Особиста неприязнь

"Дуже шкода, що Україна вважала за можливе постачати зброю в зону південноосетинського конфлікту, - сказав Путін під час недавньої розмови з прем'єр-міністром України. - Людина, яка це зробила, дуже помилилася", - багатозначно додав ВВП, маючи на увазі Віктора Ющенка.

 

Особиста неприязнь

 

"Дуже шкода, що Україна вважала за можливе постачати зброю в зону південноосетинського конфлікту, - сказав Путін під час недавньої розмови з прем'єр-міністром України. - Людина, яка це зробила, дуже помилилася", - багатозначно додав ВВП, маючи на увазі Віктора Ющенка.

Власний кореспондент одного з російських видань, присутній при цій розмові, був таким враженим, що написав: "Це для Владіміра Путіна щось дуже особисте. Це таке, чого не вибачають. Схоже, сам Владімір Путін усі висновки з цього приводу вже зробив і свій особистий вирок у цій справі вже виніс".

Зараз не буду зупинятися на питанні, чи мала право Україна постачати зброю Грузії, взагалі будь-якій країні, незастережній оонівським вето. І не час тут натякати на несумлінну конкуренцію на ринку озброєнь, коли Москві явно шпетить шосте місце Києва у світі. Гадаю, що навіть неексперт з цього питання ладен втямити, що й до чого.

Я сьогодні про те, що особиста неприязнь між лідерами країн все частіше стає причиною непорозумінь і конфліктів. До війни вона, звісно, ще не спричинилася, але якщо брати до уваги тяглість, зокрема, російсько-українського протистояння, то його наслідки вже цілком пропорційні наслідкам локального військового зіткнення.

Мабуть, у свідомості пересічного обивателя сформувався зовсім не реальний образ політика при високій посаді. Він, мовляв, керується не емоціями та власними уподобаннями, а виходить з потреби країни, нації, зрештою, моменту. Але ж ні. Доки на владній верхівці в Києві та Москві перебували постсовєтські динозаври, доти цей усталений образ сяко-тако тримався за ними. Що ми знали про Леоніда Кучму - людину, крім того, що любить гітару? Що ми знали про Боріса Єльцина, окрім притаманної ледь не всім його землякам пристрасті до чарки?

Ющенко ж виставляв своє особисте життя напоказ - дружина, виводок дітей, пасіка, глечики, словом, "трипілля". Його хатні, я б сказав, інтимні уподобання стали темою для анекдотів, злих насмішок, подекуди - поваги. Отже, у ставленні до Ющенка-Президента можна було дозволити собі вияви особистої неприязні, бо він, у принципі, не міг відповісти тим же, наприклад, на адресу свого сусіда, який прочинив кватирку свого "я" лише для лабрадорші.

Новий тип політиків спричинив, власне, й конфлікти і в нашій владній еліті, яку Юрій Луценко принагідно назвав "шведською сім'єю, у якій всі переспали зі всіма". Тепер небезпечно сваритися з політичним опонентом, оскільки той, крім, так би мовити, пристойних аргументів, може застосувати цілком несподівані та брудні, базарну артилерію.

Тому й демонструють на кожному кроці наші діячі особисту неприязнь один до одного, бо не знають, чого чекати від своїх візаві вже через мить

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.1819 / 4.08MB / SQL:{query_count}