Львів любить збірну! Збірна любить Львів!

Національна чоловіча збірна України з футболу здобула дві перемоги на “Арені Львів” у рамках відбіркового турніру Євро-2020

фото: Reuters
Цього року Львів і вся Україна святкуватимуть 125 років з часу проведення першого футбольного матчу в історії країни. 14 липня 1894 року в місті Лева відбулася зустріч між командами львівського і краківського товариства “Сокіл”. І ось цими днями завдяки українській національній збірній Львів знову став центром футбольного життя України. Ніде більше не вміють так уболівати за українців, як у місті Лева! Наша збірна віддячила львівським уболівальникам двома перемогами над збірними Сербії (5:0) та Люксембургу (1:0). Львів укотре підтвердив статус фартового міста – 18-ий матч збірної і ще жодної поразки (16 перемог та 2 нічиї).

Найкращий матч в історії

Поєдинок із командою Сербії, без сумніву, став одним із найкращих в історії збірної України. І суть навіть не в рахунку, який вражає, а в грі, показаній нашою збірною. Коли ми говоримо про найкращий матч, то зазвичай враховуємо рівень суперника, рівень футболу, показаного командами, важливість матчу для обох суперників, зіставлення “очікування – реальність” і, нарешті, наслідки матчу. Саме за сукупністю цих чинників гра проти Сербії буде кращою в історії збірної України.
До цього часу таким був гостьовий матч із Туреччиною під час відбіркового турніру чемпіонату світу – 2006, в якому українці перемогли з рахунком 0:3. Тоді м’яч Гусєва і два голи Шевченка подарували відчуття, що після стількох років невдач у кваліфікаціях нам, врешті-решт, може щось вдатися. Але якщо порівнювати якість гри української збірної в поєдинку із турками та матчі із сербами, то перевага буде саме за останнім поєдинком.
Головний чинник такого успіху – тренерські рішення. Шевченко зі своїм штабом зробив те, на що не наважувалися всі попередні тренери. У матчі з Сербією був помітний симбіоз гри київського “Динамо” і московського “Спартака” в радянські часи.
Більшість наших наставників використовують “методички” Валерія Лобановського, а в нього було вкрай негативне ставлення до “спартаківських” “стіночок”, гри з короткими передачами із акцентом на техніку. Лобановський вважав кращими довгі закидання уперед і стрімкі прориви по флангах. Його підопічні ставали зірками насамперед завдяки “фізиці” та функціональній підготовці.
А ось підопічні Шевченка навіть біля власного штрафного майданчика грали не на відбій, а виходили з-під пресингу суперників шляхом дрібного точного паса. В такій грі будь-яка помилка могла призвести до непередбачуваних негативних наслідків. Проте, на диво, помилок не було.
Українці не боялися обіграти іменитих суперників, частенько своїми нестандартними рішеннями пошили в дурні опонентів. Подеколи відверто знущалися, влаштовуючи “квадрати” або “трикутники” із короткими передачами один одному. Серби не могли збагнути, що робитимуть наші хлопці: гратимуть в пас чи вирішуватимуть момент поодинці. І не розуміли, що потрібно робити і як протистояти таким діям, тому й програли.
Для сербів поразка з рахунком 0:5 стала найбільшою в сучасній історії. Теперішня збірна Сербії є членом ФІФА з 2006 року, до цього мала в своєму пасиві поразки з різницею лише в три м’ячі. Сербів перегравали збірні Італії та Бельгії (0:3) і збірна Чехії (1:4). Недарма півзахисник збірної Сербії Душан Тадич після матчу не приховував розчарування: “Це найскладніший момент у моїй кар’єрі”.

Люксембурзький “горішок”

Що стосується поєдинку з Люксембургом, тут уже можна дорікнути тренерському штабу. Шевченко вирішив не змінювати склад і тактичну розстановку. Хоча стиль гри Сербії та Люксембургу зовсім інший. І якщо перші 15 хвилин матчу ніби підтверджували правильність рішення українського тренерського штабу, то подальші події показали, що таки були допущені певні помилки. Адже неозброєним оком було видно, як “підсіли” українці – і емоційно, і фізично.
До того ж Шевченко зробив всього лише дві заміни в матчі. Це свідчить про те, що саме цих 11 футболістів тренер вважає беззастережно кращими на даний момент. Але гра була непроста, і саме заміни могли вплинути на покращення її якості. Марлос або Швед цілком могли отримати шанс. Перший дуже досвідчений і точно підсилив би гру. Але чи то Шевченка налякали банери на трибунах, на яких висловлювалося обурення стосовно натуралізації гравців, чи то не бачив, кого з центрального трикутника (Зінченко, Маліновський, Степаненко) варто замінити… Що стосується Марк’яна, то він цілком на емоціях міг би в черговий раз проявити себе перед львівською публікою. Тим паче що Яремчук під кінець матчу дуже сильно втомився. Але Шевченко вирішив інакше, пішовши шляхом Михайла Фоменка, який теж не любив замін.
Однак загалом матч із Люксембургом показав гравцям і тренерам, що досконалість не знає меж. І якби збірна забила другий гол у дебюті, то можна було б очікувати зовсім інших вражень. Україна сумарно показала півгодини хорошого футболу, по 15 хвилин в дебюті кожного тайму. Якщо нам вистачає цих відрізків, щоби перемагати (нехай і з поправкою на рівень суперника), то критику якості гри можна відкласти хоча б до осені. Там будуть більш серйозні приводи. Засмучуватися з приводу мінімальної перемоги над Люксембургом на тлі виплеску емоцій із сербами просто не на часі.
Збірна України впевнено лідирує в своїй відбірковій групі, маючи в активі після чотирьох матчів 10 очок . Другу сходинку посідають збірні  Люксембургу та Сербії (серби мають гру в запасі). Переможці Ліги нації – збірна Португалії – наразі має два пункти, але тільки після двох матчів. І замикають групу збірна Литви з одним пунктом. Саме з литовцями українці зіграють наступний матч відбору 7 вересня.

Команда мрії

У збірній України варті хороших слів майже всі виконавці, однак варто виокремити деяких.
Роман Яремчук. Львів’янин забив дебютний гол за “синьо-жовтих” у грі із сербами та продовжив лік завдяки своїм точним ударам уже в поєдинку з “червоними левами”. Свідком цієї події стала вся “Арена Львів”, а також рідні Романа. І обличчя батька Яремчука, славетного львівського футболіста, який витирав сльози, бачила вся країна, як і чула слова Віктора Вацка: “Від львів’янина для Львова!”.
Євген Коноплянка. Український півзахисник отримав найвищу оцінку (8,8) за матч із Сербією за версією сайту SofaScore. Коно, забивши 21-ий гол, увійшов до трійки найкращих бомбардирів збірної України за всю історію.
Віктор Циганков. Молодий талант завдав три удари в площину воріт суперника у грі із сербами, два з яких були результативними. Загалом  Циганков достойно проявив себе на позиції, де грають і Ярмоленко, і Марлос. Щоправда, в матчі із Люксембургом він був не таким активним.
Віталій Миколенко. Захисник впевнено діяв як проти сербів, так і проти люксембуржців. Важливим було те, що захисник злагоджено виступав у зв’язці з Коноплянкою. Віталій чудово підключався під час атак по флангу, віддавав передачі за спини суперників та виграв більшість одноборств на своїй позиції.
І нарешті Олександр Зінченко. Захисник “Манчестер Сіті” є ключовою ланкою у центральному колі національної команди. Завдяки баченню поля, точності передач, зміщенню і техніці він допомагає Андрієві Шевченку втілювати у життя новий стиль гри команди. Та найголовніше, що Олександр був головним “моторчиком” команди: заводив партнерів як на полі, так і поза його межами; заводив публіку на стадіоні, і вболівальники відповідали на це скандуванням його прізвища.

Магія Львова

Наше місто вже встигло скучити за матчами національної команди через дискваліфікацію стадіону “Арена Львів”. Тож не дивно, що повернення команди стало для львів’ян тріумфальним. А саме місто зробило все, аби було комфортно як футболістам, так і тим, що приїхали вболівати за збірну. На обидва матчі національної команди трибуни місцевого стадіону були заповнені вщерть. Деякі місця здавалися вільними, проте багато уболівальників сиділи на сходах чи стояли вздовж секторів. Перед кожним поєдинком збірної на них чекала розважальна програма.
Зазначимо, що збірні України та Сербії першими випробували новий вид газону. Таке покриття, як на львівському стадіоні, єдине у світі! На “Арені Львів” постелили синтетичний матеріал, крізь який проростили справжню траву. Ця технологія сертифікована ФІФА та УЄФА . На чемпіонаті світу 2020 року, що пройде у Катарі, її використовуватимуть на всіх стадіонах. Міністерство молоді та спорту, а також Українська асоціація футболу виділили близько 7 мільйонів гривень на заміну покриття стадіону. Заради нового покриття ФК “Львів” кілька місяців проводив домашні поєдинки на стадіоні “Україна”. “Постраждав” і Олег Винник, концерт якого за ініціативи УАФ перенесли на іншу дату. Все заради збірної…
Патрульна поліція і представники Національної гвардії відповідали за безпеку уболівальників протягом кількох днів у місті, біля стадіону та на самій “Арені Львів”. Після матчів головної команди поліцейські регулювали рух транспорту на дорогах, аби уникнути заторів.
Уже традиційно Львівська міськрада організувала вболівальникам доїзд із центру міста на “Арену Львів” та в зворотному напрямку. Після матчів зі збірними Сербії та Люксембургу курсували спеціальні шатлбаси, був продовжений графік руху громадського транспорту.
А як співала гімн “Арена Львів”! Тарас Степаненко в післяматчевому коментарі телеканалу “Футбол” зауважив, що вже давно не чув такого виконання гімну на стадіоні. “У мене мурашки пішли по шкірі”, – прокоментував півзахисник.
Та й під час матчу “ультрас” діяли злагоджено. Фанати не лише гнали вперед своїх, але й створювали психологічний тиск на суперників. Трибуни одразу ж засвистували будь-які дії сербських та люксембурзьких футболістів: чи то гравці заволоділи м’ячем, чи то виконували стандарт, чи то апелювали до рішень арбітра.
І увага була прикута не лише до гравців команди, але й до тренера, який отримав свою частку подяки від уболівальників. І в матчі із Сербією, і в поєдинку з Люксембургом Андрій Миколайович чув у свій бік традиційний для нього вигук “Шева! Шева!”. Та якщо як футболіст він це чув досить часто, то як тренер уперше. І саме у Львові.
   Також на обох матчах майорів заклик, спрямований у бік УАФ. Українські фани вивісили банер із написом “Ні натуралізації”. Уболівальники впевнені, що “українізовані” бразильці Марлос та Мораєс не потрібні збірній, адже в Шевченка є чимала конкуренція на їхніх позиціях. “No Brazil” – скандували “ультрас”.
А ті фанати, яким перепусток на матч не вистачило, могли вболівати за збірну у фанзоні. Її облаштували в середмісті Львова – біля пам’ятника Іванові Франку. На сцені шанувальників футболу розважали артисти: гурти “Дзідзьо” та “ВВ”. Біля великого екрана зібралося кілька тисяч уболівальників на матч і з Сербією, і з Люксембургом.
Обидві перемоги “синьо-жовті” святкували з фанатами в стилі збірної Ісландії, що свідчить про взаємодію двох сторін.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.2370 / 4.45MB / SQL:{query_count}