Не наші гроші

На вашу думку, яка зарплата є достатньою для гідного життя в Україні?

На вашу думку, яка зарплата є достатньою для гідного життя в Україні?

У ці дні українські посадовці оприлюднюють декларації про доходи за минулий рік. І хоч після публікацій фотографій із Межигір’я когось здивувати важко, Президенту це вдається. Другий рік поспіль він стає найприбутковішим письменником країни, та таким, що іншим і не мріяти про такі гонорари. У 2012-му він отримав більше 20 мільйонів доходу. Левова частка – це авторська винагорода (аж 15,5 мільйонів!). 

Хоча зарплата Віктора Федоровича теж немаленька – 774 тисячі гривень. Порівняймо тепер із середньою зарплатою по країні – усього три тисячі, хоч для багатьох і це далека реальність. Цікаво, що на початку свого президентства, Віктор Янукович не отримав навіть мільйона (у 2010-ому йому ще не платили таких гонорарів).

У вівторок декларацію про доходи оприлюднив і голова Львівської облдержадміністрації Віктор Шемчук. Він задекларував 404 тис. грн доходу, з яких майже половина припадає на зарплату. Його перший заступник Богдан Матолич отримав у 2012-му 150 тис. грн. Це, звісно, ближче до народу, хоч проблема про справедливий розподіл коштів у суспільстві залишається невирішеною.

Нагадаємо, як писала “Пошта”, середня зарплата на Львівщині у січні становила 2 490 грн. А ось, як інформує обласне управління статистики, найвище в регіоні оплачують роботу працівників організацій, які здійснюють фінансову та страхову діяльність (4 659 грн), роботу працівників сфери інформації та телекомунікацій (3 229 грн), підприємств промисловості (2 823 грн), організацій мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (2 817 грн), підприємств транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності (2 703 грн).

Нині ж “Пошта” запитує у читачів, яку зарплату вони вважають достатньою для гідного життя в Україні? 

Ігор Герич, професор хірургії Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького: 

Юрій Сколоздра, заступник гендиректора Українського інституту розвитку медіа:

- Запитання складне - воно передбачає, як мінімум два варіанти відповідей. Варіант економічно обґрунтованої відповіді, очевидно найточніше можуть сформулювати економісти - він "прив'язує" рівень зарплат до ВВП, продуктивності і ефективності праці, собівартості виробленої продукції, вартості "кошика споживання" та низки інших об'єктивних макроекономічних параметрів. Другий - суб'єктивний - варіант найлегше описується анекдотом - "На яку зарплату ви розраховуєте? - На "Вау, це все мені?". Тому конкретної відповіді на це запитання дати не можу. Проте, мені очевидно, що рівень зарплат в Україні має бути на порядок вищим, що має бути ліквідована безглузда диспропорція в доходах між особливо багатим і особливо бідним прошарком, між висококваліфікованими фахівцями в державному секторі і некваліфікованими в приватному. Це національна катастрофа, коли, наприклад, віртуозний лікар-хірург отримує заробітну платню (2-2,5 тис. грн) меншу, ніж прибиральниця в приватному офісі. Нарешті, про яку боротьбу з корупцією говоримо, якщо президент країни, міністри та інші чиновники, отримують офіційну зарплату меншу, ніж власник лотка на базарі. - Думаю, на зарплату в 15 тис. грн сьогодні можливо більш-менш нормально жити, якщо при цьому не потрібно виплачувати кредит за квартиру. Ця сума дозволить не лише оплачувати першочергові потреби (їжу, комунпослуги), але й організувати собі дозвілля (іноді відвідати кіно чи театр), придбати одяг та відкласти трохи грошей на відпустку чи велику покупку - наприклад, побутової техніки.

Олексій Скрипник, гендиректор львівської IT-компанії, викладач Львівської політехніки:

Ольга Конопка, журналіст, дизайнер:

- Для гідного життя в Україні мінімальна зарплата має бути 10000 грн у місяць. Нормальна зарплата гарного спеціаліста має бути що найменше 15-20 тис. грн у місяць. Для деяких посад - як судді, прокурори і високопосадовці - зарплата має становити що найменше - 40 тис. грн у місяць, а краще 80 тис. грн у місяць. Лише тоді можна буде говорити про правову державу.А достатньо може бути і менше. Все залежить від сім'ї. Якщо в родині є діти, то відповідно бажано мати біля 20 тис. грн на сім'ю. - За моїми підрахунками, для того, щоб гідно жити, потрібно отримувати заробітну плату не менше, ніж 5 тисяч гривень у місяць. Це 60 тис. грн на рік. Здавалось би, велика сума. Але врахуймо, що із неї ще потрібно відкладати хоча б 1/5, тобто тисячу гривень щомісяця "на майбутнє", на депозит або "в шкарпетку" - кому який інвестиційний інструмент підходить. Також в умовах нашої медицини не зайвим буде мати страхування здоров'я (найпростіше коштує до тисячі гривень на рік), і подбати про лайфову програму страхування життя (приблизно 6-10 тис. грн). Харчування особисто мені обходиться у 1500 грн на місяць, транспорт - у 500 грн, комунальні послуги теж 500 грн на місяць. Тобто, маючи власне житло (не оплачуючи оренду) і забезпечивши лише базові потреби - здоров'я, харчування і квартплату, у нас залишається 11 тис.  грн на рік. За ці гроші потрібно одягнутися, купити подарунки, відвести якусь частину на відпочинок, хобі. Якщо дуже ретельно спланувати фінанси, може цієї суми і вистачить. Але "порозкошувати" не вдасться.

Ілля Сагайдак, директор інвестиційної компанії, кандидат економічних наук:

Іванка Рудакевич, працівник видавництва "Свічадо":

- Це питання можна розглядати з десятків різних поглядів, адже є позиція робітника і роботодавця, позиція держави, яка завжди шукає баланс між співвідношенням до прожиткового мінімуму та надходжень до бюджету, порівняння  індексу цін в Україні та світі, філософського погляду, який я би розпочав з теорії піраміди потреб Маслоу тощо. Будучи директором міжнародної компанії та займаючись науковою діяльністю у сфері бюджетної системи та соціальної політики, це питання досліджував і з практичної та наукової точок зору.Певен: для держави з величезним потенціалом, якою є Україна, будь-яке ручне регулювання економіки є абсурдом, вважаю, що лише ринкові відносини мають встановлювати вектор нашої країни. Давайте полишимо популізм і закиди політиків один до одного та оцінимо, яку винагороду за працю пропонує ринок. Гарним прикладом стала світова мережа гіпермаркетів Білла, яка платить людям мізерну зарплатню на рівні 2000 грн у Києві, де оренда простої однокімнатної квартири у середньому коштує 4000 грн. Якщо це мало, чому на кожну вакансію є сотні претендентів? Але Київ, навіть не показник, адже, наприклад у м. Керч, реальна середня зарплата складає 1400 грн при зайнятості населення у 35% і середніх нарахованих місячних комунальних тарифах у 1000 грн! Вирішення питання підвищення зарплати за рахунок підняття державою мінімальної зарплатні, при спаді в економіці, лише збільшує ринок тіньової праці та прихованого безробіття, а страждають від цього люди з прогнозом у жебрацьку пенсію та соціальні фонди, які недоотримають нарахування з зарплати.Поняття гідності зарплати суб'єктивне, у кожного свої потреби та побажання. Все ж попит формує пропозицію. В Україні дешева робоча сила та поганий інвестиційний клімат через тотальну корупцію, а це індикатор країни третього світу, а в такій країні, середньостатистичному жителю важко очікувати на гідну зарплату. - На це питання відповісти, сказавши якусь конкретну суму, дуже складно. Бо люди по-різному розуміють, що таке гідне життя. Для когось це елементарні речі - мати кошти на їжу та одяг, для інших - щоб вистачало на машину, крутий комп'ютер і нову хату, а ще для інших - мати гідне життя, означає отримувати таку ж платню, як високопосадовці. Мені, щоб жити гідно, вистачає і моєї невисокої зарплатні. Бо гідність залежить не тільки від грошей. 

Христина Дрогомирецька, PR-менеджер проектів Незалежної aсоціації телерадіомовників (м. Київ):

Юля Поліковська, журналіст:

- Слово "гідне" життя - дуже багатозначне... Тим не менше, мені здається, що, якби в українців була зарплата від 5 тисяч гривень, ми б почували себе гідніше. Тому, я гадаю, що саме така сума - це той мінімум, коли людина може щось планувати, дещо відкладати та іншим позичати.Я вірю, що ситуація у нашій державі скоро покращиться і зарплата у 5 тисяч гривень - це лише початок. Інакше просто бути не може... - В Україні професійна праця дуже часто є недооціненою. Роботодавці платять стільки, скільки вважають за потрібне, часом за послуги дуже потрібної людини можуть давати зашкально високу плату, але це лише виняток, що підтверджує неписане правило. А воно просте, - тримати на короткому повідку - платити стільки, щоб людина сяк-так зводила кінці з кінцями. (Роботодавців також можна зрозуміти - обкладені податками і соцзообов'язаннями по саме горло).На ділі буває й так, що найманий працівник має кошти на те, щоб оплачувати своє право працювати - заплатив за квартиру, комунальні послуги, харчі, проїзд, і т.п. - от і зарплата спливла. Чому таку роботу не кидають? Бо знайти роботу важче, ніж покинути, та й в іншого пана умови приблизно ті ж. А за плечима стоять довгі черги тих, хто готовий вже і зараз на твоє місце. Тому люди і тримаються за свої робочі місця, і більше мріють про підвищення зарплатні, ніж вимагають цього.Та якщо абстрагуватися від умов, і перейти до мови голих цифр, то для молодої сім'ї з двох дорослих і двох дітей треба, щоб тато і мама заробляли по 5-7 тис. грн кожен.

 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8855 / 4.21MB / SQL:{query_count}