Розмір має значення

Європейські футбольні “карлики” поповнилися ще однією збірною

фото: АР
Учора ввечері збірна України розпочала свій шлях у відбірковій кампанії Євро-2016. На жаль, через часові обмеження здачі номера в друк сьогодні розповісти про матч українців зі словаками ми не можемо. 
Але серед стартових двобоїв кваліфікації є один матч, на якому важко не зупинитися. 7 вересня футбольна європейська сім’я поповнилася ще однією збірною. Свій дебютний офіційний матч провела команда крихітної заморської території Великобританії, яка грала зі збірною Польщі. Таким чином, слідом за азійськими територіями (Росією, Туреччиною, Казахстаном, Ізраїлем) УЄФА прийшло і в Африку.
Щодо самого матчу, то, звичайно, Гібралтар не зміг впоратися з маститими поляками, яким програв із рахунком 0:7. Однак найголовнішим для них був сам факт першого офіційного матчу. Сьогодні ми детальніше зупинимося на європейському новачку і згадаємо дебюти інших європейських “карликів”. 
Розповідь про збірну Гібралтару варто розпочати з усвідомлення того, що територія британського анклаву займає лише 6,5 квадратних кілометрів. Це втричі менше, ніж територія Сихова. Тож важко усвідомити, як серед 30 тисяч населення можна знайти боєздатну футбольну команду. Однак у Гібралтарі таких команд є кілька, і вони вже давно проводять власний чемпіонат. 
Одну грандіозну перемогу футбольний Гібралтар уже здобув – той “матч” був рекордним за тривалістю, а суперником була Іспанія. Місцева футбольна асоціація, заснована, між іншим, ще в 1895 році, вела боротьбу за право стати членом УЄФА ще з кінця минулого століття. Однак неоднозначний статус крихітної території, на яку претендує Мадрид, щоразу заважав визнанню. Доходило до того, що могутні сусіди погрожували УЄФА бойкотом єврокубків. 
Однак футбольний Гібралтар стояв на своєму, як скеля, на якій, власне, ця територія і розташована, і в 2007 році, отримавши черговий від воріт поворот, наполегливі жителі звернулися до Спортивного арбітражного суду в Лозанні і добилися-таки свого – бюрократична машина нікуди не поспішала. Але 24 травня 2013 року історичне рішення про прийняття Гібралтару в члени УЄФА все ж було прийняте. Того дня місцева футбольна асоціація отримала десятки тисяч привітань і віддячила кожному, хто їм співчував, пам’ятною листівкою. 
Таким чином Гібралтар, який раніше грав (і доволі непогано) з іншими невизнаними збірними (Тибету, Занзібару, Гренландії та Північного Кіпру), тепер змагатиметься з Німеччиною, Польщею, Ірландією, Шотландією та Грузією, з якими зустрінеться у відбірковому турнірі Євро-2016.
Щоправда, свої матчі гібралтарцям доведеться проводити в португальському Фару, розташованому за 444 км від їхнього дому. Там же в листопаді минулого року відбувся перший матч цієї команди (після визнання Гібралтару УЄФА) зі збірною Словаччини, і та гра завершилася з сенсаційним рахунком 0:0. Estadio do Algarve міг би вмістити всіх жителів Гібралтару, але марш-кидок до Португалії здійснили всього кілька сотень фанатів, у числі яких був і прем’єр-міністр території Фабіан Пікардо. Але вони були щасливі! 
Звичайно, в Гібралтарі є свій стадіон Victoria Stadium, який вміщує 5000 чоловік (ще один – із промовистою назвою Europa Point Stadium – вже почали будувати, а відкрити планують у 2016-ому). Він має ліцензію УЄФА, і березневий матч із Естонією гібралтарська збірна проводила вдома, хоча й програла 0:2. Напевно, це єдиний у світі стадіон, поле якого розташоване всього за 20 м від злітно-посадкової смуги аеропорту. 
Victoria Stadium ніколи не буває пустим. Тут проходять усі матчі чоловічого та жіночого чемпіонатів Гібралтару, причому чоловіки змагаються навіть у двох лігах, у яких вмістилися аж двадцять клубів. 
Щодо інших товариських матчів національної команди, то загалом збірна Гібралтару за рік встигли провести п’ять зустрічей. Окрім вищезгаданої нічиєї зі словаками та поразки від Естонії, гібралтарці змогли на рівних зіграти з тими ж естонцями в Таллінні (2:2), програти Фарерам (1:3) і перемогти збірну Мальти (1:0). Тож у команди цілком є майбутнє, і вона посяде своє гідне місце серед “карликів”.

       До теми       

Люксембург

Дебют – кваліфікація чемпіонату світу – 1934: Люксембург – Німеччина – 1:9. 
Люксембург – справжній ветеран світового футболу. Національна федерація крихітної країни вступила у ФІФА ще в 1908 році, а в УЄФА – у 1954-ому, з моменту заснування організації. І перший офіційний матч представники Великого Герцогства зіграли у відборі до чемпіонату світу – 1934. 
Тоді збірні пробивалися на мундіаль за хитромудрою схемою: так, Люксембург потрапив у одну групу з Німеччиною та Францією. Уже підсумок поєдинку з німцями поставив усе на свої місця – 1:9, хоча Ернест Мержель і забив м’яч престижу. Пізніше люксембуржці були розгромлені ще й французами – 1:6.
Успіх – кваліфікація чемпіонату Європи – 1996. 
Люксембург провів видатну для себе кваліфікацію чемпіонату Європи – 1996: три перемоги, одна нічия в 10 матчах і п’яте місце в групі з шести. Двічі була обіграна Мальта (обидва рази з рахунком 1:0), один раз – Чехія (також 1:0), а у матчі з білорусами забитих м’ячів не було. 

Мальта 

Дебют – кваліфікація чемпіонату Європи – 1964: Данія – Мальта – 6:1. 
Ще один ветеран європейського футболу дебютував у 1963 році і в першому матчі раунду кваліфікації був розгромлений датчанами – 1:6. У матчі-відповіді острівна команда виглядала більш гідно – 1:3. 
Успіх – кваліфікація чемпіонату Європи – 2008. 
Мальтійці на відбіркових етапах завжди виступали досить рівно, часто набираючи кілька очок і зрідка навіть виграючи. Найбільш успішним для скромної збірної став відбір на Євро-2008. Тоді у 12 матчах “карлику” вдалося зіграти двічі внічию (1:1 з Молдовою і 2:2 з Туреччиною) та одержати довгоочікувану перемогу (2:1 над Угорщиною). 
Довгоочікуваною вона вийшла, тому що з моменту останньої офіційної перемоги минуло 13 років: у травні 1993 року мальтійці взяли гору над збірною Естонії (1:0 в Таллінні). 

Сан-Марино

Дебют – кваліфікація чемпіонату Європи – 1992: Сан-Марино – Швейцарія – 0:4. 
У 1992 році футбольна сім’я поповнилася ще двома “карликами”, але подальша доля двох збірних була зовсім різною. Так, попри пристойний дебют (поразка від швейцарців 0:4), збірна Сан-Марино вважається однією з найгірших команд світу. Національна команда цієї країни за свою історію зіграла 110 офіційних матчів, у яких не здобула жодної перемоги: двічі вона зіграла внічию і 108 разів поступалася. При цьому сан-маринці забили всього 15 м’ячів, а пропустили 512! 
Успіх – кваліфікація чемпіонату світу – 2002. 
Важко знайти успішний сезон цієї команди, але у відборі до чемпіонату світу –2002 збірній не тільки вдалося набрати очко (1:1 з Латвією в Ризі), а й відзначитися тричі. Також була зіграна низка “вдалих” домашніх матчів: Шотландія – 0:2, Латвія – 0:1. 

Фарерські острови 

Дебют – кваліфікація чемпіонату Європи – 1992: Фарерські острови – Австрія – 1:0. 
На відміну від Сан-Марино, дебют заморської території Данії вийшов по-справжньому казковим. Відбір чемпіонату Європи – 1992 національна команда Фарер почала з сенсаційної домашньої перемоги над Австрією (1:0). Історичний м’яч тоді записав на свій рахунок Торкіл Нільсен. 
Успіх – кваліфікація чемпіонату світу – 2002. 
Фарерські острови в кожному відборі збирають певний скромний очковий багаж, а у кваліфікації до чемпіонату світу в Японії та Кореї набрали аж сім балів: дві перемоги над Люксембургом (2:0 на виїзді і 1:0 удома) та нічия зі Словенією (2:2 на своєму полі у Тофтірі).

Ліхтенштейн

Дебют – кваліфікація чемпіонату Європи – 1996: Північна Ірландія – Ліхтенштейн – 4:1. 
Напевно, чемпіоном серед “карликів” можна вважати збірну Ліхтенштейну. Перший нетовариський матч закінчився для представників князівства розгромом, однак Даніель Хаслер забив перший офіційний м’яч у історії національної команди. А перша офіційна перемога прийшла до національної команди тільки в жовтні 1998 року, коли в рамках відбору до чемпіонату Європи – 2000 виявився обіграний Азербайджан – 2:1. 
Успіх – кваліфікація чемпіонату світу – 2006. 
А у відборі до чемпіонату світу – 2006 Ліхтенштейн виглядав потужною командою. У 12 матчах піддані свого князя здобули дві перемоги і двічі зіграли внічию. Якщо обидві перемоги були логічними (у матчах з таким же “карликом” – Люксембургом), то нічиї припали на ігри з сильними: Словаччиною (0:0) і Португалією. 
Поєдинок з “європейськими бразильцями” увійшов у історію ліхтенштейнського футболу: після перерви скромні господарі “горіли” – 0:2, але зуміли відігратися завдяки м’ячам Франца Бургмайєра й Томаса Бека. 

Андорра 

Дебют – кваліфікація чемпіонату Європи – 2000: Вірменія – Андорра – 3:1. 
Дебют у Вірменії для андоррців не був катастрофою, але й приємним його назвати важко: три пропущені м’ячі і тільки один забитий. У інших матчах відбору команді набрати очок не вдалося, хоча в деяких іграх “карлик” пручався і псував кров фаворитам. Це стосується поєдинків зі збірною Росії, яка на виїзді обіграла суперника лише з мінімальною перевагою – 2:1. 
Успіх – кваліфікація чемпіонату світу – 2006. 
У кваліфікації до першості планети в Німеччині андоррці набрали цілих п’ять очок у 12 іграх – небувалий успіх. Перша і єдина поки перемога в офіційних матчах припала на поєдинок із Македонією. 
При своїх уболівальниках Андорра виграла з мінімальним рахунком, а історичний м’яч забив Марк Бернаус. Пізніше андоррці відвезли очко з тієї ж Македонії, а потім ще домоглися сенсаційної нічиєї у матчі з фінами (0:0).
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.7773 / 4.18MB / SQL:{query_count}