Ентузіаст своєї справи

Ігор Зінкевич, головний тренер  ватерпольного клубу "Динамо" (Львів), про здобутки та проблеми водного поло на Львівщині 

Ігор Зінкевич, головний тренер  ватерпольного клубу "Динамо" (Львів), про здобутки та проблеми водного поло на Львівщині 

zinkevych.jpgЛьвівське ватерпольне "Динамо" традиційно привозить в наше місто комплект нагород. Цього тижня "динамівці" вибороли бронзові нагороди. В матчі за третє місце вони в двох поєдинках переграли збірну Севастополя (14:9, 14:13). Можливо, дехто вважає, що  порівняно з минулорічним "сріблом", львів'яни зробили крок назад. Проте, якщо уважно відстежувати стан справ у водному поло Львівщини, стає зрозумілим, що "динамівці" створили чергове диво. Напівпрофесійна команда майже на рівних змагалася з клубами, чиє фінансування і матеріальна база значно переважають забезпечення  львівського клубу. Один з головних авторів того, що водне поло у Львові ще досі існує, є головний тренер "Динамо" Ігор Зінкевич.

- Пане Ігорю, як ви оцінюєте виступ львівського "Динамо" в сезоні, що вже минув?

- Загалом позитивно. Так, порівняно з попереднім роком, коли здобули "срібло", ми дали крок назад, це зумовлено тим, що, крім "Іллічівця", в Україні з'явилася ще одна професійна команда (харківський БМК . - "Пошта"). А враховуючи наше фінансування і ті умови, в яких ми тренуємося, гадаю, що ми виступили пристойно. Звісно, хотілось би краще, і в нас була чудова можливість виступити краще, проте спорт це спорт, гра є гра.

- Чому цього року у Львові вкотре не було проведено жодного туру національного чемпіонату з водного поло?

- Туру у Львові не було з 1999 року, нам все обіцяють басейн, але його і досі немає. Басейн, де ми тренуємося, не відповідає стандартам і нормам, його розмір 25х9 м, а за регламентом має бути 33х22 м.

- Нещодавно головний тренер національної команди з водного поло Вадим Скуратов в одному з коментарів зазначив, що у Львові почалися якісь зрушення в плані розв'язання проблеми з басейном. Що саме мав на увазі наставник збірної?

- Швидше за все, йшлося про комплекс водних видів спорту на вулиці Княгині Ольги, який мають відкрити десь в серпні-вересні. Проте мушу його розчарувати, цей басейн теж не відповідає вимогам, цього разу - стеля, і проводити тури ми там не зможемо.

- Цього року чемпіонат відбувався за новою формулою і після регулярної першості проводилися матчі плей-оф. Наприклад, головний тренер "Іллічівця" Олександр Обєдинський висловив своє обурення подібною схемою, а як ви ставитеся до цих змін?

- Гадаю, що Обєдинський в своїх висловах дещо не мав рації. Плей-оф тим і цікавий, що до останнього моменту неможливо спрогнозувати переможця. І цьогорічна першість це повністю довела, оскільки саме в фі­нальній серії БМК  спромігся нанести маріупольцям першу поразку в сезоні.

- На вашу думку, чи піднявся рівень національної першості, порівняно з попереднім роком?

- Безумовно, піднявся. Окрім того, що з'явилася друга професійна команда, дуже позитивно на загальний рівень впливає і те, що українська першість відкрита і в ній беруть участь й іноземні команди - збірна Грузії, збірна Молдавії, Республіканський центр олімпійської підготовки м. Мінська. А збільшення кількості команд приводить до збільшення кількості матчів, чого в попередні роки нашим клубам дуже не вистачало. Наприклад, в цьому сезоні ми провели 25 матчів, а це для нас дуже не погано, є можливість перевірити молодших виконавців, поекспериментувати зі складом, випробувати різні тактичні напрацювання. Ми ж не беремо участі в єврокубках через брак фінансування і виступаємо лише в національній першості і Кубку України, а 18-20 матчів, які були в попередні роки, це звісно мало. Окрім того, ті іноземні команди не є хлопчиками для биття - ті самі грузини виступають дуже потужно і цікаво. Тому я задоволений останньою першістю і її рівнем.

- Цьогоріч львівські дитячо-юнацькі команди на першості України виступили досить жалюгідно. Чи не означає це, що на Львівщині припинився розвиток водного поло?

- Ні, ми, навпаки, починаємо відновлювати нашу базу. Найважливіше для нас той факт, що, на щастя, у Львові не зруйнована дитячо-юнацька школа. В нас є ДЮСШ №3, плюс з'явилася ще одна школа - "Євроспорт", але вона більш комерційна. Хоча, відверто кажучи, діти платять гроші за воду і в одній, і в другій школі. Єдине, що відрізняє, так це сума, яку доводиться платити в "Динамо" та в "Євроспорті". Ще плюсом ДЮСШ є той факт, що завдяки директору львівського училища фізичної культури Степанові Михайловичу Родаку, діти можуть потрапити в ЛУФК і там займатися безкоштовно та набирати форму. Якби в нас відпав цей ланцюжок, то можна було б казати, що водне поло у Львові остаточно загинуло. Нині воно ще тримається. Нещодавно ми провели для дітлахів фестиваль водного поло, в якому взяли участь п'ять команд. Ми зібрали дітей 1995-1998 років народження, це близько 100 учасників, провели змагання в двох басейнах на Вітовського та Петрушевича. Я побачив, скільки дітей хочуть займатися водним поло, який в них азарт в очах, і якщо ми будемо продовжувати цей шлях, в нас є майбутнє. Звісно, для цього необхідний відповідний басейн, бо без нього нам буде дуже важко.

- Цього року ви відсвяткували своє п'ятдесятиріччя, з цих півстоліття ви майже 37 ро­ків займаєтесь водним поло, чи не набридло вам це заняття?

- Відверто кажучи, були такі неприємні моменти, коли хотілось все кинути. Ми весь час перебуваємо на виїзді, здається, працюєш не покладаючи рук, але тої роботи не видно. Завжди перебуваєш в пошуку грошей, а тобі говорять, що ви не граєте у Львові, тому навіщо витрачати на це кошти. Але  є моменти, коли розумієш, що твоя праця необхідна. Наприклад, друга півфінальна гра проти БМК, коли хлопці віддали усі сили, при всіх негараздах і суддівських помилках, зуміли вирвати перемогу. Коли бачиш цю радість, то хочеться працювати і далі.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
5.5740 / 4.14MB / SQL:{query_count}