Швидкострільний флегматик

Олександр Петрів, олімпійський чемпіон із кульової стрільби, про оберігання від допінгу, сходження на Говерлу та обіцяне житло

Олександр Петрів, олімпійський чемпіон із кульової стрільби, про оберігання від допінгу, сходження на Говерлу та обіцяне житло

medal.jpg

Після свого тріумфального виступу на Олімпійських іграх у Пекіні Олександр Петрів не взяв паузу для відпочинку, як багато хто з олімпійців. Спочатку 34-річний львів'янин допоміг збірній України посісти друге загальнокомандне місце на чемпіонаті світу серед військових. А минулого тижня спортсмен здобув п'яте місце у фіналі Кубка світу, де, як і на Олімпіаді, виступав у стрільбі зі швидкісного пістолета на дистанції 25 метрів.

- Олександре, як оцінюєте свій виступ у фіналі Кубка світу?

- Як невдалий. Після Олімпіади трохи розслабився, недостатньо серйозно готувався до цих змагань. Це був мій третій виступ у фіналах Кубка світу. На попередніх двох займав десяте місце.

- Після завоювання "золота" Олімпійських ігор минуло майже три місяці. Як зараз сприймаєте свій тріумф?

- Почав більше усвідомлювати, що я "натворив", що я дійсно зробив велику справу. Раніше до мене це не доходило.

- Олімпійська чемпіонка 2004 року Олена Костевич розповідала, що під час фіналу не стежила за результатами суперниць, думала лише про те, як самій краще відстріляти. І завдяки цьому перемогла...

- Я теж старався не звертати уваги на те, хто у що попав. Зосередився на техніці й намагався не зважати на те, що діється навколо мене. Зосередився на собі, на своєму тілі.

- Чи були якісь прикмети, які вказували на те, що маєте перемогти або принаймні успішно виступити?

- Та ні, нічого такого не було. Хіба що, як і Олена Костевич, мав перепустку на Олімпіаду першим серед усіх українських спортсменів. Олена здобула першу ліцензію в Афіни серед усіх українських спортсменів, а я першу ліцензію в Пекін. І так збіглося, що і вона виграла, і я.

- Про такий збіг задумались уже після своєї перемоги чи ще до Олімпіади?

- Коли здобув ліцензію у квітні 2006 року, то зразу журналісти ставили такі питання. Я відповідав, що все реально і, можливо, виграю Олімпійські ігри так само, як і Олена.

- Чи перед Олімпіадою і під час неї вдавалися до додаткових засобів обережності, зокрема, у зв'язку з тим, щоб у їжу чи напої не підсипали допінг?

- В основному слідкував за водою. Нам давали півлітрові пляшки води. І якщо я її не допив і відставив, то удруге з тієї пляшки не пив, бо справді могли підсипати туди допінг. Тому недопиту пляшку викидав і брав нову.

- Які відчуття були, коли звучав Гімн України на вашу честь?

- Було дуже приємно.

- Але гімн звучав не дуже традиційно...

- Ні, гімн був як гімн. Просто співати під нього було незручно, бо дуже розтягнута була музика, дуже повільно звучала. Я хотів поспівати, але не вийшло.

- В житті були щасливіші миті?

- Ні, не було. Таке буває дуже рідко.

- Ваше життя, мабуть, можна поділити на два періоди - "до Олімпіади" і "після Олімпіади". Які переваги і які недоліки в нинішньому періоді?

- Ну, в моєму житті після Олімпіади ще надто мало часу минуло, я ще не встиг пожити і відчути своїх переваг. Можу сказати хіба те, що в мене більше грошей стало і обіцяють квартиру дати. Буду мати своє житло і більше грошей хоча б на якийсь період.

- Олімпіада часто сниться?

- Недавно був такий сон неприємний. Ніби я на Олімпіаді запізнився на стрільбу і не встиг постріляти. Прокинувся в холодному поту.

- А фінальна стрільба, момент, коли зрозуміли, що ви­грали "золото", перебування на п'єдесталі пошани... Такі моменти снилися?

- Ні. Але ці моменти я часто згадую. І по телевізору мене деколи показують, друзі розпитують.

- Учасниця трьох Олімпіад Леся Леськів недавно в інтерв'ю "Пошті" сказала, що ви заслужили це "золото" своєю величезною працею, тренуваннями з п'ятої ранку і до ночі. Справді так багато тренуєтесь?

- Якось експериментував з методикою тренувань і починав тренування о п'ятій ранку. Але то був певний період, потім  перестав так рано тренуватися. Але справді тренуюся значно більше, ніж усі. Можливо, я не такий талановитий і мені треба брати обсягом роботи. Тому багато тренуюсь і весь свій час, усе життя присвятив спорту. Тільки так я зміг чогось добитися у спорті.

- Зізнайтеся, бували моменти, коли вам набридали постійні тренування, змагання, коли хотілося чимось іншим зайнятись?

- Ні, не набридало. Я виконую три різні вправи - пістолетні, олімпійські. Вони дуже відрізняються між собою. Якби я тренував тільки швидкісну стрільбу або тільки повільну, то це би дійсно набридало.

- Ви справляєте враження спокійного, флегматичного чоловіка. А досягли найвищого результату в стрільбі зі швидкострільного пістолета. В цьому немає парадоксу?

- Якраз у швидкісній стрільбі потрібна така риса, як урівноваженість. Якщо будеш поспішати, то нічого не вийде. Треба все робити швидко, але максимально спокійно. Тож тут парадоксу немає.

- Знаю, ви недавно хотіли вперше зійти на Говерлу. Вдалося?

- Так, вдалося. 28 вересня я піднявся на Говерлу з медаллю. Зробив там фотографію. Були дуже приємні відчуття. Доволі символічно, що підкорив і найвищу вершину в спорті, і найвищу вершину України. Був дуже задоволений. Ще й поталанило з погодою - було сонячно і без вітру.

- Після Олімпіади ви сказали, що тепер більше уваги приділятимете особистому життю. Можливо, є якісь зміни в цьому напрямі?

- Все не так просто. Вважаю, все потрібно робити поступово. З головою кидатися з одного в інше неправильно - з того нічого хорошого не вийде. Мені потрібна розкачка, як і в усьому. Я такий досить повільний завжди. Все роблю повільно. З часом щось і вийде, думаю.

- Не боїтеся, що тепер дівчата сприйматимуть вас більше як уславленого спортсмена, а не просто чоловіка?

- В усьому хорошому є свої мінуси. Доведеться з тим миритися. Є різні люди. Хтось буде сприймати як чемпіона, хтось як людину.

- Які найближчі плани у спорті й поза ним?

- В лютому у Празі відбудеться чемпіонат Європи з пневматичної зброї, хочу туди потрапити. А в особистому житті - все-таки отримати квартиру, бо ще досі не дали. Давали на Сихові двокімнатну квартиру площею 28 квадратних метрів. Я відмовився. Кажуть, що нічого кращого наразі немає, а коли буде - невідомо. Чекатиму.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
12.6423 / 4.14MB / SQL:{query_count}