Політичне шоу на двох

Дональду Трампу доводиться виправдовуватись за свої заяви після зустрічі із Путіним у Гельсінкі

фото: GettyImages
Зустріч президентів США Дональда Трампа та РФ Володимира Путіна у столиці Фінляндії Гельсінкі відбулася. Що після цього зміниться для України? Виглядає так, що наразі нічого.
Насамперед ці перемовини Трампа з Путіним були спрямовані на аудиторії всередині їхніх держав. В цьому контексті господар Кремля заздалегідь був у більш виграшній позиції, адже навіть сам факт проведення цього розрекламованого двостороннього саміту та спільний виступ на підсумковій прес-конференції з главою Білого дому мав би демонструвати, що Росія не випадає з “клубу” найвпливовіших держав світу.
А от для американського президента інформаційний післясмак цих перемовин, м’яко кажучи, негативний. Американська преса мало не розпинає Трампа. Скільки б глава Білого дому зараз не переконував американських журналістів у тому, що в Гельсінкі він вів перемовини з Путіним з позиції сили, цю “силу” мало хто помітив на підсумковій прес-конференції двох президентів.

ТРАМПанувся…

Трамп дозволяв Путіну відповідати за себе, а у питанні можливого втручання російських спецслужб в американські президентські вибори – 2016 фактично заявив, що довіряє Путіну, а не своїй розвідувальній спільноті, котра наполягає, що таке втручання було. Нагадаємо, що 13 липня, за три дні до зустрічі Трампа із Путіним, Мін’юст США висунув офіційні обвинувачення 12 співробітникам ГРУ РФ у втручанні в американські президентські вибори 2016 року, зокрема, хакерських атаках на електронну пошту та комп’ютерні мережі Демократичної партії.
Зрозуміло, що для Трампа це питання дуже дратівливе, він не хоче ставити під сумнів свою легітимність як президента Сполучених Штатів Америки.
Але тут треба зазначити, що у згаданому обвинувальному акті, підготовленому Мін’юстом США, немає твердження, що дії підозрюваних вплинули на підрахунок голосів або результат американських виборів 2016 року, а от заява Трампа у Гельсінкі про те, що у російське втручання не варто вірити, набагато більше б’є по його іміджу. Після цього на Трампа у США обвалився шквал критики як від опонентів демократів, так і від його однопартійців республіканців.
“Виступ Дональда Трампа на саміті із Путіним – найбільш шокуючий прояв слабкості та покірності, який я колись бачив від американського президента”, – заявив конгресмен-демократ Дон Бейер, повідомляє Голос Америки. “Найбільш ганебним виступом американського президента” на його пам’яті назвав заяви Трампа у Гельсінкі сенатор-республіканець Джон Маккейн.
Сам Дональд Трамп, знову ж таки вже після повернення додому, заявив журналістам у Білому домі, що у Гельсінкі просто обмовився, відповідаючи на питання про російське втручання в американські вибори: “Ключове речення мало звучати так: я не бачу ніяких причин, чому б це не була б Росія, – свого роду подвійне заперечення. Замість цього прозвучало: я не бачу ніяких причин, чому б це була Росія. Я думаю, що це, ймовірно, прояснює речі”. Про це повідомляє The New York Times.
Дональд Трамп на рідній землі вже говорив про те, що погоджується з висновками американської розвідки. Такі виправдання виглядають смішними, але це вже американські внутрішньополітичні проблеми. Республіканці навряд чи раптом стануть маово захищати Дональда Трампа, їм треба зберігати обличчя, особливо в контексті того, що в листопаді цього року пройдуть проміжні вибори до Конгресу США.

Без “Великої угоди”

Та повернімось до питання ймовірного впливу зустрічі Трампа з Путіним на Україну. Перед цими перемовинами в інформпросторі було багато розмов про ймовірність так званої “Великої угоди” між главою Білого дому та господарем Кремля. Мовляв, може відбутись “Ялта-2”, новий перерозподіл сфер впливу у світі, а Україна у цьому процесі стане “розмінною монетою” на якесь інше питання. Та зауважимо, що попри заяви і застереження окремих експертів та політиків, реальних передумов для укладання конкретних домовленостей між Трампом і Путіном не було.
І от після їхньої зустрічі у Гельсінкі начебто і далі не проглядається можливість “Великої угоди”. Звичайно, два президенти домовлялись тет-а-тет, невідомо про що насправді говорили, але тут треба вчергове нагадати, що американська політична система стримувань і противаг у будь-якому випадку не дозволила б главі Білого дому одноосібно змінити позицію США, визнати Крим російським чи зробити ще щось подібне.
“Після зустрічі Трампа і Путіна особливо хочу відзначити черговий провал конспірологічних прогнозів і очікувань щодо так званої “Великої угоди” щодо України. Але конспірологи не вгамовуються. Тепер вони кажуть, що раз нічого не було сказано, то значить про щось домовилися. Чергова конспірологічна нісенітниця, коли бажане видають за дійсне. Путін ні про що не домовлятиметься щодо України ні з Трампом, ні з Меркель, ні щодо Донбасу, ні щодо газу, поки не завершаться вибори в Україні. Ось тоді він буде визначатися з тактикою своїх подальших дій щодо України”, – пише на своїй сторінці у Facebook політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.
Та ризики є в тому, що на підсумковій прес-конференції у Гельсінкі  про Україну говорив тільки Путін, і робив це навіть за Трампа. Господар Кремля заявив про те, що США мають підштовхувати українську владу до виконання політичної частини мінських угод. Також вчергове повторив, що тема Криму для Росії закрита. “Позиція президента Трампа по Криму відома. Він її дотримується. Він каже про незаконність приєднання Криму до Російської Федерації”, – зазначив Путін. У нас інша точка зору. Ми вважаємо, що ми провели референдум у повній відповідності до міжнародного права… Для нас, для РФ, це питання закрите. Все”, – заявив Путін.
Тут він і за Трампа відповів, і зробив дуже яскраву обмовку. Те, що Росія незаконно анексувала Крим і так ні для кого не секрет, але коли президент РФ говорить “ми провели референдум”, то це явка з повинною. Про жодне міжнародне право після цього вже навіть згадувати не треба.
І також Путін говорив про Україну в контексті питання будівництва газопроводу “Північний потік-2” в обхід нашої держави (з Росії до Німеччини). “Я запевнив президента, що Росія готова зберегти транзит газу через Україну. Більш того – ми готові продовжити транзитний контракт, який завершується наступного року у випадку врегулювання спору між господарюючими суб’єктами у Стокгольмському арбітражному суді”, – заявив Путін.
Щодо Трампа, то в контексті “Північного потоку-2” глава Білого дому зазначив, що обговорював це питання з німецьким канцлером Ангелою Меркель. “Я не впевнений, що це – у найкращих інтересах Німеччини, але це їхнє рішення… Із Росією на європейському газовому ринку ми будемо конкурувати. І ми будемо конкурувати успішно, хоча у них є деякі переваги”, – ось що заявив Трамп в Гельсінкі. А за кілька днів перед цим, 11 липня в Брюсселі перед самітом НАТО Трамп звинуватив Німеччину у тому, що ця країна у заручниках Росії через газ. Як бачимо, глава Білого дому пом’якшив свою риторику. Але питання можливого введення американських санкцій щодо компаній, залучених до проекту “Північний потік-2” залишається відкритим.

Україна – в сірій зоні безпеки

Так, Трамп заявляв, що після зустрічі із Путіним взаємовідносини США і Росії покращились і мають ще покращуватись,  дав зрозуміти, що хоче дружити з Путіним, і що хоче продовжувати перемовини з ним. Але тепер робити йому це буде ще важче з огляду на вже згадану внутрішньоамериканську критику Трампа після першої окремої зустрічі у Гельсінскі із господарем Кремля.
І до того, що Трамп після цієї зустрічі нічого не говорив про Україну, можна ставитись по-різному. “Дональд Трамп абсолютно індиферентний щодо України, і він навіть не згадав її в своєму виступі. Але його індиферентність до України не треба плутати з бажанням здати Україну. Паніка з цього приводу безпідставна. Трамп зацікавлений в нормалізації відносин з Росією, але таким чином, аби просувати свій порядок денний. В конфліктах з Китаєм та Іраном президент Трамп зацікавлений в тому, щоб Росія була на його боці, але в українському питанні Вашингтон очікує на поступки з боку Москви. Так, вірогідність фіксації статус-кво по Україні в найближчі два роки дуже велика. Імовірне повернення Донбасу Україні, яку натомість залишать на багато років в сірій зоні безпеки. Дуже дивно, що в Росії й досі не зрозуміли, що якщо зараз віддати Україні Донбас – це на десятки років створити проблеми для України, з нашою слабкою економікою. Багато залежить від результатів виборів в Україні. Якщо в 2019-му прийде до влади людина за “нейтралітет”, це дуже реалістичний сценарій”, – зазначає заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков, інформує BBC-Україна.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7797 / 4.44MB / SQL:{query_count}