Знайомий почерк

Минулої суботи “Пошта” опублікувала перші повідомлення про черговий скандал із пропажею безцінних раритетів із запасників Національного музею імені Андрея Шептицького. Досі (хоча зробимо певну корекцію на вихідні та на літнє затишшя) ми не почули жодного коментаря чи бодай найменшої рефлексії з боку владних структур. Про правоохоронців помовчимо – вони, знано, киватимуть на “таємницю слідства”.

Але є у цій історії одна знакова, як на мій погляд, дата. Ігор Кожан, директор Національного музею, стверджує, що першу нестачу виявили ще 2004 року, але справу тоді “заморозили”, бо чекали результатів повної звірки. Тепер спробуємо напружити мізки і повернутися на шість років навспак.

Отже, у липні 2004 року чинний тоді прем’єр Янукович вирішив зробити (у рамках майбутньої президентської кампанії, звісно) царський подарунок: руками тодішнього ж гуманітарного віце-прем’єра Дмитра Табачника передав Національному музеєві історії України 42 листи і поштові листівки авторства першого Президента України Михайла Грушевського. Пояснення, як ці раритети потрапили до В.Ф., було доволі банальним: мовляв, він придбав їх у паризького букініста під час відрядження на заощаджені з “добових” 50 баксів. Ось так: зайшов у першу-ліпшу крамничку і натрапив там на… цілу збірку епістол Грушевського.

Відтак вибухнув скандал. Бо фахівці із Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІАЛ), зробивши свою “звірку”, заявили, що передані Януковичем листи походять саме з їхніх запасників.

Кримінальну справу тоді порушили у грудні. І лише тому, що вдалося затримати київських колекціонерів, які намагалися продати в Парижі майже тисячу (!) документів Андрея Шептицького. Під час роботи слідчих на поверхню зринуло і прізвище Анатолія Толстоухова, тоді міністра Кабінету Міністрів. Про львівських “друзів” Табачника з Толстоуховим наразі промовчимо.

Та справа “зависла” чомусь донині. Тепер же, після зміни влади, “заштормило” музей Шептицького. А фігуранти того скандалу повернулися на владний олімп. Янукович – Президент; Табачник – міністр освіти та науки; Толстоухов – на звичному місці міністра Кабміну Азарова.

Усе сказане вище – аж ніяк не спроба дискредитувати владу. Це просто перелік фактів, пожива для роздумів і висновків. Цілком можливо, що у запасниках Нацмузею орудував “хатній злодій”, виконуючи вищі розпорядження зовсім інших високопосадовців. Хіба не гуляли інтернетом чутки про два літаки з українськими скарбами, споряджені Ющенком до Канади? Але тоді все обмежилося лише чутками. Справа ж “листів Грушевського” має під собою цілком конкретну слідчу історію. Історію, яка, випадково чи ні, повторилася через шість років.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.5242 / 4.37MB / SQL:{query_count}