Четвірка кращих?

Після виходу до півфіналу збірної Португалії в ці вихідні було визначено ще трьох учасників 1/2 фіналу. Подолати чвертьфінальне сито зуміли збірні Уельсу, Німеччини та Франції

фото: АР, Reuters

Без сенсації не обійшлося

Хто міг очікувати, що в півфіналі Євро-2016 зіграє збірна Уельсу? Напевно тільки самі валлійці. У чвертьфіналі проти Бельгії усі очікували падіння британської команди, а сталося навпаки. Бельгія була очевидним фаворитом не тільки чвертьфіналу, але і всієї своєї половини сітки. А з атмосферою домашнього матчу (бельгійцям до Франції як рукою подати) і зовсім мала нести як на крилах – з чого гра в принципі і почалася. Ґрунтовно розкритикований Марк Вільмотс прекрасно розумів, що з урахуванням проблем в обороні щастя треба шукати в першу чергу біля чужих воріт. Уельс при всіх його достоїнствах не відрізняється непрохідним захистом.
Ну, а у Бельгії, як відомо, до чвертьфіналу не залишилося практично нікого з основної оборонної обойми. Травми Компані і Вертонгена, дискваліфікація Вермалена і на полі дебюти на Євро Денаєра і Лукаку-молодшого, ну і Алдервейрелд, який намагається зв’язати захист, що ніколи не грав у такому поєднанні, воєдино.
Отже, початок був такий, що здавалося – навіть із такою обороною Бельгія під шалені овації трибун просто затопче Уельс. Чого тільки вартий перший же момент, коли протягом 10 секунд по воротах Хеннессі завдали три удари практично в упор. Але Феррейра-Карраско, який мав досить часу і обробити, і пробити, і Меньє і Азар, що добивали по воротах, так і не змогли знайти пролом у стіні із захисників і воротаря.
Валлійці відповіли було ривком і пострілом Бейла, але контролювали ситуацію все одно бельгійці. І забили-таки швидкий гол – приголомшливий удар вдався Раджі Найнгголану, який розрядив  свою пушку з 25 метрів точно в дев’ятку. Тут уже без всяких рикошетів – просто виконання на п’ятірку з плюсом.
А ось після голу команда Вільмотса якось дуже легко повірила, що перемога вже в кишені, і другу половину тайму віддала практично без бою. І якщо Ніл Тейлор свій гольовий максимум, схоже, видав у матчі з Росією, не зумівши із забійної позиції в дотик забити після ідеального прострілу Ремсі, то капітан Ешлі Вільямс після подачі Аарона з кутового знайшов пролом між штангою і Кевіном Де Брейне, який намагався закрити її – 1:1.
У перерві Вільмотс досить несподівано прибрав з поля Карраско, в результаті в центрі з’явився надто оборонний кулак Феллайні – Вітсель – Найнгголан. І начебто створювати Бельгії моменти це не заважало, але багато атак не були доведеними до кінця. Не вистачало удару в стилі Раджі в першому таймі. Всі навіси валлійці, втім, зняти не могли, але з ударами головою якось не склалося ні в Феллайні, ні у головного невдахи цього матчу Лукаку, який запоров усе, що тільки можна.
А ось Уельс виявився вірним собі. На цьому Євро поки найкраще себе почувають ті, у кого є характер і терпіння. Проникаюча передача Ремсі – і Хал Робсон-Кану нереальним для матчу такого рівня фінтом прибирає двох захисників і завмерлого спостерігачем Феллайні, і карає бельгійців за всі їх промахи разом. Тільки уявіть – людина з 17-ої команди англійського Чемпіоншипа (друга за рівнем ліга Англії), як дітей, обігрує захисників одного з фаворитів Євро! 
Після такого невдалий фінальний штурм Бельгії і фатальний “постріл” Сема Воукса – до речі, теж футболіста з Чемпіоншипа – можна було сприймати як належне. Терпіння, праця і крутий характер знову б’ють і клас, і порядок. Тим більше, що з останнім у бельгійців впродовж усього турніру були проблеми. Уельсу залишилося зробити один крок до фіналу. І хто скаже, що Бейл і компанія не заслужили цієї неймовірно казкової сенсації?

Битва захисту

Видатний матч провели збірні Німеччини та Італії! Любителі яскравого атакуючого футболу скажуть, що гра була нудною і зовсім нецікавою. Зате ті, кому в футболі в першу чергу цікава тактика, отримували задоволення під час перегляду даного поєдинку. Не дарма багато фахівців вважають саме Йоахима Льова і Антоніо Конте найсильнішими тренерами нинішнього чемпіонату Європи. Ця точка зору абсолютно виправдана. Дані фахівці довели свої команди до неймовірного рівня організованості і збалансованості. Загалом за якістю цей матч поки є беззастережно кращим на нинішньому турнірі. Так, і драматургії тут вистачало.
Невідомо, чи враховував бос італійців формацію німців із трьома захисниками – хоча навряд чи Конте можна вразити. Так чи інакше, Льов вибирає саме таку – Боатенг, Хуммельс і Хеведес старанно змальовуючи охоронну систему. Не просто так Йоахим ще до турніру пояснював свою ідею: “У мене немає стартового складу. На кожен матч Євро ми будемо підбирати гравців і тактику, виходячи зі завдання”.
Власне в березневому товариському матчі, в якому Німеччина розгромила Італію 4:1, німці грали саме за такою схемою. Але то була інша Італія.
Нинішню збірну Німеччини вона взагалі не помічала в першому таймі. Принаймні атакуючі конструкції німців. Набіги Кімміха і Ектора італійці читали ще до того, як вони, власне, стартували. Гомеса прикрили щільно і надовго – перший удар у бік воріт Маріо завдав на 41-ій хвилині. І це перший удар німців у принципі. Озіл загубився на полі  так, як він часом робить у матчах англійської прем’єр-ліги. Месута італійці зустрічали загонами по 2-3 людини. Знайомитися з ними Озіл не хотів і гру не загострював.
Її загострював тільки Бонуччі – рівно один раз. І Мюллер – стільки ж. Леонардо  видав приголомшливий пас через все поле, придуманий заради Джаккеріні, але  постріл останнього до голу не приводить. Як і постріл Мюллера після енних не дуже акцентованих ударів і акцентованих відскоків. 
Перший тайм – це історія про захист, причому ефектний захист. Боатенг контролює повітряний простір, Хуммельс читає гру, а К’єлліні, Бонуччі і Бардзальї так красиво відтирають від м’яча німців, що такій Італії і атака не потрібна. Адже все дуже гарно.
У підсумку до перерви найбільше передач на полі віддали... Хуммельс, Боатенг і Бонуччі. Найбільше пробігли Пароло, Стураро і Джаккеріні, по 6,5 кілометрів. Тобто основні герої зустрічі – центральні захисники і півзахисники. А зовсім не креативники і форварди.
Але для того в футболі і існують другі тайми. Щоб в ідеалі тішити тих, кого не дуже вразив перший. Хоча на старті Німеччина взагалі сіла в захист так глибоко, що всі 11 осіб часом розташовуються на своїй половині поля. Вихованці Льова очевидно побоювалися Італії – і так зробив би кожен, хто дивився гру з Іспанією.
Однак поступово  центр поля Конте починає втомлюватися. Вже не встигати трохи там, де встигали. Вже не прораховувати епізод там, де це вдавалося. Вже не грали за рамками правил там, де до пори до часу все проходило в чистому режимі.
Німеччина цю слабкість відчула і моментально включила більш високий пресинг – Хуммельс регулярно переміщається на чужу половину поля, вище розташовуються Кроос і Швайнштайгер. Італійці втрачають м’ячі при виході з оборони, і лише відчайдушний стрибок Флоренці на лінії воріт рятує їх від голу.
Але не надовго. Маріо Гомес, якого не критикував в останні роки тільки Маріо Гомес, видає абсолютно шедевральну передачу у стилі Пірло. Андреа на полі немає, але він, на власну біду, напевно оцінив. Ектор влітає в штрафний майданчик і рикошетом від Бонуччі дарує м’яч Озілу. Месут виявляє себе на полі в найпотрібніший момент і забиває м’яч у сітку. 1:0, і незабаром тільки геній Буффона рятує італійців від другого голу після удару Гомеса в упор.
І дарма Гомес не забив – бо Італія раптово перетворюється в... Італію. Команду, якій не потрібно штампувати моменти заради гола. Команду, якій не потрібно бути краще за суперника, щоб йому не програти. К’єлліні грає головою, а ось Боатенг – руками.
Пенальті, і Бонуччі, незважаючи на мимовільну гольову передачу Озілу, остаточно затверджується в статусі кращого в складі збірної Італії – 1:1. 
Італійці заводяться, і ось уже Німеччина досить сумбурно, але відбивається. 1:1 в основний, за останні 20 хвилин  трансляції якого особу Боатенга вихоплюють частіше, ніж він торкається м’яча за весь матч. Чи не найкращий захисник чемпіонату Європи – 2016 не пускає свою ж збірну до півфіналу?
Екстра-тайм – такий вже звичний на цьому турнірі. У першому команди не створюють толком моментів, а по його закінченні Конте встигає дати емоційні вказівки. Тим часом “старий” Швайні налаштовує юнака Дракслера.
Налаштовує на заключний тайм зустрічі, в якому Юліан мало не забиває Буффону. Але в підсумку Німеччина, яка грає додатковий час на Євро вперше з переможного фіналу 1996 року, відправляється на пару з Італією в серію пенальті.
А яка це була серія. Буффон не дивиться, як б’ють його партнери, тому не бачить промах Дзадзена, якого, судячи з усього, спеціально заради 11-метрових і випустили. Зате тут же бере постріл Мюллера – Томасу удари в Бордо явно не вдаються. Незабаром психологічно або якось ще “ламається” Озіл, за ним і Пелле... Загалом пенальті перетворюються в трилер. І перемагає в ньому все-таки Німеччина, фатальний пенальті не забиває Дарміан.
Італія билася так, що це запам’ятають надовго. Але в півфіналі гратиме Німеччина.

Не казковий кінець

На жаль, казки не завжди бувають зі щасливим кінцем. А в скандинавській міфології, де не тільки добро бореться зі злом, а й часто – одна сила з іншою, ще більшою – це трапляється досить часто. Ось і чвертьфінальний матч Франції з Ісландією важко було назвати протистоянням хороших з поганими. Так, збірній з північного острова вдалося закохати в себе всю Європу своєю грою, характером, харизмою. Але і французам на домашньому Євро дорікнути поки нема в чому, на відміну від Португалії, наприклад. Дідьє Дешам налагодив добротний атакуючий футбол, а головне, зумів згуртувати команду. Це перший великий турнір за останні років 10, на якому “триколірні” обходяться без внутрішніх скандалів. І рішення залишити за бортом збірної Бензема, як показує життя, в цьому плані абсолютно правильне.
Єдине, що насторожує, – це той шлях, який французи пройшли до півфіналу. Жереб жеребом, календар календарем, але Румунія, Албанія, Швейцарія, Ірландія та Ісландія – це дорога не крізь терни, а квітучим садом. Зрозуміло, що всі ці команди своє місце заробили потом і кров’ю, але жодна з них по класу і близько не наблизилася до господарів.
Втім на ісландців покладалися серйозні надії. Гра команди була дуже переконлива – видима простота, максимальна ефективність, чітке усвідомлення своїх плюсів і мінусів. Остров’яни впевнено йшли по груповому турніру, розправилися з англійцями. Навколо збірної згуртувалася вся маленька держава, десята частина населення якої прилетіла до Франції, щоб бути разом зі своїми “вікінгами”. Від простого рибалки до президента – на трибунах “Стад де Франс” зібралися всі, хто зміг. І навіть перекрикували повний стадіон французів.
Але симпатії симпатіями, а всі розуміли, що ісландці, швидше всього, приречені. Була лише впевненість, що вони поп’ють крові господарів, ляжуть кістьми, можливо навіть дотягнуть до додаткового часу. У кожному разі, чого-чого, а легкої перемоги “триколірних” не передбачав ніхто з десятків фахівців, чиї думки були озвучені перед грою.
Проте казка закінчиться драматично. Вже до перерви ніхто не вірив у ісландців, коли на табло горів рахунок 4:0 на користь господарів. Від козирів ісландців не залишилося і сліду. Довгі передачі, стандарти, швидкий вихід із оборони – це французи ніби не помітили. Хоча навпаки: Дідьє Дешам не дарма ґрунтовно проаналізував гру суперника аж до вбивчих аутів. Вискочки були нейтралізовані, а “триколірні” грали на куражі і в своє задоволення, забиваючи один за одним.
Нескладний начебто закид Матюїді на Жиру розірвав оборону ісландців, і Олів’є без особливих зусиль поклав початок сумному епілогу ісландської саги. Поле, ґрунтовно промокле під зливовим дощем, який розпочався за кілька годин до матчу, сприяло швидкому пересуванню м’яча, і ісландці не встигали за швидкостями французів. А тут ще й удар їх же зброєю – гол Погба після кутового.
Відмінна багатоходівка за участю Жиру і Грізманна, яка вивела на завершення Пайєта, – виймай, бідолахо Ханнес Халлдорсон, третій м’яч. А тут і четвертий гол від Грізманна поспів і відстав із цим голом кращий на даний момент бомбардир Євро. Здається, вже в першому таймі у ворота Халлдорсона залетело все, що не долетіло в попередніх чотирьох казкових матчах.
Якщо і був у цей момент у світі хтось більш нещасний, ніж ісландці, так це англійці і Рой Ходжсон. Історичні суперники не просто перемагають тих, хто розбив надії “трьох левів”, а буквально виносять їх з Євро.
Найдивовижніше, що ісландці і не думали вважати свою пісню завершеною. Попрощатися з Євро вони вирішили так, щоб ми ще довго згадували цю сміливу і мужню команду. І навіть п’ятий м’яч французів домашній стадіон зустрічав не так, як два голи престижу ісландців. Сині загони північних “вікінгів” на “Стад де Франс” влаштували розгромленій збірній таку овацію, якої удостоюється не кожний переможець. Ісландці залишають Євро гордою ходою, а ось з французами досить легка перемога напередодні матчу з Німеччиною ще може зіграти поганий жарт.


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7655 / 4.26MB / SQL:{query_count}