З думкою про “Челсі”

Головні герої футбольного клубного сезону 2011/2012 рр.

Головні герої футбольного клубного сезону 2011/2012 рр.

Футбольний сезон 2011/2012 рр. в Європі наближається до завершення. Хоча ще не всі трофеї знайшли своїх власників, проте найголовніший матч сезону,  фінал Ліги чемпіонів вже пройшов, а це дає підставу підбити головні підсумки європейського клубного футбольного року. 

Команда

Цього сезону чимало клубів можуть претендувати на звання кращої команди сезону. Це і кіпріотський АПОЕЛ, який подарував надію кожному клубу з далеко нефутбольних країн і показав, що не маючи у своєму складі “зірок” і вагомого бюджету, цілком можливо потрапити у список восьми кращих команд континенту. Це і французький “Монпельє”, чудова команда президента Луї Ніколлена й головного тренера Рене Жирара, яка заслужила свій перший в історії титул чемпіона Франції відмінною, організованою і найголовніше стабільною грою на протязі усього сезону, одержавши кілька видатних перемог. Цікаво, що у Франції,  четвертий рік поспіль чемпіонат виграє інша команда, а враховуючи амбіції ПСЖ, цілком можливо, що наступного сезону в цій країні знову зміниться ім’я кращої з команд. 

Не можна пройти повз “Манчестер Сіті”. Той мільярд, який був вкладений в команду нарешті дав свої плоди. “Городяни” вперше з 1967 року стали кращою командою Англії. І найголовніше як – в останньому матчі програючи з рахунком 1:2 вони забили такі потрібні два м’ячі в компенсований арбітром час.

Не менше за “МС” на титул кращої команди сезону претендує і мадридський “Реал”. Адже, навряд чи знайдеться ще першість з числа топових, в якому чемпіон за сезон набирає 100 очок, і забивши у ворота суперників фантастичну кількість голів – 121 (більше трьох м’ячів за матч). До того ж, мадридці перервали трирічну гегемонію “Барселони” в чемпіонаті. 

Проте у кожного  з цих клубів в діжці меду є величезна ложка дьогтю. АПОЕЛ в чвертьфіналі отримав повну торбу голів від “Реалу”. “Монпельє” барахтався в своєму французькому городі, і навряд чи наступного сезону зможе бодай близько підійти до теперішнього успіху. “МС” повністю провалив єврокампанію, як в Лізі чемпіонів, так і в Лізі Європи. “Реал” здатен на значно більші досягнення і поразка від “Баварії” для чималої армади вболівальників команди була катастрофою. І в цій ситуації на небосхил випливає, звичайно ж, лондонський “Челсі”. Втілення багаторічної мрії в життя, в ситуації, коли на команді ставлять хрест – вартує дуже багато. 

Матч

Серед безлічі футбольних матчів, які були цього сезону, звичайно, важко виокремити один. Тим більше, що в останній частині сезону таких матчів було чимало. Достатньо переглянути будь-який з півфінальних двобоїв Ліги чемпіонів, аби остаточно заплутатися у виборі. Та й фінал теж багато чого вартує. Проте ці матчі ще не стерлися з пам’яті вболівальників, а якщо зануритися глибше, то хотілось би пригадати фантастичний результат першого “манкуніанського” дербі сезону, яке пройшло 23 жовтня 2011 року. У дев’ятому турі Прем’єр-ліги зійшлися лідери чемпіонату: “МЮ” і “Ман Сіті”. І розійшлися після нищівного фіаско команди Алекса Фергюсона – 1:6. Так сера Алекса принизили в рідних стінах вперше. Маленьким виправданням “МЮ” може служити те, що вже з 47–ої хвилини вони грали вдесятьох. Але для клубних антирекордів неважлива кількість гравців. “Манчестер Юнайтед” уперше пропустив шість голів на своєму полі в англійській “вишці” з 1930 року, коли команда з рахунком 0:6 поступилася клубу “Хаддерсфілд Таун”. А з рахунком 1:6 “МЮ” програв вдома в 1926 році всі тому ж “Манчестер Сіті”.

Цікаво, що для обох команд цей матч мав негативні наслідки. “Юнайтед” ще довго оговтувався від поразки, і в підсумку не зміг пробитися в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. “Сіті” на хвилині успіху ще видала кілька непоганих матчів, а згодом впала в психологічну яму, під час якої теж розпрощалася з головним клубним турніром Європи і розтринькала усю свою перевагу в чемпіонаті. 

Гравець

Вибір кращого гравця сезону тільки з одного боку простий. На важелях лише два гравці з абсолютно різними амплуа. З одного боку Ліонель Мессі – гравець, який і раніше вирізнявся високою результативністю, проте цього сезону вразив багатьох. 50 голів в чемпіонаті Іспанії, два голи в національному Кубку (може бути і більше – попереду ще фінал Кубка Іспанії), три в Суперкубку Іспанії, один гол в Суперкубку УЄФА, 14 голів в Лізі чемпіонів і два на клубному чемпіонаті світу. Загалом 72 голи в 59 матчах. І це все може перекреслити один незабитий пенальті у ворота  “Челсі” в другому півфіналі. У ворота, в яких стояв Петер Чех, той, хто цілком спроможний перекреслити усі досягнення аргентинця в цьому сезоні. Чеський голкіпер в Лізі чемпіонів творив справжні дива, і його впевненість додала сил усім його партнерам. І, напевно, саме він головна дієва особа теперішнього футбольного сезону. 

Тренер

Кого можна назвати кращим тренером сезону? Тут, напевно, теж немає сумнівів, що це теперішній наставник “Челсі” Роберто Ді Маттео. Звичайно, за це звання міг ще посперечатися і керманич “Реалу” Жозе Моуріньо, але він, на відміну від італійця, свою лотерею з мюнхенською “Баварією” програв. Найцікавіше, що Ді Маттео, попри те, що здобув за півроку два Кубки, один з яких найголовніший в клубному європейському футболі, все ще не позбувся приставки в.о., і наразі його майбутнє все ще під питанням. 

Ще один цікавий факт про Ді Маттео, це те що він за неповні півроку в якості тренера практично повторив свій дебют за “Челсі” в якості гравця. Нагадаємо, що італієць перейшов в лондонський клуб з італійського “Лаціо” в 1996 році. У дебютному матчі за “Челсі” Ді Маттео забив єдиний гол у матчі з “Міддлсбро”, а всього за перший сезон відзначився дев’ять разів, ставши одним із кращих бомбардирів команди, чим допоміг “Челсі” посісти шосте місце в чемпіонаті країни, найвище з 1990 року. Цього сезону лондонці теж посіли шосте місце, і це теж стало своєрідним рекордом, щоправда зі знаком мінус, оскільки з часів приходу Романа Абрамовича, це найгірше досягнення команди. Але на цьому паралелі не закінчуються. В тому ж дебютному сезоні  Ді Маттео здобув і Кубок Англії, так само як і цього року в якості тренера йому підкорилася ця вершина. Єдина можлива відмінність, між ігровим і тренерським дебютом в “Челсі” італійця – єврокубок. Ді Маттео в якості гравця для підкорення Кубка Кубків знадобився рік, проте в якості тренера Ліги Чемпіонів – перемога піддалася відразу. 

Падіння

В останньому турі чемпіонату Іспанії сталася подія, на яку на початку сезону мало хто ставив. Учасник останнього розіграшу Ліги чемпіонів, четверта команда за підсумками минулого року – “Вільярреал” – покинув іспанський елітний дивізіон. “Підводники” догралися, і по по–іншому це падіння не назвеш. В останньому матчі проти “Атлетіко” “Вільярреалу” слід було лише не програти. Але гравці не викладалися на 100%, хіба що вірний голкіпер Дієго Лопес грав з максимальною концентрацією. Але не міг же він один геть усе  тягти. Уболівальники плакали, а з ними і ті, що перебували біля екранів телевізорів. “Підводники” – команда зі своєю історією, своєю харизмою, своїми принципами – як мінімум на рік зникає з футбольного горизонту. Цілком можливо, що “жовтий підводний човен” ще спливе після періоду відновлення. 

Конфуз

Цього року було чимало конфузів на футбольному полі, проте історія про 400 вболівальників “Атлетіка” з Більбао, посяде перше місце в будь-якому хіт-параді конфузів. Фанати, які хотіли підтримати свою команду у фіналі Ліги Європи, переплутали місто, де проводився матч.

Замість Бухареста, столиці Румунії, горді баски, які напевно крім свого краю інші географічні назви не визнають, приїхали в Будапешт, столицю Угорщини... Усвідомивши свою помилку, уболівальники все-таки  спробували добратися до Бухареста (відстань між містами становить приблизно 820 км), але не встигли. Можливо, і на краще, оскільки їхня команда програла фінал, а так вони мали змогу побачити красу Східної Європи.  


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6929 / 4.15MB / SQL:{query_count}