Привіт з Америки

Поки в США заслуховують кандидатів до нової адміністрації, ще чинний віце-президент Джо Байден наприкінці своєї каденції зібрався відвідати Україну

В останні два місяці ледь не кожен українець раптом став “експертом-америко­знав­цем”. Стріч­ки новин у ЗМІ та український сегмент соцмереж заполонили повідомлення про можливі наслідки для нашої країни майбутнього президентства Дональда Трампа і новий скандал із ймовірним кремлівським компроматом на нього. Власне, ця тема компромату на Трампа, звітів розвідувальної спільноти США про російські кібератаки та втручання у американські вибори продовжуватиметься ще довго, можливо, впродовж всієї каденції 45-го президента США. Так, Трапм може виглядати потенційним “другом Росії”, так, він отримав гучний скандал ще не вступивши на найвищий пост США, але навряд чи коректно вже говорити, що над ним вже нависла небезпека потенційного імпічменту. Розхвалена американська політична система стримувань і противаг вже дає про себе знати: Трапм, який жартував з приводу ймовірності причетності Росії до кібератак на США зрештою змушений був цю причетність визнати. І весь цей скандал вже є тим тлом, на якому новий американський президент навряд чи зможе швидко налагоджувати дружні стосунки із Кремлем. Бо тільки доведе, що він на “гачку” у Путіна…

А тим часом...

До нас прилетить вже вшосте на посаді віце-президента США і востаннє у своїй каденції “великий друг” України Джо Байден. Його зустріч із нашими Президентом Петром Порошенком та прем’єром Володимиром Гройсманом у Києві мала відбутись 15 січня. Однак зрештою стало відомо, що цей візит перенесено на один день, на понеділок, 16 січня, про що повідомили українські ЗМІ із посиланням на дипломатичні джерела та прес-службу нашого уряду. Тобто зустріч відбудеться за чотири дні до інавгурації у США Дональда Трампа.
Що означає цей візит? “Візит віце-президента до України підкреслить важливість надання країні підтримки з боку США, а також засвідчить його особисту причетність до цієї підтримки – незалежності України, її демократичного розвитку, процвітання та безпеки. Візит також відбудеться на честь святкування 25-ої річниці дипломатичних відносин між двома країнами та засвідчить, що наше стале партнерство триватиме й впродовж наступних 25-ти років”, – зазначено у повідомленні Білого дому, яке передає сайт американського посольства в Києві.
Від українських політичних експертів в інформпросторі лунають різні думки з цього приводу: від таких, що візит Байдена може нашкодити подальшому налагодженню зв’язків української влади із майбутньою новою американською адміністрацією до таких, що Байден має намір саме навчити Порошенка спілкуватись із наступним президентом – Трампом. 
Гадати про справжні причини цього візиту можна довго, зрештою ми почуємо якісь офіційні заяви Байдена вже в Києві. Звичайно, громадськість про всі нюанси його перемовин з українським керівництвом може так і не дізнатись, але навіть з того, що “проскочить” можна буде робити якісь висновки.
“Українській стороні не треба кидатись у крайнощі – від беззастережної підтримки Гілларі Клінтон до ворожнечі з адміністрацією, яка йде. Тому Байдену просто по-людськи треба подякувати. Він приїздить з прощальним візитом. Тут потрібні емоції і людські почуття, а не тільки політичні розрахунки”, – таку думку висловлює керівник центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко, інформує BBC-Україна.
Також він нагадує про ще один важливий нюанс: Байден часто відвідував Україну, а от президент Обама – жодного разу. І він став єдиним таким американським президентом за часів незалежної України. 
Це так, про рівень американо-української дружби до сьогоднішнього дня. США надавали нам фінансову допомогу, навіть технічну військову. Але летальної зброї ми так і не дочекались. І демократа Обаму, як в США, так і в Україні, безжалісно критикували за слабодуху позицію щодо російської агресії. І ще, до речі, лояльний до України Джо Байден наприкінці вересня минулого року, під час виступу в Раді з міжнародних відносин у Нью-Йорку, висловив переконання, що як би це не було важко, але українська влада надасть особливий статус Донбасу…
Зараз же до влади у США приходять люди, яких звинувачують у зв’язках із Росією, але які принаймні поки хоч на словах запевняють, що їхня реакція на дії Кремля могла і може бути жорсткішою, і що поважати Америку вони змусять і Росію, і Китай (Трамп вже дозволив собі низку критичних випадів у бік Китаю і налаштований на боротьбу за глобальне лідерство). І в будь-якому випадку українському керівництву доведеться вчитись працювати із новою заокеанською адміністрацією.

Не Трампом єдиним

У випадку із президентом Трампом, який не має досвіду роботи на політичних посадах як і на держслужбі, позиції його команди стають ще важливішими. А оточуватимуть 45-го американського президента насправді різношерсті люди. 
Цього тижня в Сенаті США розпочались слухання щодо затвердження висунутих Трампом кандидатів на ключові посади в новій адміністрації. В Україні експертів чи не найбільше непокоїть перспектива призначення держсекретарем Рекса Тіллерсона. Це колишній керівник нафтової компанії ExxonMobil із бізнес-зв’язками із Росією. Компанія виступала за скасування антиросійських санкцій. Також зауважимо, що Тіллерсон раніше хвалився понад 15-річною дружбою із Путіним. У 2013-ому Тіллерсон отримав від господаря Кремля орден “Дружби”.
Виступаючи вже як кандидат у держсекретарі США перед сенатським комітетом із закордонних відносин Рекс Тіллерсон вже не так сподобався Кремлю. Але варто зазначити, що ці слухання, які тривали понад вісім годин, насправді справили неоднозначне враження. З одного боку Тіллерсон заявив, що Росія є загрозою і що США мали активніше реагувати на анексію Криму та надати Україні оборону зброю, щоб не допустити вторгнення на Донбас. Він виступив за збереження антиросійських економічних санкцій і навіть їхнє посилення. Але також говорив про те, що санкції позначаються на американських бізнесових інтересах. 
“Там, де співпраця з Росією на основі спільних інтересів, є можливою, наприклад, щодо зменшення глобальної загрози тероризму, ми повинні вивчити ці варіанти. Там, де залишаються значні розбіжності, ми повинні бути стійкими в захисті інтересів Америки і її союзників. Росія повинна знати, що ми будемо відповідальними за свої зобов’язання і зобов’язання наших союзників, і що Росія повинна бути притягнута до відповідальності за свої дії”, – заявив кандидат в держсекретарі.
Але Тіллерсон відмовився назвати Путіна військовим злочинцем, коли його про це запитав впливовий сенатор-республіканець Марко Рубіо, згадуючи злочини у Сирії. Складається враження, що Тіллерсон захотів одночасно сподобатись сенаторам і “не спалювати мостів” із Кремлем.
Зазначимо, що перш ніж виносити затвердження нового держсекретаря на голосування у Сенат, своє слово має сказати комітет. І вже на цьому етапі “зарубати” кандидатуру Тіллерсона можуть навіть республіканці (вони переважають демократів у комітеті лише на один голос), чиїм висуванцем є Трамп. Зокрема вже загаданий Марко Рубіо висловив своє невдоволення Тіллерсоном і заявив, що голосуватиме не з партійної точки зору. Комітетське рішення мало бути готовим до кінця тижня. 
Однак треба розуміти, що є велика ймовірність того, що зрештою Тіллерсон таки стане держсекретарем і вже на посаді усі ми побачимо реальну його позицію. Останні його заяви вже дещо відрізнялись від заяв Трампа.
Та важливо, що вже точно від Трампа відрізняються кандидат на міністра оборони США, відставний генерал морської піхоти Джеймс Меттіс на прізвисько “Скажений пес” та кандидат на посаду голови ЦРУ, конгресмен-республіканець Майк Помпео. Обоє вже впродовж тривалого часу жорстко висловлювались проти агресивних дій Росії. Генерал Меттіс критикував Обаму за відсутність військової підтримки союзників і заявляв, що агресія Росії в Україні є значно гострішою, значно серйознішою, ніж вважають у Вашингтоні та ЄС. Жорстку позицію щодо Кремля кандидати підтвердили і на слуханнях у профільних сенатських комітетах. “Росія почала агресивно утверджуватися у світі, вдершись в Україну і окупувавши, загрожуючи Європі і при цьому не роблячи майже нічого, щоб допомогти знищенню “Ісламської держави”, – зазначив, зокрема, Майк Помпео.
Але з іншого боку є радник Трампа із національної безпеки, відставний генерал, екс-голова розвідки Майкл Флінн. Він відомий своїм прихильним ставленням до Путіна, свого часу виголошував промови у Москві і виступав на російському телебаченні. В Конгресі затверджувати радників президента не треба, але той же Флінн може мати великий вплив на Трампа.
Та знову ж таки, утримувати нового очільника Білого дому від необдуманих кроків може обраний разом з ним віце-президент. Ним стане Майк Пенс, який на відміну від Трампа і Тіллерсона має неабиякий політичний досвід. 12 років він був конгресменом, а із 2013-го – губернатором штату Індіана. Пенс – це, як зазначають експерти, антипод Трампа. 
“Коли Гілларі Клінтон стала держсекретарем, її головним пріоритетом стало перезавантаження відносин із Росією. Після цього перезавантаження росіяни вторглися в Україну і захопили Крим… “Тепер маленький і задиристий лідер Росії диктує умови Сполученим Штатам…”, – заявляв Пенс у жовтні минулого року під час дебатів із кандидатом у віце-президенти від демократів Тімом Кейном. Тут тільки нагадаємо, що своєю чергою Дональд Трамп під час виборчої кампанії заявляв про можливість визнання анексії Криму і зняття з Росії санкцій.
Але саме Пенс очолив перехідну команду Трампа і має шанс стати одним із найвпливовіших віце-президентів в американській історії. Саме він, як зазначають експерти, буде сполучною ланкою між Трампом і республіканською партією. Також зазначимо, що віце-президент в Америці формально очолює Сенат. А у випадку імпічменту, добровільної відставки, нездатності виконувати обов’язки чи смерті президента на його місце заступає віце-президент. 

У них свої проблеми

Зараз же, серед нашого інформаційного ажіотажу щодо Трампа, українському пересічному громадянину потрібно чітко розуміти, що так, з одного боку настрої нової американської владної верхівки щодо Росії на нас прямо впливатимуть. Хоч і не офіційно, але саме США найбільше впливали на всі міжнародні дипломатичні “мирні” перемовини з українського питання, на збереження єдиної євроатлантичної санкційної політики проти агресора РФ. І саме від масштабів втручання США у майбутньому залежатиме подальше вирішення цих питань. Але з іншого боку – просто наївно думати, що Трамп чи будь-який інший президент на його місці тільки те й робитиме, що думатиме про Україну. Трамп – американець, за його спиною республіканська партія, яка нині має більшість в обох палатах Конгресу США (Сенаті та Палаті представників). І хоч від американських республіканців варто сподіватись активнішої підтримки України, насамперед вони зараз зосереджуються на своїх внутрішніх питаннях після двох каденцій демократа Обами. Тут зазначимо, що головним пріоритетом своєї внутрішньої політики республіканці та Трамп зробили швидке скасування програми медичного страхування, відомої як Obamacare. Цю систему було ухвалено у 2010-ому і Барак Обама називає її одним із головних своїх здобутків. Її прихильники наголошують, що медичну страховку зараз мають на 20 млн американців більше, аніж до реформи. Противники заявляють, що страхівка є задорогою, а держава не може змушувати громадян її купувати. Але поки американці, які не завели собі обов’язкової для всіх страховки, змушені сплачувати штраф – в середньому виходить близько тисячі доларів в рік, і як повідомляють ЗМІ, дехто так і робить, бо страхівка коштує дорожче. У 2010-ому жоден республіканець в Конгресі не підтримав цю реформу, а тепер вже почали її скасування, ще до інавгурації Трампа. Цього тижня Сенат проголосував запуск скасування Obamacare. За скасування також має проголосувати ще Палата представників, але також має з’явитись проект альтернативної реформи. Коли це буде і чи буде альтернатива ще до скасування реформи поки невідомо. 
І це не єдина важлива для нової американської адміністрації внутрішня проблема. Якусь чітку свою позицію щодо України Трамп може сформувати через не один місяць. Звичайно, цим може скористатись і, найімовірніше, користуватиметься Путін, щоб на міжнародних перемовинах просунути свої вимоги. Поки ж залишається сподіватись, що зрештою розхвалена американська політична система не дасть збій. І нагадаємо, що нещодавно республіканці та демократи спільно внесли до Сенату США новий законопроект про посилення санкцій проти Росії, в якому також йдеться про заборону на будь-які дії, що означають “визнання суверенітету Росії над Кримом”. Чекаємо і на ухвалення цього документа. Але у будь-якому випадку українській дипломатії є над чим працювати і владі не можна забувати про укріплення власної армії.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7279 / 4.48MB / SQL:{query_count}