Українські вчені не схвалюють “двомовний” законопроект

Дискусії про двомовність в Україні велись віддавна. Проте зацікавленість у суспільстві вони викликають здебільшого тоді, коли про це починають дискутувати офіційно – у парламенті.

Дискусії про двомовність в Україні велись віддавна. Проте зацікавленість у суспільстві вони викликають здебільшого тоді, коли про це починають дискутувати офіційно – у парламенті.

Сьомого вересня голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, голова фракції Комуністичної партії Петро Симоненко і член фракції Блоку Литвина Сергій Гриневецький зареєстрували в парламенті законопроект № 1015-3 “Про мови в Україні”, яким запропонували Раді визначити порядок використання мов в Україні.

У Партії регіонів запевняють, що цей законопроект покликаний ліквідувати дискримінацію нацменшин, передусім російськомовного населення. Згідно з новим проектом, державною буде українська мова, але гарантується вільне використання інших мов. Таким законопроектом депутати пропонують гарантувати вільний розвиток російської мови з урахуванням того, що нею послуговується більшість громадян країни, і визнати українсько-російську двомовність важливим надбанням українського народу.

Вони планують надавати громадянам право здобувати в країні освіту українською і російською мовами, а в межах території поширення регіональних мов – відповідною регіональною мовою.

Це стосується усіх навчальних закладів з українською або іншою мовами навчання.

При цьому учні та студенти мають в обо­в’язковому порядку при вступі у відповідний навчальний заклад подавати заяву про бажану мову навчання.

У приватних навчальних закладах пропонується надати право вибору мови навчання власникам відповідного закладу.

Судочинство планується вести українською або відповідною регіональною мовою, досудове розслідування, дізнання й прокурорський нагляд – українською або російською, нотаріальне діловодство – українською (з можливістю перекладу на іншу мову), соціальну й економічну діяльність – українською, російською або іншою мовою.

Крім цього, пропонується у сфері науки вільне використання української, російської та інших мов. Теле- і радіомовлення також можна буде здійснювати українською чи російською. Поштовий зв’язок – українською, російською або іншою мовами. Реклама теж може стати російськомовною – на бажання рекламодавця. За дорученням НАНУ та на прохання голови Верховної Ради України Володимира Литвина ці  “мовні” законопроекти проаналізували Інститут української мови

Національної академії наук України та Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. Їхній висновок – жоден із проектів не можна ухвалювати в парламенті. “Такий закон приймати не можна. Його дух – підкреслення усього регіонального на противагу цілісності країни”, – заявив директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко. “Як звичайна людина можу сказати, що таким чином Партія регіонів намагається, очевидно, задовольнити міфічні вимоги своїх виборців щодо російської мови. Адже в усіх інших напрямках – провал. Не будеш же звітувати перед людьми підвищенням цін та зниженням рівня життя”, – продовжив він свою думку.

Отож, на папері все виглядає логічно. Проте технічна сторона обіцяє інше: зникнення українського кінопрокату, російськомовне телебачення і реклама на ньому. Студент може встати і попросити викладача читати лекцію російською, і той, за законом, буде змушений це зробити. Може бути й навпаки, проте з теперішнім міністром освіти – навряд. Відсоток української книги теж певно суттєво зменшиться, адже російськомовне населення не купує українське, а україномовне читає і російською, то для видавничого бізнесу виходить, що продукт може бути російським без особливої шкоди.

На практиці виходить так, що дискримінуватиметься уже українська. Причому більшою мірою самими українцями. Але чи хтось даватиме раду тоді?

Ірина Амплейкіна
 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
8.3065 / 4.1MB / SQL:{query_count}