Бакинський львів’янин

Ювілей  професора Мамеда Джафарова, одного із засновників Львівського державного університету фізичної культури 

Ювілей  професора Мамеда Джафарова, одного із засновників Львівського державного університету фізичної культури 

dido.jpgСеред видатних людей, які жили у Львові і зробили вагомий внесок у розвиток нашого краю, були і фахівці вищих навчальних закладів. Але, на жаль, мало хто знає фундаторів цих закладів, їх особисту роль. Тому сьогоднішня розповідь про Мамеда Ашумовича Джафарова  -  одного із засновників інституту фізкультури, знавця  функціональних можливостей організму людини при спортивних навантаженнях. У 1946 році керівництво Української республіки запросило його взяти участь у створенні першого на західних землях Львівського державного інституту фізичної культури. Праця М.А. Джафарова в цьому навчальному закладі протягом понад півстоліття була відзначена урядовими нагородами та особистою увагою Президента Азербайджану і Президента України.

Знаменно, що  організація Бакинського  та Львівського уні­верситетів є прикладом дружніх стосунків між народами. В 1920 році харківський професор Давиденко С.М. заснував у Баку перший університет і став деканом медичного факультету, а викладач кафедри анатомії медичного інституту Джафаров М.А. у 1946-му став одним із засновників у Львові державного інституту фізичної культури, а його донька стане засновником перших в Україні амбулаторій і по­ліклініки сімейної медицини. 

Мамед Джафаров - ветеран Великої Вітчизняної війни, український учений азербай­джанського походження, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, доктор медичних наук, професор анатомії і біомеханіки, ветеран праці, ветеран спорту.

Він народився у Баку 18 березня 1924 року. Перші 22 роки життя М. Джафарова пройшли в рідному Баку, а понад шістдесят - у славному Львові. Навчання в бакинській школі №189 та  в Азербайджанському державному медичному інституті  значною мірою обумовило успіхи його подальшого становлення в Україні  як громадянина, так і  фахівця. У шкільні роки Мамед добре вчився, займався плаванням, гімнастикою і згодом став знаним спортсменом школи. В 1937 році Мамеда запросили у дитячу секцію  плавання СТ "Динамо" (до речі, він вже 72 роки є  членом цього товариства ). У 1939 році Мамед, вже будучи одним з найкращих   дітей-плавців Азербайджану, брав участь у Всесоюзних змаганнях у Москві, Тбілісі. У серпні 1941-го він вступив в Азербайджанський державний медичний інститут. В інституті Мамед навчався дуже успішно, і тому вже на ІV курсі на запрошення завідувача кафедри анатомії, декана, професора Балакішієва К.А. був залучений до викладацької роботи. Успіхи у спорті та медичні знання, зокрема анатомії людини, привернули до нього увагу  керівництва, тому його запрошують до Львова на роботу в інститут фізичної культури, який створювався відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР.

27 липня 1946 року Мамед Джафаров стає одним з організаторів не лише кафедри анатомії і біомеханіки, але й самого інституту, де безперервно пропрацював 53 роки. Його трудова і суспільна діяльність є наочним прикладом можливості розвитку викладача, вихователя, науковця. Він понад півстоліття навчав і виховував студентську молодь України, з яких 33 роки був завідувачем кафедри анатомії і біомеханіки, 11 років - деканом факультету.

1 вересня 1946 року почався перший навчальний рік у ЛДІФК за участю лише викладачів першого курсу, запрошених з різних міст країни. Приємно, що серед першокурсників вже були майбутні наші олімпійці - Чукарін В., Чорнобай В., Худоярова М., а  деякі студенти з часом стали видатними діячами у галузі фізичної культури.

З часом ЛДІФК став науково-методичним центром у галузі фізичної культури і спорту в регіоні. Зазначимо, що до 1950 року майже у всіх ВНЗ Львова більшість викладачів кафедр фізичного виховання не мали вищої спеціальної освіти. Тому в 1948 році у ЛДІФК було створено заочне відділення Ленін­градського ДДОІФК імені П.Ф. Лесгафта. У ЛДІФК, зокрема на кафедрі анатомії і біомеханіки, готували висококваліфікованих фахівців не лише для  України, а й для інших республік СРСР. Безумовно, гордістю і славою інституту стали 32 наші олімпійці, серед них 20 призерів, які отримали 38 олімпійських медалей - 14 золотих, 13 срібних, 11 бронзових. Тільки легендарний Віктор Іванович Чукарін на двох Олімпіадах дістав 11 медалей - 7 золотих, 3 срібні, 1 бронзову. Це записано в славну історію спорту України,  Львова і Львівського державного інституту фізичної культури.

М. А. Джафаров і його кафедра постійно надавали наукову допомогу як різним науковцям і тренерам, так і збірним спортивним командам СРСР та України. Перед ХХIV Олімпійськими іграми він п'ять років був науковим керівником і разом з викладачами кафедри курирував наукову роботу збірної команди СРСР зі стрільби з лука.

Разом з харківським професором Р.Д. Синельниковим М.А.Джафаров  представляв Україну в редакції Великої медичної енциклопедії (Москва), будучи редактором відділу "Анатомія" (29 томів). Він - співавтор навчальних програм та підручників з анатомії для інститутів фізичної культури (1978) і технікумів (1977 та 1984), автор першого в Україні навчального посібника "Динамічна анатомія".  Автор 135 наукових праць, 4-х авторських свідоцтв на винаходи;  творець спортивних тренажерів, електромеханічних пристроїв для програмованого навчання студентів. Його наукові матеріали включені в підручники з анатомії, біомеханіки, лікувальної фізкультури та лікарського контролю.

В усіх характеристиках
М.А. Джафарова відзначається його висока компетентність, об'єк­тивність, вимогливість до себе, до підлеглих та до керівництва. Мабуть, через це йому не раз доручали відповідальні завдання. Він єдиний із спортивних анатомів СРСР та усіх  викладачів інституту, який був членом Вищої атестаційної комісії Міністерства вищої освіти СРСР. Багато років працював у предметних комісіях з анатомії і біомеха­ніки. Спорткомітет СРСР дев'ять разів призначав М.А. Джафарова  головою державних екзаменаційних комісій (Київ, Баку, Москва та ін.), експертних комісій. Діяльність відданого Україні вченого,  педагога М.А. Джафарова відзначена 11-ма урядовими нагородами, 4-ма почесними грамотами Спорткомітету СРСР,  3-ма почесними грамотами Спорткомітету України. За клопотанням Львівської обласної державної адміністрації та Мі­ністерства спорту України у 1997 році  Президент України Л.Д. Кучма вручив йому нагрудний знак і диплом почесного звання  "Заслужений  працівник фізичної культури і спорту України", а в 1999-му та 2003-му розпорядженням Президента України Мамеду Ашумовичу призначено Державну стипендію як видатному діячеві в галузі фізичної культури і спорту. "Це є визнанням Вашого значного внеску у справу підготовки українських спортсменів - майстрів найвищого міжнародного класу", - з особистого листа Президента України Л. Кучми Мамеду Ашумовичу.

М.А.Джафаров і сьогодні не залишає роботи, якій присвятив усе своє життя, зокрема, виконує обов'язки рецензента наукового журналу "Здоровий спосіб життя", який видається у ЛДУФК, працює над укладанням історії ЛДУФК, а також біографій видатних людей, які працювали в alma mater.

Після десятирічного спіль­ного навчання з майбутньою дружиною у школі та медичному інституті, вони одружилися у 1946-му в Баку та невдовзі переїхали до Львова. Його дружина, Любов Вікторівна Джафарова, фактично також є засновником  ЛДІФК, тому що вона зі січня 1948 року  36 років працювала старшим викладачем кафедри лікувальної фізичної культури і лікарського контролю.

Їхня донька Джемма Мамедівна Джафарова народилася у Львові, виховувалась в дусі благородного служіння інтересам України. Закінчила українську школу №4  (з поглибленим вивченням англійської мови) зі золотою медаллю, а згодом Львівський державний медичний інститут - з відзнакою. У 1999 році вона отримала другу вищу освіту, успішно закінчивши Академію державного управління при Президентові України. 2004-го захистила кандидатську дисертацію, отримавши вчений ступінь кандидата  наук  з державного управління.

Донька гідно продовжує справу батька, працюючи  головним лікарем 1-ї міської клінічної  лікарні  імені  Князя Лева.  У 2003 році їхня лікарня стала лауреатом  рейтингу  "Найкращі підприємства України"  в номінації "Медицина і охорона здоров'я". Джафарова Д.М. неодноразово доповідала про успіхи і проблеми впрова­дження сімейної медицини в Україні на конференціях в країнах СНД, Австрії, США, Швейцарії.

За реформування охорони здоров'я, впровадження сімейної медицини Джафаровій  Д.М. у 1999 році Указом Президента України було присвоєно почесне звання "Заслужений лікар України".

Якщо батько Джемми Мамедівни був одним з фундаторів першого інституту фізичної культури на Західній Україні, то вона стала засновником перших в Україні амбулаторій  і поліклініки сімейної медицини.  У травні 2008 року, на  зустрічі у Києві Президента Азербайджанської Республіки  І. Г. Алієва із співвітчизниками, під час міжнародного форуму, посол Азербайджану в Україні  Т.Алієв,  представляючи Президентові М.Джафарова та Дж. Джафарову, зазначив, що це єдина азербайджанська сім'я  в Україні, в якій батько і донька мають почесні звання заслужених діячів України.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.3822 / 4.07MB / SQL:{query_count}