Від ідей Каддафі до заплутаного жеребу

Жеребкування фінальної частини Євро-2020 перетворюється в фарс iз багатьма невідомими

Завтра, 30 листопада, в столиці Румунії Бухаресті о 19.00 за київським часом розпочнеться процедура жеребкування фінальної частини Євро-2020 серед учасників  якого і національна збірна України, яка просто відмінно провела кваліфікаційний турнір. Але найголовніше те, що це буде найунікальніша процедура за весь час існування чемпіонатів Європи і причин тут багато. Насамперед варто відзначити, що навіть по завершенню жеребкування остаточно не будуть сформовані групи, оскільки попереду ще раунд плей-оф в якому визначаться останні чотири учасники турніру. Більше того, подальше формування груп залежатиме і від того, хто саме стане переможцем цього плей-оф. Але перед тим, як безпосередньо зайнятися прогнозування можливих суперників збірної України у фінальній частині, варто зазирнути в минуле аби згадати, чому цей турнір вийшов настільки унікальним.

Натхнення від Каддафі

6 грудня 2012 року УЄФА оголосив: ювілейний Євро (у 2020-ому буде 60 років з першого турніру) пройде в декількох країнах під слоганом “Євро для Європи”. “Замість того, щоб влаштовувати вечірку в одній країні, влітку 2020 року відбудеться найбільша вечірка, коли-небудь організована в Європі”, – говорив Джанні Інфантіно, тоді ще всього лише генеральний секретар УЄФА, який тоді лише допомагав діставати кульки на жеребкуванні.
Мішель Платіні, який тоді очолював УЄФА, вперше заговорив про загально континентальний турнір за пару днів до фіналу Євро-2012 в Києві. “Мені дуже подобається ця ідея. Це буде набагато простіше з фінансової точки зору. Набагато легше дістатися з Лондона в Париж чи Берлін, ніж з Кардіффа до Гданська. Це політичне рішення, яке потрібно прийняти. Не доведеться будувати стадіони, не доведеться будувати аеропорти. Це може зіграти важливу роль на тлі економічної кризи”.
Ідея розкручувалася на тлі критики Євро-2012, де через не найзручнішу логістику на стадіонах іноді залишалися порожні місця. Та й епопеї з будівництвом арен та інфраструктури в Польщі та Україні також змушували задумуватися про нові ходи.
Ідею масштабного Євро у всій Європі обміркували буквально за пів року – хоча очевидно, що розмови почалися ще до висловлювання боса УЄФА. Платіні не даремно згадав економічні проблеми – саме вони стали основною причиною різкої зміни формату. У 2010-ому трапилася Європейська боргова криза, яка вдарила по всіх країнах, що входять у Євросоюз. Залізну заявку на проведення турніру в 2020-ому висунула тільки Туреччина. Інші країни лише декларували наміри (наприклад, спільна заявка Уельсу, Шотландії та Ірландії).
Щоправда, і у Туреччині були свої проблеми: Стамбул паралельно хотів провести Олімпійські ігри, тому виникла заминка. Платіні категорично не хотів витрачати час: “Ми не збираємося чекати, чи отримає Туреччина Олімпійські ігри. Це створює для нас проблему. У нас є й інші кандидати. У кожного є можливість прийняти Євро”. 
Пізніше він пояснив усе детально: “Я говорив, що виберу Туреччину, але Туреччина вибрала Олімпійські ігри. Неможливо було провести там Євро, якщо вони хотіли Олімпіаду”. В результаті Туреччина залишилася як без Євро, так і без Ігор.
Сама ідея проведення континентального форуму в різних країнах не нова – Платіні, по суті, взяв за основу пропозицію лівійського диктатора  Муаммара Каддафі, якій намагався поширити свою владу на цілу Африку і неодноразово пропонував створити Сполучені Штати Африки, об’єднавши весь континент. Від футболу Каддафі теж отримував задоволення – його син грав в Італії, а сам Муаммар хотів провести який-небудь турнір на території цілої Африки. Він навіть намагався скористатися правилом чергування континентів при проведенні мундіалів і просунути ідею про ЧС-2010 не в одній країні.
Втім тоді Каддафі ніхто не підтримав – у результаті турнір прийняла ПАР. Цікаво, що думки стосовно причетності Каддафі до організації Євро-2020 у нинішньому форматі від Мішеля Платіні і Зеппа Блаттера, які тоді керували УЄФА і ФІФА відповідно, злегка різняться.
Ось що сказав Платіні: “Я отримав привітання від президента ФІФА, він сказав, що це (Євро в більш ніж двох країнах) чудова ідея. І додав, що хтось хотів зробити це кілька років тому з Кубком Африканських Націй. Цією людиною був Каддафі”.
Блаттер же всього через рік після слів Платіні сказав зовсім по-іншому: “Турнір повинен проводитися в одній країні. Тільки так можна створити радість і ідентичність. Турнір 2020 року втрачено, це більше не Євро. Йому не вистачає душі і серця. Я навіть не знаю, як його назвати.
Я говорив Платіні, що колишній глава Лівії, полковник Каддафі, говорив зі мною, коли чемпіонат світу-2010 повинен був проводитися в Африці. Він обговорював ідею з проведенням турніру в 53 країнах і фіналу в ПАР. Він вірив у цю ідею, але я відповів, що це немислимо. Так я сказав Платіні, що його ідея зовсім не нова”.
Незважаючи на критику Блаттера (і не тільки), члени виконкому УЄФА затвердили ідею. У 2013-ому УЄФА оголосило процедуру прийому заявок – на 13 місць подавалися заявки в двох форматах: стандартний пакет (тільки матчі групового етапу) і пакет плей-оф (група + матчі на виліт).
Зацікавлення висловили 33 країн Європи, серед яких була і Україна, кілька країн заготовили по 2-4 стадіоні, щоб були варіанти, але за вимогами заявити можна було тільки один – і бажано, щоб на цих аренах ще не проводилися матчі Євро. Саме тому завка України випала відразу. Будувати ще одну арену було б дуже важко. Разом із нашою заявкою були відсіяні майже половина кандидатів, і в список остаточних претендентів на 13 місць увійшли 19 міст. Після фінального голосування зі списку вилучили Білорусь, Болгарію, Ізраїль, Македонію, Швецію і Уельс (тільки двоє останніх – в результаті голосування, інші не пройшли за критеріями).
Трохи пізніше господарів залишилося 12: в Бельгії зволікали з будівництвом стадіону в Грімбергені під Брюсселем, який повинен був приймати матчі Євро. До грудня 2017 року через політичні та фінансові розбіжності роботи так і не почалися, тому УЄФА виключив Бельгію, а будівництво взагалі скасували.
У підсумку остаточний список господарів такий: Амстердам, Баку, Більбао, Будапешт, Бухарест, Дублін, Глазго, Копенгаген, Мюнхен, Рим, Санкт-Петербург і Лондон. Саме Лондону і дісталася квота Брюсселя – 4 матчі (груповий етап + гра плей-оф) плюс фінал, який і планувався проводити на “Вемблі”.
На підсумкову жеребкування групового етапу це теж, звичайно, вплинуло. Міста-господарі розподілили на пари, перш за все виходячи з географічних критеріїв. Щоб матчі однієї групи проводилися в містах, не надто віддалених один від одного. Вийшло так: Рим і Баку (група A), Санкт-Петербург і Копенгаген (група B), Амстердам і Бухарест (група C), Лондон і Глазго (група D), Більбао і Дублін (група E), Мюнхен і Будапешт (група F).
Питання викликала як мінімум пара Риму і Баку. Азербайджан – один із найвіддаленіших виїздів для європейських команд. УЄФА вже деякий час намагається не зводити між собою збірні з далеких країн – так, наприклад, для Азербайджану далекими виїздами вважаються Португалія, Ісландія і Гібралтар, тому їх розводять на жеребкуваннях відбору. Тоді азербайджанцям вдалося переконати УЄФА, що для розвитку футболу в країні це буде правильно (фінал Ліги Європи Баку віддали тільки через три роки).
На 2014 рік, коли виносили рішення, далеко не скрізь були побудовані стадіони – десь ще будували, десь взагалі тільки проєктували. На той момент були в роботі тільки стадіони в Амстердамі, Глазго, Копенгагені, Лондоні, Мюнхені та Римі. Незадовго до цього нові арени відкрили в Більбао, Бухаресті і Дубліні, будувалися бакинський і петербурзький стадіони, найостаннішим відкрився “Ференц Пушкаш” в Будапешті.
Критикували і формат із 24 командами, але УЄФА точно не буде його змінювати. Так вже провели Євро-2016, так пройде Євро-2020, ті ж плани затвердили на Євро-2024. Він подобається не всім: наприклад, головний тренер збірної Німеччини Йоахім Льов його недолюблює – занадто багато команд.
Євро-2024 пройде в Німеччині, на Євро-2028 претендують Туреччина (вже втретє), Балкани (Болгарія, Греція, Румунія, Сербія), Іспанія з Португалією, Італія, Англія, а також Скандинавія (Данія, Норвегія, Швеція і Фінляндія ). Але поки ніхто офіційно не подавав заявку – лише повідомляв про наміри.
У будь-якому випадку саме Євро-2020, схоже, так і залишиться найунікальнішим. Навряд чи таке повториться.

Жереб без жеребу

Але повернемося до жеребкування Євро-2020. На даний момент відомі 20 з 24 команд, які зіграють на Євро-2020. Решта чотири збірні доберуться після плей-оф. Наразі (а УЄФА цілком в останній момент може їх змінити) склад кошиків наступний:
Кошик 1: Італія, Англія, Бельгія, Іспанія, Україна, Німеччина.
Кошик 2: Франція, Польща, Швейцарія, Хорватія, Росія, Нідерланди.
Кошик 3: Португалія, Туреччина, Данія, Австрія, Швеція, Чехія.
Кошик 4: Фінляндія, Уельс і чотири переможці плей-оф.
Минулого тижня відбулося жеребкування плей-оф, де визначилися пари у всіх чотирьох дивізіонах:
Шлях A: Ісландія – Румунія, Болгарія – Угорщина.
Шлях B: Боснія і Герцеговина – Північна Ірландія, Словаччина – Ірландія.
Шлях C: Шотландія – Ізраїль, Норвегія – Сербія.
Шлях D: Грузія – Білорусь, Північна Македонія – Косово. 
Команди проведуть лише по одному матчу в кожній стадії (господарі вказані в парах першими). Півфінальні матчі відбудуться 26 березня 2020 року, фінали – 31 березня.
За умовою формату турніру, якщо країна-господиня потрапляє на турнір, то точно буде грати кілька матчів вдома – два або три (вирішить жеребкування). Тому і чимало команд ще до початку жеребкування вже знають, у якій групі вони гратимуть. Особливо це стосується команд, які опинилися в перших двох кошиках, тим більше, що були певні застереження стосовно двох збірних –  України і Росії, які розводять при жеребкуванні. З решти п’яти команд першого кошика лише Бельгія не прийме матчі Євро. Відповідно, команди потрапили в домашні групи, а Бельгії дісталася та сама Росія. Таким же чином Україна потрапила в групу до Нідерландів.
Зараз список збірних, які вже розташувалися в своїх групах, виглядає таким чином:
Група А: Італія, кошик 2, кошик 3, Уельс або Фінляндія.
Група В: Бельгія, Данія, Росія, Уельс або Фінляндія.
Група C: УКРАЇНА, Нідерланди, кошик 3, команда з плей-оф
Група D: Англія, кошик 2, кошик 3, команда з плей-оф
Група E: Іспанія, кошик 2, кошик 3, команда з плей-оф
Група F: Німеччина, кошик 2, кошик 3, команда з плей-оф.
Стосовно того, хто саме з плей-оф дістанеться українській збірній, то тут є кілька варіантів і всі вони пов’язані з переможцем так званого шляху А. Один не дуже сприйнятливий, решта значно кращі.
1. Якщо збірна Румунії виграє плей-оф, то гарантовано потрапить у групу С і стане суперником збірної України. Це найгірший варіант, оскільки українцям доведеться зіграти два матчі з господарями турніру на їх полі.
2. У разі перемоги збірної Угорщини в стикових матчах, ця команда стане однією з господарів групи F, а українській команді дістанеться команда з шляху D, по суті, найслабша команда фінальної частини Євро-2020.
3. Якщо  плей-оф виграє або збірна Ісландії, або збірна Болгарії, то нашої команді також дістанеться команда зі шляху D.
Чому важливо українцям отримати слабкішого суперника з четвертого кошика. Згідно формату змагань дві кращі команди автоматом потраплять у 1/8 фіналу, також в плей-оф пройдуть чотири кращі команди, що зайняли треті місця. Звичайно, найкращим варіантом було б забронювати собі місце саме посівши перше або друге місце в групі, але в найгіршому випадку і третє місце може гарантувати участь в 1/8 фіналу. Щоправда, саме в цьому випадку є єдина можливість перетнутися на цій стадії плей-оф зі збірною Росії (якщо росіяни виграють свою групу).
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7087 / 4.2MB / SQL:{query_count}