Заміж за два місяці, або Україна не бордель

Кілька років тому ми разом із хорватською письменницею Руяною Єґер, яка мешкає у Відні, та швейцаркою Юдит Кукардт їхали потягом Варшава - Краків і розмовляли "про жіноче", себто про фемінізм. Руяна розповідала, що живе у не надто престижному кварталі, де мешкає багато біженців із Балкан, а також турків, арабів, інших емігрантів та заробітчан

Кілька років тому ми разом із хорватською письменницею Руяною Єґер, яка мешкає у Відні, та швейцаркою Юдит Кукардт їхали потягом Варшава - Краків і розмовляли "про жіноче", себто про фемінізм. Руяна розповідала, що живе у не надто престижному кварталі, де мешкає багато біженців із Балкан, а також турків, арабів, інших емігрантів та заробітчан. Коли вона йде вулицею, то почуває себе немов під час відпустки в Іспанії, де вродлива жінка не може спокійно пройти вулицею, до неї обов'язково спробує позалицятися хтось із темпераментних туристів або місцевих мешканців. Руяна любить вигулювати свого песика вночі, у парку неподалік свого помешкання. Аби почуватися безпечніше (песик надто малий, щоб вважати його серйозним захистом), вона бере зі собою книгу Гітлера "Майн Кампф" і стає з книгою і песиком під ліхтарем - щоб їй було видно букви, а всім, хто вирішить позалицятися до неї, - щоб було видно назву. Руяна стверджувала, що методика дієва. Далі ми перейшли на обговорення проблематики залицяння як такої - добре це чи зле, і як на це повинна реагувати емансипована жінка - обуренням, розумінням, зверхністю чи іронічною радістю. Після цього заглибилися у специфіку залицяльних форм - які з них можна вважати образливими, а які навпаки - компліментарними. Тут у нашу розмову втрутилася Юдит, яка замріяним голосом сказала:

- Доведеться мені, дівчата, з'їздити до вас у гості, бо я вже забула, коли у Швейцарії бачила, щоб хтось до когось залицявся на вулиці.

Але попри всі жарти і специфіку сексуальних уподобань та рівня розвитку культури поведінки у різних країнах, в Україні таки існує цілком поважна проблема, пов'язана з трактуванням жінок як потенційних повій. Адже подорожей в Україну з метою секстуризму статистично чи не більше, ніж подорожей з метою туризму звичайного. І проти цього доволі успішно і нестандартно виступає жіноча організація FEMEN, яка у жовтні провела цілу низку акцій протесту проти діяльності сексмафії в Україні. Акції проходили весело - довгоногі учасниці на плечах несли "джип" з основними представниками сексмафії - депутатом, силовиком і сутенером на знак протесту проти прикриття сексіндустрії високопоставленими особами, а також проти спроб затягнути ухвалення закону про відповідальність клієнта повії. FEMEN вимагає визнати проблему секстуризму в Україні на державному рівні і дати юридичну та моральну оцінку цього явища, криміналізувати клієнтів, які користуються послугами повій, заборонити в'їзд до країни іноземцям, які були помічені як учасники секстурів, зробити суворішим покарання за сутенерство, пожвавити боротьбу держструктур із сексмафією.

Кампанія боротьби із сексіндустрією в Україні "Україна - не бордель!" стартувала більше як рік тому, основними її напрямами є створення "жіночої туристичної поліції" FEMENпатруль, програма боротьби із сексіндустрією в нічних клубах DJ HELLp і кампанія громадської протидії сексіндустрії в Інтернеті БОРДЕЛЬ.NET. У рамках останньої уже заблоковано понад 1500 порносайтів, зокрема і з дитячим порно.

Зараз, згідно з українським законодавством, розмір штрафу за заняття проституцією становить від 50 до 500 неоподатковуваних мінімумів, за сутенерство - від 5 до 7 років позбавлення волі. Але на практиці, щоб довести факт проституції, слід підтвердити факт оплати сексу свідченнями третьої особи, свідка, а це вкрай складно. Як наслідок - сутенерів майже ніколи не арештовують, а повії змушені платити за "кришування". Секс­туризм як кримінальне явище досі не має юридичного визначення. Спроба внести закон про кримінальне покарання клієнта повії у лютому 2009 року провалилася - законопроект відкликали буквально через кілька днів після внесення на розгляд у Верховній Раді. Кілька тижнів тому цю спробу було повторено.

І наостанок - маленький нюанс. На сайті організації FEMEN можна прочитати рекламу організації під промовистою назвою "Заміж за два місяці", яка пропонує жінкам навчитися "дієвих технік спокушання". Що це - альтернатива для повій середнього віку чи невеличка ілюстрація рівня самоповаги українських жінок?

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
8.7624 / 4.11MB / SQL:{query_count}