26 причин любити спортивну Україну

За 26 років незалежності в українському спорті було чимало досягнень, але були такі події, коли світ по-новому для себе розкривав спортивну Україну. Напередодні чергового святкування Дня Незалежності варто пригадати ці події

1992: Український гімн. Українські спортсмени у 1992 році поїхали на зимові Ігри до Альбервіля та літню Олімпіаду до Барселони у складі Об’єднаної команди, яка була сформована після розпаду СРСР, через те, що незалежні країни фізично не могли пройти кваліфікацію на Ігри. У Альбервілі олімпійським чемпіоном з фігурного катання став Віктор Петренко, який виступав під олімпійським прапором, тому гімн України у Франції не виконувався. Проте уже влітку в Барселоні організатори вирішили нагороджувати призерів у індивідуальних видах програми з колишніх республік СРСР під прапорами їхніх держав.
Тож вперше гімн України пролунав на честь перемоги у вільній боротьбі у категорії до 48 кг Олега Кучеренка. А згодом український прапор було піднято на честь володарок “золота” – у абсолютній першості зі спортивної гімнастики – Тетяни Гуцу та багатоборства у художній гімнастиці – Олександри Тимошенко, компанію якій на п’єдесталі пошани склала ще одна українка – Оксана Скалдіна.
1994: Рекорд Бубки. За свою блискучу кар’єру стрибун із жердиною Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів, але останнє його досягнення датоване 1994 роком, коли він на змаганнях у італійському Сістрієре злетів на 6,14 м та став автором “вічного” рекорду, який нікому не вдалося здолати й досі.
Довгі роки Сергію Бубці належав і світовий рекорд у приміщеннях – 6,15 м, який він встановив у 1993 році у Донецьку на “Зірках жердини”. Але у 2014 році все на тому ж турнірі нове досягнення зафіксував француз Рено Лавіленні – 6,16 м.
Окрім того, Бубка є десятиразовим чемпіоном світу та олімпійським чемпіоном Сеулу-1988 та визнаний одним із найвидатніших спортсменів у історії.
1994: “Золото” Баюл. У 1994 році у норвезькому Ліллегамері збірна України вперше виступила на Олімпіаді окремою командою. На своїх перших зимових Іграх наша збірна одразу ж здобула золоту медаль, яку їй принесла у фігурному катанні Оксана Баюл. Окрім того, “бронзу” виграла біатлоністка Валентина Цербе.
1995: Рекорд Кравець. Ще один світовий рекорд, який ніхто не може побити понад 20 років, належить українці Інесі Кравець у потрійному стрибку. Його легкоатлетка встановила на чемпіонаті світу-1995, показавши результат 15,50 м. Завдяки цьому досягненню українка здобула “золото”, тріумфувавши через рік у потрійному стрибку й на Олімпіаді у Атланті.
1995: Командне “золото”. У 1995 році жіноча збірна України з баскетболу стала першою та останньою командою з нашої країни в ігрових видах спорту, якій вдалось виграти великий турнір. Під керівництвом Володимира Рижова українки здобули “золото” чемпіонату Європи у Чехії, перемігши у фіналі збірну Італії – 77:66.
На Олімпіаді-1996 українки знову були кращими з європейок, але поступилися представницям інших континентів та фінішували лише четвертими.
1996: Літнє “золото”. У 1996 році збірна України вперше виступила окремою командою на літніх Іграх. А перше у історії літнє “золото” нашій команді у Атланті приніс борець греко-римського стилю В’ячеслав Олійник, який переміг у категорії до 90 кг.
1996: Хет-трик Подкопаєвої. Однією з головних героїнь Олімпіади-1996 стала українська гімнастка Лілія Подкопаєва, яка здобула у Атланті одразу три нагороди – “золото” у найпрестижнішому виді програми – багатоборстві та у вільних вправах, а також “срібло” на колоді.
1999: Півфінал “Динамо”. 1997 року на посаду головного тренера “Динамо” повернувся Валерій Лобановський, з іменем якого пов’язані усі найбільші досягнення київського клубу. Повернення виявилося вдалим – спочатку легендарний фахівець вивів у 1998 році команду до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, двічі розтрощивши на груповому раунді “Барселону” – 3:0, 4:0. А вже в сезоні 1998/99 “Динамо” грало у півфіналі Ліги чемпіонів, де його зупинила німецька “Баварія” – 3:3, 0:1.
1999: Трон Віталія Кличка. Віталій Кличко розпочав свій шлях у професійному боксі в 1996 році разом із молодшим братом Володимиром, який щойно став олімпійським чемпіоном у надважкій вазі. Кличку-старшому вистачило трьох років, аби здобути титул чемпіона світу, який він відібрав у чемпіона світу за версією WBO (Всесвітньої боксерської організації) – британця Хербі Хайда.
У подальшому Кличко також став володарем поясу за найпрестижнішою версією – WBC (Всесвітньої боксерської ради), який утримував до 2014 року, коли завершив кар’єру.
2000: Дубль Клочкової. У 2000 році на весь світ про себе заявила Яна Клочкова, яка на Олімпіаді у Сіднеї здобула одразу два “золота” у комплексному плаванні – на дистанціях 200 м та 400 м, на якій українка ще й встановила світовий рекорд – 4.33,59 хв.
“Золота рибка” українського плавання на цьому не зупинилася, вигравши ще два “золота” за чотири роки на Олімпіаді у Афінах та стала найтитулованішою олімпійкою у історії України.

2004: “Золотий м’яч” Шевченка. У 2004 році Андрій Шевченко став першим у історії України володарем найголовнішого індивідуального трофею у футболі – “Золотого м’яча”, який він отримав завдяки блискучим виступам у складі італійського “Мілану”.
Загалом же Шевченко виявився третім українцем, якому підкорився цей приз – у 1975 році “Золотий м’яч” діставався Олегу Блохіну, а у 1986 році – Ігорю Бєланову.
2004: “Бронза” гандболісток. На Олімпіаді-2004 у Афінах жіноча збірна України з гандболу стала першою та єдиною нашою командою з ігрових видів спорту, якій вдалося здобути олімпійські нагороди. Українки під керівництвом Леоніда Ратнера у матчі за “бронзу” перемогли Францію – 21:18.
2004: “Золото” Мерлені. У Афінах назавжди вписала своє ім’я у історію й Ірина Мерлені, яка стала першою у світі олімпійською чемпіонкою з вільної боротьби. Цей вид дебютував у 2004 році у олімпійській програмі. Українка перемогла у категорії до 48 кг, а за чотири роки у Пекіні виграла свою другу олімпійську медаль – бронзову.
2006: Чвертьфінал мундіалю. У 2006 році збірна України створила неможливе на чемпіонаті світу з футболу. Команда Олега Блохіна дебютувала на турнірі, але не дивлячись на це, зуміла дістатися на полях Німеччини до чвертьфіналу.
На груповій стадії українці залишили позаду себе Туніс та Саудівську Аравію, а у 1/8 фіналу у серії післяматчевих пенальті здолали Швейцарію. До півфіналу українців не пустили майбутні чемпіони світу – італійці (0:3)
2008: Сходження Ломаченка. У 2008 році почалося сходження до вершин світового боксу Василя Ломаченка. Вигравши у Пекіні змагання у категорії до 57 кг він став другим у історії України олімпійським чемпіоном з боксу, після Володимира Кличка.
Ломаченко повторив свій успіх за чотири роки у Лондоні, вигравши Олімпіаду й у іншій категорії – до 60 кг.
2009: Кубок УЄФА “Шахтаря”. У 2009 році “Шахтар” став першим, за часів незалежності, українським клубом, який виграв єврокубок. Донеччани під керівництвом румуна Мірчі Луческу у фіналі Кубка УЄФА у додатковий час здолали німецький “Вердер” – 2:1.
До “Шахтаря” європейські трофеї вдавалося вигравати лише “Динамо” за часів СРСР – у 1975 та 1986 році кияни здобували Кубок кубків, а у 1975 році стали володарями Суперкубка УЄФА.
2011: Всі пояси в сім’ї. У 2011 році Володимир Кличко остаточно закріпився на позиції лідера надважкого дивізіону у професійному боксі. Відібравши титул у британця Девіда Хея, українець став абсолютним чемпіоном світу та об’єднав чемпіонські звання за версіями WBO, IBF (Міжнародної боксерської федерації), WBA (Всесвітньої боксерської асоціації) та IBO (Міжнародної боксерської організації).
Таким чином, брати Клички втілили свою мрію та одночасно зібрали у сім’ї усі чемпіонські титули, адже на той час поясом WBC володів Віталій Кличко.
2011: Боксерський тріумф. 2011 рік відзначився ще одним тріумфом українського боксу. Збірна України блискуче виступила на чемпіонаті світу у Баку, де стала переможцем загального командного заліку. Чемпіонами світу стали Василь Ломаченко (до 60 кг), Олександр Усик (до 91 кг), Тарас Шелестюк (до 69 кг) та Євген Хитров (до 75 кг), а “срібло” дісталося Денису Берінчику (до 64 кг).
2012: Євро-2012. У 2012 році вперше в історії Україна стала господаркою такого масштабного спортивного турніру, як чемпіонат Європи з футболу, який наша країна приймала спільно з Польщею. Матчі Євро-2012 відбувалися у Донецьку, Харкові, Львові та Києві, де на НСК “Олімпійський” пройшла й фінальна зустріч між Іспанією та Італією (4:0).
За офіційними даними, Україна вклала у проведення Євро-2012 5,7 млрд євро (за неофіційними оцінками, витрати склали близько 10 млрд євро). А його проведення у нашій країні постійно було під загрозою, через зрив термінів будівництва стадіонів та інфраструктурних об’єктів.
Але у підсумку турнір виявився вдалим, розчарувала лише збірна України, яка навіть не спромоглася вийти з групи.
2014: “Золото” біатлоністок. У 2014 році на зимовій Олімпіаді у Сочі збірна України за традицією сподівалася виключно на жіночу збірну з біатлону. Цього разу Олена Підгуршна, Валя Семеренко, Віта Семеренко та Юлія Джима очікування виправдали повністю та здобули “золото” у естафеті. Крім того, на рахунку Віти Семеренко виявилася “бронза” у спринті.
2014: Феєрія Ломаченка. Василь Ломаченко розпочав свою професійну кар’єру в 2013 році, а уже у третьому своєму поєдинку зумів стати чемпіоном світу за версію WBO у напівлегкій вазі (до 57,2 кг). Українець у червні 2014 року переміг американця Гері Расселла. У подальшому він тричі захистив світ титул, а у 2016-ому став чемпіоном світу WBO у іншій категорії – до 59 кг, перемігши пуерториканця Романа Мартінеса.
2015: Фінал “Дніпра”. 2015 рік виявився найуспішнішим у історії дніпровського футбольного клубу “Дніпро”. Команда Мирона Маркевича створила справжню сенсацію, діставшись фіналу Ліги Європи. Там дніпровці поступилися іспанській “Севільї” – 2:3, але попри це, заслужили загальне схвалення, адже змогли достойно виступити маючи досить скромний склад і фінансові труднощі.
2015: Вихід на Євро-2016. У 2015 році збірна України з футболу вперше у своїй історії здолала кваліфікацію чемпіонату Європи (на Євро-2012 наша команда потрапила на правах господарки). Українцям нарешті вдалося пройти й стадію стикових матчів, яка раніше була для них непрохідною. У плей-офф команда Михайла Фоменка виграла у Словенії – 2:0,1:1.
Проте, сам виступ українців у фінальній частині турніру виявився вкрай невдалим і вони фінішували останніми в групі.
2016: Друге “золото” Чебана. Каноїст Юрій Чебан на Олімпіаді-2016 виграв уже свою третю олімпійську нагороду. У Пекіні-2008 веслувальник здобув “бронзу” на дистанції 500 м, а у Лондоні-2012 виграв “золото” на 200 м. У Ріо українець повторив своє досягнення і став дворазовим олімпійським чемпіоном, у дисципліні, якої не буде за 4 роки у змагальній програмі. Не буде там і Чебана, який оголосив, що завершить кар’єру.
2016: Медалі Верняєва. За кількістю здобутих нагород Олімпіада-2016 виявилася найгіршою у історії України. Окрім Чебана золоту нагороду вдалося здобути лише гімнасту Олегу Верняєву у змаганнях на брусах. На вагу золота й інша нагорода українця – “срібло” у багатоборстві, де нашого гімнаста зміг випередити лише багаторічний лідер у цьому виді спорту – японець Кохеї Утімура.
2016: Паралімпійські нагороди. 117 медалей, з яких 41 золота, 37 срібних і 39 бронзових, виборола в Ріо­2016 паралімпійська збірна України, поставивши таким чином абсолютний рекорд за кількістю нагород із моменту дебюту на Паралімпіадах у Атланті 1996. Це дозволило українцям посісти третє загальнокомандне місце як за кількістю нагород, так і за кількістю “золота”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8268 / 4.48MB / SQL:{query_count}