З нотою оптимізму

Українські біатлоністи провалили старт Кубка світу, проте деякі позитивні моменти все ж були

Цими вихідними стартував біатлонний Кубок світу – одне з небагатьох зимових видів змагань, які відбудуться на межі 2020 та 2021 років. Дебютний відрізок змагальної кампанії складався тільки з чотирьох гонок, які відбулись без глядачів, про що офіційно повідомили напередодні відкриття сезону. І схоже, що перед кожним етапом подібні рішення будуть ухвалювати в останній момент, хоча зараз можна говорити про те, що до новорічних свят на трибунах гулятиме лише вітер. Тому найближчі гонки в тій самій Фінляндії та дві наступні сесії в Австрії (11 – 13 і 17 – 20 грудня) тішитимуть лише телевізійних шанувальників біатлону.
Щодо першого етапу, то українські шанувальники цього виду спорту мали змогу подумки перенестися на п’ять або десять років назад, коли наша жіноча команда за результатами значно перевершувала чоловічий сегмент колективу. Приблизно з 2015 року хлопці почали помітно підтягуватися, причому періодично саме вони асоціювалися з надіями на медалі. Нині ж, якщо відштовхуватися від короткого циклу в Контіолахті, знову повноцінно солістами стали лише дівчата, хоча їхні результати навряд можна вважати відмінними.
В індивідуальній гонці Юлія Джима бездоганно працювала на вогневих рубежах, але на лижні наша землячка не блищала, програвши ногами найшвидшій спортсменці (Марте Ольсбу-Рейселанн) дві з половиною хвилини, і в підсумку посіла лише 10-ту сходинку. Інші українки поступилися трохи більше, але глобальної різниці немає, а зовсім розчарувала Віта Семеренко, яка втратила безпосередньо на трасі майже чотири хвилини.
Така ж тенденція простежувалася в спринті, причому Юрай Санітра нинішній темп своїх підопічних вважає нормальним, а з приводу провалу Віти словацький фахівець по гарячих слідах не зміг відповісти, ухваливши, що доведеться з цим розібратися. Маленьким світлом у кінці темного тунелю стала лише Олена Підгрушна, яка в спринті цілком могла претендувати навіть на медалі, якби показала ідеальну стрільбу. Але один промах змусив зупинитися знову ж таки на 10-й позиції. А ось на трасі робота Олени була майже бездоганною – вона поступилася найбільш швидкій спортсменці Ганне Еберг тільки 26 секунд, тоді як інші українки програли більше хвилини. І неймовірно приємно було бачити феноменальне останнє коло Підгрушної, на якому вона ногами показала восьмий час.
Наші чоловіки в двох стартах відверто розчарували: ані нормальної стрільби, ані гідної функціональної готовності. Лише Артем Прима за підсумками індивідуальної гонки увійшов в очкову зону (27 місце), решта навіть у топ-50 потрапити не могли.
Звичайно, варто розуміти, що в цьому році через карантинні обмеження українська команда змушена була тренуватися майже без високогір’я, без лиж влітку, а гірська підготовка переривалася на 5 днів через необхідність летіти до Києва та оформляти візи. Перші гонки – це тільки перші гонки. Тому від далекосяжних висновків краще все-таки варто утриматися. І головний старт – чемпіонат світу – ще нескоро. Сподіватимемося, що вже на цьому тижні ми отримаємо більше позитивних емоцій від виступу наших команд, адже на вихідних нас чекають перші естафети. А перед цим у четвер, 3 грудня, знову в Контіолахті відбудуться спринти.
Але повертаючись до перших перегонів, варто зауважити кілька основних моментів. Насамперед це функціональний стан збірної Швеції. Шведи привчили, що на першому етапі добре виступають, але якщо це відбувається вдома в Естерсунді, то це можна пояснити знайомою трасою. Але в Контіолахті вони здивували усіх. У чоловіків Самуельсон і Понсілуома за швидкістю поступилися тільки норвежцю Йоганесу Бьо що в спринті, що в індивідуальній гонці. І якщо в суботу їх підвела стрільба, то в спринті вони обидва опинилися на подіумі. У дівчат в індивідуальній гонці було п’ять шведок у топ-11, а в спринті три – в топ-5. У результаті Еберг – лідер загального заліку після двох гонок, а в 5 пунктах позаду неї Джоанна Скоттгайм, яка вже на 12 очок перевершує Доротею Вірер.
На тлі шведів трохи в тіні виявилися наші сусіди білоруси, але про їхні результати варто розповісти. Одна з головних невдах минулого сезону Динара Алімбекова змінилася і на старт наступного етапу вийде в новій темно-синій майці, яку носять кращі спортсмени віком до 25 років. У загальному заліку після двох гонок вона четверта. Зусиллями Алімбекової, Олени Кручинкіної та Ірини Кривко білоруски стали четвертими в Кубку націй, пропустивши вперед тільки шведок, німкень і француженок. У чоловічій збірній в десятку найшвидших потрапляють молодий Антон Смольський і 32-річний Сергій Бочарніков. Збірні Швеції та Білорусі об'єднує те, що в їхніх країнах не було жорсткого карантину навесні, коли інші спортсмени з усього світу могли тренуватися тільки в квартирах або своїх дворах.
Натомість збірна Норвегії загалом виступила середньо – є лідери Бьо та Рейселанн, є провали – старт Екгофф, а є дві сенсації. 23-річний норвежець Стурла Голм Легрейд в індивідуальній гонці не допустив жодного промаху і добіг до «золота». Він проводив всього лише п’яту гонку в кар'єрі у Кубку світу. У дівчат у спринті 25-річна Каролін-Оффігстад Кнотт завоювала перший подіум у кар’єрі, причому і в індивідуальній гонці вона була кращою в команді.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4359 / 4.01MB / SQL:{query_count}