Чесність, чесність і ще раз гроші

Якщо опозиція не дасть узгодженого кандидата, на мажоритарних округах перемогу здобуватимуть пайки. "Пошта" з'ясовувала, які якості повинен мати потенційний депутат-мажоритарник, аби сподобатися виборцям

Якщо опозиція не дасть узгодженого кандидата, на мажоритарних округах перемогу здобуватимуть пайки. "Пошта" з'ясовувала, які якості повинен мати потенційний депутат-мажоритарник, аби сподобатися виборцям

Наступні вибори до парламенту можуть стати можливістю вибратися із політичної стагнації або ж погрузнути у ній ще більше. Останні 6-7 років українці були приречені на розчарування – спершу у “помаранчевій” коаліції, а згодом і у “біло-синій” команді. 

Те, що другий процес мав швидший темп, лише підтверджує, що альтернатива набридлим обличчям на цих виборах затребувана як ніколи досі. Втім, якщо принципи голосування за партії більш-менш зрозумілі – тут домінує феномен “вождизму” (кілька облич-уособлень політичних партій), то мотивація на мажоритарних округах значно заплутаніша.

КОМЕНТАР

Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду Демократичні ініціативи:

- Мотивація голосування по мажоритарних округах і за партійним списком різна. Це показали і попередні вибори, що відбувалися за таким самим законодавством (половина парламенту обирається за мажоритарними округами, а половина за партійними списками). Виходило, що за партійними списками голосували за комуністів, а за мажоритарними округами - за великого бізнесмена. По мажоритарних округах перш за все голосують за людину, яка може вирішити питання округу. А це може вирішити людина, яка все-таки має гроші, або адміністративний ресурс, а краще - і те, й інше. Тому у нас так і вийшло - у 1998-му під час виборів до парламенту партії влади набрали 9%, партії опозиції 52%, але більшість була прокучмівська. У 2002-му партії влади набрали 11%, опозиція більше 50%, але більшість теж була прокучмівська. Втім, якби був кандидат від влади і єдиний кандидат від опозиції, то тут було б більш-менш просто - у половині округів переміг би кандидат від влади, а приблизно в половині - кандидат від опозиції. Але ще будуть так звані незалежні кандидати, які просто будуть обіцяти вирішити проблеми округу.Українці ж за даними опитувань хочуть, щоб мажоритарний кандидат сполучав принаймні три риси. Перша - був чесним, незадіяним в корупції. Друга - має бути успішним, мати досвід успішної діяльності. І третя - щоб він вирішував проблеми простих людей.

Не гречкою єдиною…

І тут є дві сторони – що пропонуватимуть “верхи” і як реагуватимуть “низи”. Щодо верхів, то маємо уже кілька примітних прикладів того, “за що мають виборця”. Випадок перший. У Дніпропетровську є заступник губернатора, який хоче стати народним депутатом – Іван Ступак (звісно, “регіонал”). Він, аби не поводитись тривіально (роздаючи пакети із гречкою), вирішив підійти креативно й ділиться сумочками із медичними препаратами. І все б наче нічого – ну, побажав Ступак здоров’я і підкріпив слова валідолом, парацетамолом, анальгіном і ще низкою препаратів. 

Поза тим, це яскравий приклад того, навіщо правлячій партії знадобилося повертатися до мажоритарки, відтак, усе більше рекламних стендів вкриваються фізіономіями, які вітають, обіцяють, а згодом закликатимуть прийти і проголосувати.

Аналогічну модель поведінки застосовує і спікер парламенту Володимир Литвин, який дуже не хоче опинитися екс-спікером. Рідний Новгород-Волинський округ він удостоїв своєю увагою уже кільканадцять разів і кожен, звичайно, за бюджетні кошти. 

Втім, аби не їздити із пустими руками Володимир Михайлович на одній із останніх зустрічей із своїми виборцями вирішив проявити щедрість – поміж розмовами про важливість адекватної оплати праці лікарів він роздавав велосипеди. Ну, хто чим багатий.

Хто кого дурить?

І от виникає просте запитання: чи ведуться досі українці на такі вияви симпатії? Соціологи кажуть – як де і хто як. У Києві менше, а от по бідніших місцинах, селах – більше. Чітке переконання, що влада існує для вирішення насушних проблем, сприяє тому, аби головним аргументом на виборах став пайок.

Як засвідчують соціологічні дослідження, усюди в Україні найбільше занепокоєння викликають одні й ті ж проблеми – збільшення цін на продукти харчування або ж на комунальні послуги. Відтак, голосуватимуть за тих, хто буде спроможним не допустити цього. А оскільки визначити таких достовірно “на око” неможливо, то й зведеться усе до боротьби обіцянок і тих же пайків.

Соціологічна група “Рейтинг” цього тижня вперше оприлюднила думки українців щодо якостей депутата-мажоритарника. Хоч опитування проводилося серед виборців Івано-Франківська, проте поглянути на його результати буде корисно й нам, тим більше, що Львівщина і Франківщина голосують дуже схоже (хіба що, остання надає перевагу “Свободі” перед БЮТом). 

Отож, для майже 60% опитаних найважливішим є дотримання обіцянок, для третини – спроможність кандидата принести зміни, а ще для кожного п’ятого – ефективна програма розвитку регіону, спроможність розібратися в економіці і враження “сильного лідера”. Примітно, що чесність і здатність людини знаходити компроміси із опонентами цінуються лише 12% виборців. 

Що робить людину авторитетною?*

31%    – чесність, порядність, справедливість 

13%    – вчинки

 8%     – розум, інтелект

 6%     – культура, ввічливість

 4%     – доброта, щедрість

 4%     – успіх, цілеспрямованість

 3%     – надійність, відповідальність

 2%     – виконання обіцянок

 Які якості мають бути притаманні депутату від вашого округу?

58%   – виконує свої обіцянки

30%   – може принести зміни

22%   – має ефективну програму розвитку регіону

21%   – розбирається в економіці

21%   – сильний лідер

12%   – чесний

12%   – здатен знаходити компроміси із опонентами 

Чому люди на виборах голосують “проти всіх” ?

48%   – не вірять політикам

39%   – не довіряють будь-якій владі як такій 

30%   – розчарувалися у попередніх симпатіях

26%   – немає за кого голосувати

24%   – висловлюють таким чином протест

13%   – не знають за кого голосувати 

 

За словами керівника “Рейтингу” Олексія Антиповича, подібну картину отримаємо й за результатами опитування львів’ян. “Різні можуть бути моменти – що на першому місці, що на другому, але те, що люди потребують, аби кандидат дотримував слова, вирішував справи, займався округом – це все підтверджується. Ясно, що у нас, якщо порівнювати із іншими регіонами, є дуже важливим патріотизм. Однак люди скоріше думають гаманцями, кишенею, відтак тому такі речі як сімейність, духовність, релігійність далеко не перші серед характеристик, які мають бути притаманні кандидатові. Головне –  щоб він обіцяв і виконував обіцяне”, – розповідає соціолог.

Утім, є ще один момент – завітний єдиний список. Якщо опозиція, бува, домовиться, то це вплине на мотивацію голосування. На думку експерта Інституту політичних технологій Андрія Дуткевича, найбільше можливостей перемогти на Львівщині (яка, нагадаємо, мала б давати 14 нардепів) має саме узгоджений кандидат від опозиції. Менше на перемогу впливатимуть організаційний та фінансовий ресурси, ще менше – особисті якості кандидата і впізнаваність на окрузі.

Проте, на цих виборах саме час визнати – суспільство не просто обирає владу, воно обирає ті риси, хай і бажані, якими або володіє або прагне володіти. Відтак, дивуватися наслідкам виборів не слід, принаймні доти, поки ми не обиратимемо ані людей, ані фахівців, а саме обіцянки добробуту. 

 

 

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6534 / 4.18MB / SQL:{query_count}