Був майстром на всі руки

Десятиборець Юрій Кутенко впродовж піввіку прославляв Львів, як видатний спортсмен, олімпієць, тренер, організатор і творець спорткомплексу СКА. Юрію Кутенку  – львівському десятиборцю, учаснику двох Олімпійських ігор –  могло б виповнитися 80 років (народився 8 липня 1932 р. – “Пошта”). Та на його долю випало стільки незгод та переживань, що втомлений організм не витримав…

Десятиборець Юрій Кутенко впродовж піввіку прославляв Львів, як видатний спортсмен, олімпієць, тренер, організатор і творець спорткомплексу СКА
Юрію Кутенку  – львівському десятиборцю, учаснику двох Олімпійських ігор –  могло б виповнитися
80 років (народився 8 липня 1932 р. – “Пошта”). Та на його долю випало стільки незгод та переживань, що втомлений організм не витримав…

Дитинство було не з легких…

Із ранніх літ пристав до нього ярлик “онука куркуля” та сина “ворога народу”. А все тому, що дід мав 16 дітей, а в господарстві – дві корови та коня. У період колективізації до колгоспу їх здавати не захотів, то забрали силою, а діда зробили “куркулем”. Жити стало нестерпно, і розбіглися із Фастова діти, хто – куди. Батько Юрія, один із найстарших синів, поїхав на Донбас, де здобув освіту і згодом став у Дебальцевому директором заводу військового устаткування. На час війни залишили його у Донбасі партизанити: підривав мости та ешелони з технікою ворога. Після звільнення території від німців мости почав відновлювати. Коли не встиг у термін один із них відбудувати, оголосили ворогом народу (58-ма політична стаття). І хоча пізніше його реабілітували, у біографії сина ця пляма в анкетних даних надовго залишалася. Зазвичай виїзди за кордон спортсмена супроводжував “дядько”, який поселявся з ним в одному номері і ходив за ним ледь не крок у крок: так боялися, щоб не залишився бува на Заході.
Мати померла ще на початку війни. От і жив хлопець без матері, а потім і без батька. Виховувала далека родичка, у родині якої про спорт ніхто й не чув. Та Юрій зростав сильним і спритним: у школі грав у всі спортивні ігри, плавав, брав участь у різноманітних змаганнях.

Він був учасником двох Олімпіад

Саме на першість України з багатоборства юнак приїхав у 1950 р. до Львова, де й став переможцем. Там побачив його тодішній завідувач кафедри легкої атлетики і запросив на навчання. Зарахували студентом, хоч не мав він тоді ще атестата про закінчення школи. Дмитро Оббаріус помітив здібності майбутнього рекордсмена Європи й настояв на зарахуванні до інституту. Через три роки Юрій Кутенко вперше став чемпіоном України з десятиборства і це звання повторював потім ще шість разів. У 1954-му вперше встановив рекорд України, планку якого піднімав ще неодноразово, довівши досягнення восени 1961 року до рекорду Європи. І тримався той рекорд десять років, поки його не перевершив олімпійський чемпіон Мюнхена-1972 Микола Авілов.
Юрій Кутенко був учасником двох Олімпіад – 1956-го в Мельбурні і 1960-го в Римі. А, можливо, стартував ще й на Олімпіаді-1952, коли радянські спортсмени вперше вийшли на олімпійську арену. Вже тоді молодий львів’янин показував кращі результати, ніж майбутні олімпійці – Волков, Кузнєцов, Кожевников, але тренери віддали перевагу ветеранам. Старт у далекому австралійському Мельбурні не вийшов вдалим, бо спортсмен зірвав стрибок у висоту... Другого дня змагань були коронні види Кутенка, в яких він показав найкращі результати серед усіх учасників – у стрибках із жердиною та у метанні диска, але надолужити втрати не вдалося. У Римі Кутенко був уже досвідченим спортсменом, та змагання відбувалися за поганої дощової погоди, і він не зміг продемонструвати свої здібності, залишившись на четвертому місці. Ще й тепер результат Юрія Кутенка у метанні списа – понад 72 м, залишається у мріях сьогоднішніх найкращих десятиборців світу.
Після важкої травми у матчі 1963-го США – СРСР у Сан-Франциско про великий спорт довелося забути, адже було зламано кілька ребер, та й одна нирка перестала функціонувати.

Спорткомплекс СКА мав би називатися його іменем

Почав працювати старшим тренером із багатоборства в армійському відомстві, а потім отримав призначення начальником спортклубу Прикарпатського військового округу, де працював 19 років.
Саме на той час припала ера будівництва спортивного комплексу СКА у Львові: легкоатлетичний манеж із велотреком, сучасний стрілецький тир, база для сучасного п’ятиборства. Про ті будови Юрій Костянтинович завжди згадував із якоюсь теплотою, бо залишив у кожній цеглині частинку своєї  енергії, якої у нього завжди було через край. Та унікальну споруду довів до завершення, і цей спортивний комплекс СКА повинен би носити ім’я Юрія Кутенка, людини, яка упродовж піввіку прославляла наше місто як видатний спортсмен, олімпієць, тренер, організатор багатьох армійських перемог і творець спорткомплексу СКА.
Останні роки Юрій Кутенко провів на посаді директора ДЮСШ СКА, що була у приміщенні велотреку. Він був щасливий, що займається улюбленою справою. Був справді талановитою людиною, бо чим би не починав займатися, завжди ставав у цій справі майстром високого класу. Якось захопився фотографуванням, і незабаром його світлини почали з’являтися на сторінках спортивних газет та журналів, бо мали у собі ту скриту таємничу ауру, що притаманна справжнім майстрам.
Його пам’ять вшановують традиційними легкоатлетичними змаганнями серед учнів дитячо-спортивних шкіл, яким розповідають про видатного майстра спорту, на честь якого названі ці спортивні старти.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4295 / 4.02MB / SQL:{query_count}