Не гавкати, а вигравати

Спортивні події 2018 року

Після непарного 2017 року, цей рік значно багатший на спортивні події, головні з яких це Зимова Олімпіада і чемпіонат світу з футболу. Та якщо на Олімпійських іграх українцям буде за кого вболівати, то футбольний форум стане святом лише вітчизняним футбольним гурманам. Але це не привід розчаровуватися, адже цього року буде як завжди чимало цікавих футбольних поєдинків і за участю українських команд. Окрім того, і на боксерських рингах світу українці будуть аж ніяк не на останніх ролях.

Думаємо про „бронзу”, сподіваємося на „золото”

До старту зимових Олімпійських ігор–2018, які пройдуть із 9 по 25 лютого в південнокорейському Пхенчхані, залишилось менше 50 днів. Збірна України, яка, як правило, не дуже балує уболівальників високими досягненнями і медалями, ще ніколи за всю історію не вигравала більше двох нагород у ході одного турніру. А найуспішнішими для України стали останні Ігри-2014 в Сочі, де у нас одна золота і, завдяки дискваліфікації росіян, вже срібна медаль. Обидві – в біатлоні.
Власне, за всю історію Україна здобувала медалі тільки у двох видах спорту – у фігурному катанні (перше “незалежне” золото країни 17-річної Оксани Баюл) і якраз у біатлоні. Але зараз із фігуристами у нас біда, в той час, коли біатлоністи як і раніше тримають марку. Вірніше, біатлоністки. Так, якщо хто і здатний виграти нагороди в Кореї, то це хтось із “золотого квартету” переможниць Сочі-2014 в естафеті 4 по 6 км: Юлія Джима, сестри Валя і Віта Семеренко, і капітан команди Олена Підгрушна. Всі вони виступлять в Кореї, і хтось із них здатний блиснути й індивідуальним досягненням, адже три особистих медалі на цьогорічному Кубку світу з біатлону (дві – у Джими, одна – у Віти Семеренко) вселяють оптимізм. Але найбільші надії українські вболівальники пов’язують саме з командним виступом в естафеті. І не тільки українські, і не тільки вболівальники. Так, американське статистичне агентство Gracenote вже спрогнозувало результати абсолютно всіх стартів і навіть підбило підсумковий медальний залік. У ньому Україні віддають місце в кінці третього десятка країн-учасниць з однією-єдиною медаллю – бронзовою в жіночій естафеті в біатлоні. В принципі, від цього мінімуму і будемо відштовхуватися. А якщо хто з дівчат зможе здивувати особистою нагородою – що ж, ми будемо тільки раді.

Чим менше росіян, тим більше медалей

Якщо на Олімпіаді-2018 нашій збірній прогнозують лише одну медаль, то на Паралімпійських іграх, які пройдуть у тому ж Пхенчхані з 9 по 18 березня, їх кількість буде вимірюватися десятками. Наша збірна, вже традиційно, дуже сильна на Паралімпійських іграх, доказом чого є 3-тє підсумкове місце на літній Паралімпіаді 2016 року в бразильському Ріо. 117 медалей виграли наші спортсмени, випередивши, між іншим, збірну США!
До речі, минулої Паралімпіади в Сочі-2014 збірна України виграла 25 медалей (4-те місце в загальнокомандному заліку). Зараз же прогнозується ще більше нагород. Щоправда, це залежатиме і від того, чи допустять до Паралімпіади російських спортсменів. Доля росіян-паралімпійців вирішуватиметься в найближчі дні.

Мундіаль – ніщо, Ліга націй – все

З 14 червня по 15 липня в Росії пройде чемпіонат світу з футболу, в якому візьмуть участь 32 збірні-делегати з усієї планети. Збірної України, яка програла відбірковий турнір командам Ісландії та Хорватії, серед них не буде. Не дивно, що ставлення до цього турніру (враховуючи відсутність нашої команди і місце проведення турніру) досить прохолодне.
Тому головна увага вболівальників нашої збірної буде прикута до інших змагань. У 2018-ому вперше стартує абсолютно новий футбольний турнір для збірних команд – Ліга націй. Це винахід УЄФА, покликаний підвищити статус товариських (можна їх ще назвати “контрольними”) матчів, і додати їм інтриги та видовищності. А як це зробити? Та просто: запропонувати переможцю приз! І він буде вагомим: путівка до фінальної частини Євро-2020. Тепер можна, навіть проваливши відбір на турнір, потрапити до фінальної частини змагань, вигравши низку товариських матчів. 24 січня в Лозанні (Швейцарія) пройде жеребкування групових етапів дивізіонів А–D. Збірна України гратиме в дивізіоні В(2-им за рангом європейського рейтингу), і у неї буде всього 2 суперника. Перший – хтось із трійки Австрія, Уельс, Словаччина. Другий – один із четвірки Північна Ірландія, Данія, Чехія, Туреччина. Зіграють вдома та у гостях до кінця 2018 року. Але хто б не попався – всі суперники нашій команді під силу, з усіма вже грали і не раз. Що на кону? Переможець групи (або команда, що зайняла місце нижче, якщо переможець здобув путівку до фінальної частини Євро-2020 в офіційному відбірковому турнірі) виходить в плей-оф, де побореться за перепустку на Євро-2020 з трьома такими ж невдахами відбіркового турніру (але – щасливчиками Ліги націй). Складно? Та не дуже. Хоча треба правильно розподілити сили і попрацювати над стратегією: подумати, де більше шансів на завоювання путівки на Євро-2020 і зробити ставку на цей турнір. Щось у цьому є, хоч і виглядає поки дуже заплутано. Але цікаво точно буде.
Що ж стосується самого відбору на Євро-2020, то до нього ще дуже далеко. Навіть сама процедура жеребкування (55 збірних будуть розділені на групи по 5-6 команд, двоє кращих з яких отримають право поїхати на турнір) пройде в грудні 2018 року. 20 команд переможниць відбору потраплять до фінальної частини. А ще 4 отримають путівки у фінал через Лігу націй. Чим не шанс для України потрапити на турнір?

Перед Москвою в Київ

А ще українські любителі футболу можуть потішитися масштабним заходом, який пройде вперше в історії нашої країни в Києві на стадіоні “Олімпійський”. 26 травня на 70-тисячній арені столиці пройде фінал Ліги чемпіонів УЄФА з футболу. Претенденти на участь у цьому поєдинку: англійські “Челсі”, “Тоттенхем”, “Манчестер Юнайтед”, “Манчестер Сіті”, “Ліверпуль”; іспанські “Реал”, “Барселона”, “Севілья”; італійські “Ювентус” і “Рома”; швейцарський “Базель”, турецький “Бешикташ”, португальська “Порту”, французький “Парі Сен-Жермен”, німецька “Баварія” і український “Шахтар”. Двоє кращих з них у травні приїдуть до Києва.

Про Кличка забули

Минуло всього півроку з того дня, як Володимир Кличко оголосив про свій відхід зі спорту. Він був володарем трьох з чотирьох (четвертим свого часу володів саме старший брат Віталій) найважливіших чемпіонських поясів у суперважкій вазі, і, треба визнати, головною українською спортивною зіркою останнього десятиліття. Але ностальгія українських любителів боксу зовсім не мучить – на підході інші чемпіони, які можуть навіть перевершити братів Кличко.
27 січня в Ризі (Латвія) український чемпіон WBO у важкій вазі (до 91 кг) Олександр Усик в рамках Всесвітньої суперсерії боксу (WBSS) проведе поєдинок проти латиша Майріса Бріедіса, чемпіона WBC. Переможець вийде у фінал, і, перемігши в ньому, в 2018 році стане абсолютним (тобто – володарем усіх 4 поясів) чемпіоном світу!
А є ще Василь Ломаченко. “Хай-Тек”, підписавши контракт із провідним спортивним телеканалом світу ESPN, розмірковує перейти в більш важку вагову категорію (з 59 кг до 61,2 кг), щоб битися, наприклад, з непереможним американцем Майкі Гарсією (37 перемог в 37 поєдинках) за чемпіонський пояс.
Не варто забувати і про Олександра Гвоздика, який став учасником спеціального турніру за пояс WBC. За інформацією World Boxing News, президент Всесвітньої боксерської ради (WBC) Маурісіо Сулейман схвалив проведення двох боїв у напівважкій вазі. Чинний чемпіон WBC Адоніс Стівенсон повинен захищати свій титул в бою з Баду Джеком, а українець Олександр Гвоздик у поєдинку з Елейдером Альваресом посперечається за статус обов’язкового претендента.
Орієнтовні дати боїв Стівенсон-Джек і Гвоздик-Альварес не уточнюються, але переможці двох поєдинків повинні негайно зустрітися. Таким чином, Гвоздик до кінця 2018 року може повторити досягнення Василя Ломаченка та Олександра Усика і стати чемпіоном світу на профі-рингу.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7529 / 4.42MB / SQL:{query_count}