Не продати свій голос!

На виборах-2012 кожен десятий українець готовий продати голос за 500 гривень. Так вчинять, бо зневірилися у політиках і власній спроможності впливати на ситуацію в країні

На виборах-2012 кожен десятий українець готовий продати голос за 500 гривень. Так вчинять, бо зневірилися у політиках і власній спроможності впливати на ситуацію в країні

Українці готові продавати свої голоси на виборах до парламенту. Про це свідчить опитування, яке провели соціологічна служба Центру Разумкова спільно з Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва.
“11% опитаних українців повністю позитивно ставляться до продажу свого голосу на виборах. Однозначно засуджують голосування за гроші 56%, ще 27% ставляться до цього негативно, але з розумінням. 73% не будуть продавати свій голос в принципі (це стабільно протягом останніх років)”, – повідомила директор фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна на прес-конференції “Вибори-2012: громадська думка населення України”.

ДО ТЕМИ

Церква закликає не торгувати голосами

Глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук вважає, що віруючі повинні робити свій вибір усвідомлено, а не продавати голоси на користь якого-небудь кандидата чи партії. Про це він заявив в ефірі “5 каналу”. “Ми не будемо вказувати, за кого голосувати, але ми будемо просити наших людей не продавати свої голоси. Тому що той, хто намагається купити голос, вже не може бути тим, хто побудує щось хороше в Україні”, – заявив він. Блаженніший Святослав зазначив, що вибори в парламент – подія важлива, неординарна, від неї залежить майбутнє кожного з нас, і так в день голосування кожен повинен прийти до виборчих дільниць. “Вибори – не якась другорядна справа. Бо потім ми за свій вибір понесемо відповідальність. Ми знаємо, що українці змучені демократією. Але ми будемо закликати їх цей вибір зробити, не бігти від нього. Бо не зробити свій вибір – це велике зло, прояв громадянської незрілості”, – сказав він. 

Водночас вона підкреслила, що люди готові якщо продавати свої голоси, то продавати дорого. “Якщо порівнювати з опитуванням 2010-го, уявлення людей про відповідну ціну зросли. За 50 грн готові продати голос лише 0,7% опитаних, основна ж маса (12%) хоче понад 500 грн”, – каже соціолог.
Окрім того, 8% опитаних громадян хотіли б і гроші взяти, і проголосувати за кого вони бажають. Тим більше, якщо їхній вибір збігатиметься з тим кандидатом, від якого пропонують гроші.
“Перед місцевими виборами ми запитали, чи готові люди продавати свої голоси і за скільки. Зараз, перед парламентськими загальнонаціональними виборами, це також актуально. Адже важко купити країну, зате можна купити голоси в окремо взятому окрузі. Тому мажоритарні округи нині особливо загострюють цю проблему”, – зазначила Ірина Бекешкіна.
Вражає те, що люди не бояться й відповідальності за продаж голосів. Так, до прикладу, під час опитування люди оцінили можливість встановлення камер відеоспостереження на виборчих дільницях.
“Загалом люди до камер поставилися позитивно. Вони згодилися з позитивними наслідками, які ми їм запропонували оцінити. Наші люди камер не бояться. Майже всі сказали, що на їхнє голосування це не вплине. Хоча більшість із них вважають, що хтось добренько заробить на встановленні цих камер”, – констатує соціолог.
Разом із тим варто зазначити, що в суспільстві ще до початку виборчої кампанії існує високий рівень недовіри щодо чесності майбутніх виборів. Аж 85% опитаних українців очікує на виборах порушень. Лише 5,8% вважають, що вибори відбудуться чесно.
Не вірять люди й у те, що їхній голос матиме якийсь вплив. Більшість (43%) вважає, що вибори нічого не змінять, 31% сподіваються, що вибори зможуть поліпшити ситуацію в країні, а 6% висловили побоювання, що вибори ситуацію погіршать.
Згідно з результатами опитування, 13% громадян впевнені, що своєю участю у виборах вони, безперечно, здатні впливати на ситуацію в Україні, 38% думають, що певний вплив таки буде, а 39% зовсім не бачать жодного впливу. З огляду на таку песимістичну позицію українців, не дивно, що вони готові продавати свої голоси.
Дослідження провели з 30 березня до 4 квітня 2012-го. Опитали 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим. Опитування здійснювали у 132 населених пунктах (із них 79 міських та 53 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3%  з імовірністю 0,95. Фінансування опитування здійснювалося проектом UNITER. 

А ви особисто готові продати свій голос  за гроші? 

Grafik.jpg

Як ви ставитеся до того, що деякі кандидати в округах роздають продуктові набори?

Grafik_2.jpg

 

ДО ТЕМИ

Логіка виборця: всі політики однакові, а цей хоч гроші дає

Олександр Черненко, голова Комітету виборців України, про методи скуповування голосів, причини цього явища та що можна вважати підкупом виборця, а що – ні

 Продавати чи не продавати своє право на волевиявлення? Багато українців запитають себе про це напередодні виборів до Верховної Ради України. Оскільки багато українців зневірилися у політиках і вважають, що їхній голос нічого не змінить, то варто очікувати, що частка тих, які його продадуть буде навіть вагомішою, ніж передбачають соціологи. 

У розмові з “Поштою” голова Всеукраїнської громадської організації “Комітет виборців України” Олександр Черненко розповів, яких методів підкупу виборців варто очікувати на майбутніх виборах. 

– Прошу сказати, наскільки серйозною для України є проблема купівлі-продажу голосів на виборах?

– Дійсно така проблема є і вона дуже яскраво себе виявляє під час мажоритарних або місцевих виборів або, наприклад, виборів міських голів.  Тут можна говорити і про грошовий підкуп, коли людям безпосередньо пропонуватимуть гроші, і про безгрошовий, коли голоси купуватимуть товарами чи послугами. 

Були окремі прецеденти, на виборах 2002-го, коли кандидати не з’явившись ні разу на окрузі, не провівши жодної зустрічі з виборцями, вигравали вибори у таких харизматичних політиків, як Наталія Вітренко та інших. А все тому, що мережа скупки голосів була організована дуже правильно. Це до останнього моменту було в таємниці. І для всіх було несподіванкою те, що ці люди перемогли. 

Відтоді цю технологію активно почали застосовувати в Україні. Якщо говорити про підкуп виборців у межах України, то це неефективний метод, який ще й дуже важко координувати. Він не дасть такого ефекту, як концентрований підкуп виборців на обмежених територіях, якими є мажоритарні округи.

– А про що свідчить готовність виборців продавати свої голоси?

– Соціологія завжди дає занижену кількість виборців, які готові продати свій голос, бо виборці завжди хочуть здаватися кращими, ніж вони є насправді. Коли ніхто конкретно не пропонує, то виборець каже, що ніколи не продасть свій голос. Насправді, коли доходить до діла, то таких виборців суттєво більшає. 

Є кілька складових цієї проблеми. Перша – це реально важка економічна ситуація. В селах чи депресивних районах люди живуть на натуральному господарстві і не бачать грошей. Друга – це велике розчарування в політиках, відсутність лідерів, за яких виборці готові були б проголосувати. Тому у виборців логіка така: усі вони однакові, а це хоч гроші дає. 

Я казав про депресивні райони, але були випадки, коли в небідному місті Києві підкуп спрацьовував. Щоправда, спрацьовував за рахунок молоді – студентів або пенсіонерів. Середній вік і середній клас стійкіші до підкупу і з ними важче працювати у плані підкупу.

– Чи буде застосований підкуп виборців на парламентських виборах у жовтні цього року?

– Очевидно буде. Кандидатів дуже багато, ціна питання надто велика. Навіть ті кандидати, які зараз не планують цим займатися, а хочуть вести “білу” класичну кампанію, ближче до виборів, бачачи ріст рейтингу у конкурента, мають план “Б”. 

Скажімо, вони порахують, що для перемоги у виборах їм не вистачає 10 тисяч голосів і вони розрахують скільки треба купити, скільки треба коштів, як організувати мережу.

Якщо говоримо про грошовий підкуп, то він запускається безпосередньо перед виборами – в останні два тижні, щоб люди це запам’ятали. Тобто, без будь-якого контролю виборцям роздають певну суму і кажуть, що коли певний кандидат пройде, то дадуть ще стільки (грошей – “Пошта”). Таким чином виборець вмотивований без будь-якого контролю проголосувати за певного кандидата. 

За умови успішно проведеної операції, 70% тих, хто отримали гроші за свої голоси, голосують за того, хто ці гроші роздав. Якщо навіть 60% голосують, то це також вважається вдалою операцією.

Коли ж говорити про славнозвісну гречку, тобто, не грошовий спосіб підкупу, то він працює лише тоді, коли він системний. Разові подачки не дієві. Яскравий приклад Леоніда Черновецького у Києві, коли він роздавав гречку з року в рік. Лише у виборчий період гречку роздавали двічі на місяць, а у міжвиборчий – раз на місяць. Тобто, виборців “підсадили” на цю голку і воно працювало. 

Якщо ж зараз перед виборами всі кандидати кинуться роздавати наліво і направо подарунки – це не працюватиме. Буває так, що машина заїжджає на базар і з кузова розкидаються пайки в пакетиках за кандидата. Це неефективно. Ефективно тоді, коли підкуп ґрунтується на безпосередньому контакті з виборцем і побудований на певній мережевій системі.

– А чи можна вважати підкупом виборців прокладання газопроводу в селі чи ремонт сільської дороги?

– Навколо цього завжди є дискусії. Якщо це робиться за бюджетні гроші, то виконується якась програма… Дуже важко довести підкуп, бо фактично цей газопровід і так треба буде прокладати, але перед виборами це питання постало гостріше і заслугу присвоїли тому чи іншому кандидату, який добився, вибив ці кошти. Формально підкуп є, але в юридичній площині нема. У законі написано, що заборонена агітація, яка супроводжується підкупом.

– На Західній Україні поширеною є практика, коли кандидати у депутати ремонтують церкви у селах. Як бути з цим?

– Якщо виходити з букви закону, то навряд чи це підкуп. Якщо ж виходити з духу закону, то є певний елемент підкупу. Але все ж таки підкуп – це, коли виборцю конкретно щось дається, якесь заохочення голосувати за когось. Якщо ж говориться, що дякуючи такій-то людині відремонтована церква, то залишається лише подякувати.

Розмовляв Ярослав Іваночко

 

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7281 / 4.49MB / SQL:{query_count}