Множинність сумління

"Подвійні" громадяни, про присутність яких, особливо в Криму, українська влада заговорила щойно на 17-му році суверенності, - не що інше, як симптоматичне втілення одразу кількох проблем.

"Подвійні" громадяни, про присутність яких, особливо в Криму, українська влада заговорила щойно на 17-му році суверенності, - не що інше, як симптоматичне втілення одразу кількох проблем.

Перша з них, - подвійність стандартів, які практикують наші державці, такий собі дуплет ідеологем для загального вжитку і світобачення для внутрішнього користування. Можна відчайдушно просторікувати про мораль і благочестя, а відтак потай аморально і циніч­но визискувати опанований ресурс країни, - при цьому розуміючи безкарність. Ну то й що, що громадська опінія вважатиме тебе лицеміром, - від цього ні гаряче, ні зимно. Перспектива втратити електоральний ресурс на майбутніх виборах постає цілком ефемерною, коли зважити на розвинуті піар-технології, тим паче на апатію переважної більшості виборців. До того ж, як засвідчує вітчизняна практика, той, хто хоча б раз здійнявся на владну висоту, ніколи і за жодних обставин не потрапить "на вулицю", - будь-який режим потребує "цінних кадрів", що, не покладаючи рук, вміють працювати задля його збереження.

Друга проблема, - стосунки влади і спільноти. "Подвійні" громадяни - це цілком природна реакція на непевність ситуації в країні, це, я б сказав, прошарок "раціоналістів", які прагнуть передбачити наперед все і вся. Причому їхній "раціоналізм" живить сама ж влада, яка, - і це щораз рельєфніше окреслюється, - ніколи нічого не доводить до пуття. Упродовж останніх кількох років було кілька гучних скандалів з урядниками, які буцімто тримають у шухлядах по кілька паспортів. І щоразу ці "спалахи" патріотизму, ці публічні спроби "лінчування" неугодних завершувалися пшиком. Громада так і не дізнавалася достеменно, чи направду Луценко, Жванія та їже з ними можуть у будь-який момент дременути за кордон, послуговуючись своїм по­двійним громадянством, чи у разі чого той же Ізраїль (чомусь саме ця країна завзято "роздає" свої паспорти українським високопосадовцям) вдасться до екстраординарних заходів для захисту своїх гнаних "синів".

Але проблема - далебі глибша. Українська держава не здатна і не хоче захищати своїх громадян на власному терені. Вона просто не виконує дефінітивних функцій - надавати послуги своїм утримувачам у царині безпеки, дотримання людських прав, соціального захисту. Можемо стонадцять разів сипати прокльони на голови тих, хто справді заникав паспорт з двоголовим птахом, але при цьому давайте визнаємо очевидну істину: допоки порятунок потопельників буде справою самих потопельників, кожен з них має право вибору рятівної соломинки.    

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
11.0133 / 4.13MB / SQL:{query_count}