фотографувати! Цікавинок багато, як-от скульптура Катерини ІІ, яка тримає… українсько-російський словник, або Рішельє в… джинсах, що стоїть на земній кулі, пупом якої, звісно ж, є Одеса. В цьому саду поставили й пам’ятник Одесі-мамі – скульптуру жінки, яка стоїть на трьох китах (“Мистецтві”, “Торгівлі” та “Медицині”), а на руках тримає засновників міста. В голові у неї – вітрило, бо, як кажуть тамтешні чоловіки (а почуття гумору їм не позичати), “в кожної справжньої одеситки є трохи вітру в голові”. Більшість скульптур присвячена 1 Квітня, серед яких пам’ятник “Прийдешньому генію”: що ж перше появилось на світ – яйце чи курка?     

Спогадів про Одесу дуже багато. Можна розповідати годинами. Просторі вулиці, гарні старі будинки, дворики… Мабуть, кожен мандрівник знайде в ній щось своє. Отож, пакуйте валізу і чкурніть на вихідні до Південної Пальміри!  

 

ДОВІДКА

Одеса – найбільший морський порт в Україні. До 1795 року мав назву Кацюбіїв, пізніше – Хаджибей. Є припущення, що назва “Одеса” походить від санскритського “Godesha”. Перша згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського Кацюбіїв датується 1415 роком. Місто є третім в Україні за кількістю жителів після Києва та Харкова (1 004 409 станом на 1 вересня 2012 р.). Зазначено у Вікіпедії.

 

Львів – Одеса – Львів 

0806.JPG

Готель (гостиница) “Большая московская”

 

 

0806a.JPG

 

0806e.JPG

Гордість міста – Одеський національний академічний театр опери та балету

 

 

0806q.JPG

Дерибасівською не ходять,  Дерибасівською гуляють 

 

 

0806w.JPG

Ніколи не пізно закохуватись і ніколи не пізно побувати на морі

 

 

0906.JPG

Той самий стілець, в якому мадам Пєтухова сховала свої скарби 

 

0906a.JPG

Славнозвісний одеський двовимірний будинок 

 

0906c.JPG

 

0906d.JPG

Пам’ятник жертвам Голодомору 1932 – 1933 років 

 

 

0906s.JPG

Типовий одеський дворик 

 

0906e.JPG

Як писали Ільф і Петров, “всю контрабанду делают в Одессе, на Малой Арнаутской улице” 

 

0906f.JPG

 

0906w.JPG

“Націоналістичний” балкончик на Дерибасівській – хто б міг подумати?.. 

 

0906z.jpg

Пам’ятник Ільфу і Петрову 

 

 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8865 / 4.16MB / SQL:{query_count}