Гроші на вітер

Провали українського трансферного ринку

Провали українського трансферного ринку

Придбання футболістів – це завжди ризик, особливо, якщо це стосується іноземних виконавців. За словами покупців, кожен футболіст – це майбутній Мессі або Роналду, проте дуже часто в гравцеві розчаровувалися і вболівальники, і тренери команд, у які вони потрапляли.

Останній яскравий приклад – бразилець Андре, який, попри те, що досі є гравцем збірної Бразилії, так і не зміг знайти себе у складі київського “Динамо”, яке після піврічної співпраці з футболістом зуміло віддати його за два мільйони євро в оренду до кінця сезону в французький “Бордо”. Цікаво, що і місяця не минуло, як  бразилець встиг розчарувати  нових працедавців.

У 23-му турі Першої ліги жирондінці програли на своєму полі “Кану” – 1:2, Андре вийшов на поле на 75-й хвилині і традиційно для цього сезону, як і в матчах за “Динамо” і збірну, не запам’ятався нічим. До цього бразилець встиг дебютувати за нову команду, відігравши три хвилини в матчі 22-го туру проти “Ліона” (0:0).

Після поразки видання Sud-Ouest попросило президента “Бордо” Жана-Луї Тріо пояснити, на що він розраховував, коли підписував форварда.

“Він тільки що прибув. Він молодий, він набере форму в наступному сезоні. У нас є час, щоб скласти про нього думку”.

Відповідь боса команди викликала обурення у фанатів “Бордо”: “Президент визнав, що гравця можна буде повною мірою використовувати тільки в наступному сезоні. Це просто дивно, адже бразильця брали для негайного і ефективного посилення проблемної позиції, а виходить, що взяли гравця, який перебуває в поганій фізичній форм”, – відзначає сайт уболівальників клубу webgirondins.com.

Відзначимо, що Андре є одним із головних трансферних провалів “Динамо”. За нього сплатили минулого літа 8 млн євро, але за “Динамо” він провів лише 6 матчів і був об’єктом постійної критики.

За словами головного тренера “Динамо” Юрія Сьоміна, головна причина, з якої Андре відправили в оренду, це тривалий процес акліматизації гравця: “Андре необхідно адаптуватися до Європи”.

Проте не все так погано в нашому футболі. Варто відзначити, що, попри провали, бувають і такі трансфери, коли придбання викликає подив, але згодом з’ясовується, що воно не лише виправдовує витрачені кошти, а й згодом дає величезні дивіденди. Достатньо згадати екс-гравця “Карпат” Авелара, якій стрімко розкрився у Львові, а в цей час перебуває в німецькому “Шальке”, хоча ще не зіграв там жодного матчу.

Але нині ми зупинимося на інших найбільших провалах вітчизняної трансферної кампанії.

Нері Кастильо
Найбільшою трансферною помилкою  за двадцять років існування клубного футболу незалежної України стало придбання в “Олімпіакоса” гравця  з потрійним громадянством (Мексика, Уругвай, Греція)  Нері Кастильо. За футболіста “Шахтар”  заплатив 28 мільйонів доларів (15 млн євро). Але ця “зірка” замість того, аби спалахнути і підсилити команду, стала яскравим прикладом того, як в Україні зникають  футбольні таланти. І спричинила це поведінка самого футболіста. Все розпочалося зі сварки з Крістіано Лукареллі, у якого гравець збірної Мексики відібрав право на виконання 11-метрового удару. Удар відбив воротар “Нафтовика” Сергій Величко, а Кастильо негайно замінили. На післяматчевій прес-конференції наставник “гірників” Мірча Луческу зізнався:  “Те, що зробив Кастильо, було абсолютно непрофесійним. Я ніколи не бачив нічого подібного у своєму житті. Щодо Кастильо будуть вжиті заходи. Він показав своїми діями, що не хоче тут грати і що його нічого не цікавить”.

Згодом Кастильо, аби спробувати себе в англійському “Манчестер Сіті” і покинути Донецьк, виплатив “Шахтарю” половину суми своєї річної оренди (загальна сума сягала 5 млн євро). Там він отримав важку травму, пропустив значну частину сезону  і в дев’яти матчах так і не забив бодай м’яча. 30 липня 2009 року гравець поповнив лави “Дніпра”, але й у Дніпропетровську теж виявився абсолютно “стороннім предметом”, так само, як і в американському клубі “Чикаго Файр”. Нині Кастильо, знову ж таки на правах оренди,  захищає кольори грецького “Аріса”. Навіть встиг взяти участь у чотирьох матчах чемпіонату Греції і у вівторок зіграв п’ять хвилин у двобої Ліги Європи проти “Манчестер Сіті”, який завершився з рахунком 0:0.

Роберто Нанні

29 серпня 2003 року в київському “Динамо” з аргентинського клубу “Велес Сарсфилд” за майже 5 мільйонів доларів (3 мільйони 900 тисяч євро) перейшов перший аргентинець в столичному клубі Роберто Нанні. Він став найдорожчим на той момент гравцем українського клубу. Нанні міг виступати тільки в Лізі чемпіонів і в складі “Динамо-2”: до чемпіонату України у вищій лізі ПФЛ у виді закриття трансферного “вікна” його не допустила.

Як з’ясувалося пізніше, талановитий аргентинець просто не зміг адаптуватися в Україні. Він постійно лікувався, не користувався довірою тренера, страждав від глузувань партнерів. Свій п’ятирічний контракт Нанні відпрацював у різноманітних орендах (іспанська “Альмерія”, італійські “Сієна”, “Мессіна”, “Кротоне”), поки нарешті в 2008 році Роберто не повернувся в рідний “Велес”, а нині виступає в парагвайському “Серро Портеньо”. На думку експертів, невдачу цього трансферу цілком можна було передбачити: коли Нанні потрапив  до Києва, в нього були травмовані обидва коліна, і дивно, що медична служба “Динамо” не забракувала цей трансфер.

Балаж Фаркаш

Віце-президент “Динамо” Йожеф Сабо помітив в угорському молодому футболісті талант надзвичайної сили й побачив у ньому основного форварда клубу на довгі роки. Однак за увесь час перебування в київському колективі Фаркаш провів усього лише один яскравий матч: та й той відбувся на одному зі зборів, коли Балаж забив три м’ячі у ворота тодішнього аутсайдера німецької Бундеслігі німецького “Гамбургу”. “Мені подобається його старанність, але не поспішайте робити з Фаркаша “зірку””, – благав наставник киян Анатолій Дем’яненко. Як би не було, порівняння з Лео Мессі юний угорець не витримав. В 2008 році він одержав важку травму, а через два роки, утомившись від бездіяльності в дублі киян, повернувся на батьківщину, де спершу грав за “Фехервар”, а нині захищає кольори “Дебрецену”.  Цікаво, що цей “талановитий форвард”, якщо не брати до уваги матчі за київський дубль і товариські матчі, за свою кар’єру забив лише один гол.

Аїлтон

Напевно, найнеочікуваніший трансфер в історії українського футболу – це поява в донецькому “Металургу” бразильця Аїлтона . У Німеччині товстун Аїлтон (робоча вага бразильця – 81 кг, зріст – 180 см) був визнаною “зіркою” й став четвертим легіонером, який забив 100 м’ячів в Бундеслізі. Але починаючи з 2005 року, кар’єра бразильця фантастично прискорилася. За п’ять років “Аїлтон  змінив 11 клубів і в жодному з них не провів більше 15 матчів, але найцікавіше, що, окрім китайського клубу “Чунцін Літань” (в ньому бразилець провів чотири матчі), в усіх командах він забивав бодай гол. Не став винятком і  донецький “Металург”. Лише кілька двобоїв зіграв в українському чемпіонаті Аїлтон, але свій м’яч все-таки забив.

Леонардо
Ще одна загадкова особистість. За всі роки своєї клубної кар’єри вихованець “Сантоса” не забив жодного гола, натомість влітку 2003-го провів переможний м’яч у фіналі чемпіонату світу серед юнаків (U-17) у ворота збірної Іспанії. Через два роки захисника підписав “Шахтар” . У Вищій лізі дебютував 28 серпня 2005 року в матчі проти запорізького “Металурга” (3:1). 18 жовтня 2006 року дебютував у Лізі чемпіонів у матчі проти іспанської “Валенсії” (2:0), Леонардо відіграв весь матч, але залишив погане враження від своєї гри. У команді закріпитися не зміг і в лютому 2007 року його віддали в оренду “Сантосу”, в якому він зіграв усього в десяти офіційних матчах. Пізніше перебував в оренді в бразильських клубах: “Сан-Каетано”, “Васко да Гаму” і “Греміо”, де теж не зміг закріпитися в основному складі. У січні 2011 року дисциплінований Леонардо вкотре приїхав у Донецьк з’ясовувати своє подальше майбутнє, і вкотре опинився в довгостроковій оренді – цього разу в бразильському “Аваі”.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7289 / 4.16MB / SQL:{query_count}