Барбі як дзеркало

Лялька Барбі - ідеальна споживачка

Лялька Барбі - ідеальна споживачка. Усе її життя зводиться до консумпції - мрії про гігантські закупи, здійснення гігантських закупів, уможливлення собі здійснення чергових закупів. Потрібність чи доцільність придбаного не відіграє особливої ролі, а якщо зовсім точно, то про це взагалі не йдеться. Єдиною категорією, яка щось важить у такому способі життя, є приємність. Гірше з тими, хто так і не може навчитися відчувати приємність від багатогодинного блукання з крамниці до крамниці. Такі самі собі винні. Вони приречені залишатися на марґінесі сучасного споживацького суспільства. Але Барбі це явно не загрожує. Вона любить споживати і має все, що тільки можна купити: шафу, повну наймоднішого одягу, будинок-мрію, дорожезні автомобілі. Кілька повідків для пса. Її світ - це світ велетенського супермаркету. Проекція мрій людей, які вірять, що саме там купується щастя.

За свої п'ятдесят років Барбі наслухалася не лише чимало компліментів, а й достатньо критики. Насамперед від феміністок, які обурені тим, який ідеал жінки створює ця лялька в дитячій уяві: вродлива блондинка, для якої все існування зводиться до пильнування власної зовнішності, інтелектуально обмежена і залежна від чоловіка. Такі закиди у бік ляльки вперше прозвучали ще у шістдесятих, і виробники тут же відреагували на них появою Барбі-брюнетки, астронавта, баскетболістки, кандидатки у президенти, просто ділової жінки. Згодом ляльку звинуватили у расизмі, і в супермаркетах з'явилися чорно- і жовтошкірі Барбі, щоправда, зі штучно вибіленою шкірою, що знову ж таки не дуже зруйнувало стереотип про вищість білої раси і її панування у сучасному світі. 

Педагоги підтримали феміністок у критичних висловах про Барбі, адже ця лялька змушує дівчаток прагнути до втілення ідеалу краси, якого не лише неможливо досягнути фізично, а й непот­рібно цього робити, адже суворі дієти, непродумані заняття аеробікою і пластичні операції ведуть не до оздоровлення, а лише до виснаження і анорексії. Окрім того, шкідливим є і спосіб життя, який пропагує ця лялька - поверховий, зосереджений лише на гонитві за модою.

Науковці додають до цього всього найнепохитніший аргумент, адже давно з'ясовано, що жіноче тіло з такими пропорціями, як у Барбі, не могло б існувати - у ньому занадто мало місця для життєвоважливих органів.

Але попри усі ці закиди, у світі і далі продають щосекунди три Барбі. Лялька давно перетворилася на ікону поп-культури так само, як Мадонна, Майкл Джексон, кока-кола, Ейфелева вежа чи Макдо­нальдс. Про це існують серйозні наукові дослідження, підтверджені цифрами продажу і ліцензійними угодами, якими бренд Барбі пов'язаний із брендами кока-коли, Макдональдса чи Діснейленду.

Дівчатка і чоловіки різного віку і національностей не перестають мріяти про Барбі, для них у ляльці і далі втілюється ідеал жіночості. 

Філософія споживання, одним із найяскравіших символів якої стала ця лялька, нещадна не лише до жінок, які мусять бути молодими і вродливими, аби досягнути успіху. Чоловіків вона відсортовує за канонами не менш суворими, адже Барбі, як відомо, шукає високого, вродливого і багатого чоловіка, інші її не цікавлять.

Ще більш типовою для людської психології є звичка завжди шукати винних і завжди виключати себе з їх числа. Адже ніхто нас не змушує захоплюватися тим, що пропагує ця лялька, купувати її нашим дітям чи узалежнювати самооцінку від того, якої фірми одяг ми носимо і якою машиною їздимо. Якщо ми робимо це, то робимо з власної волі і за власним вибором, хоча, ясна річ, дуже зручно звинуватити у всіх своїх проблемах ляльку, яка все це нам підступно нав'язала.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4060 / 3.99MB / SQL:{query_count}