Рада небезпеки

Те, про що Президент мріяв одразу ж після Помаранчевої революції, і те, про що тоді з пересторогою писали деякі українські часописи, починає набувати цілком окреслених рис. В умовах політичної реформи глава держави, який свого часу голосував за конституційні зміни, знаючи, що це голосування - лише крок для певності його президентства, - великі надії покладав на Раду національної безпеки та оборони.

Те, про що Президент мріяв одразу ж після Помаранчевої революції, і те, про що тоді з пересторогою писали деякі українські часописи, починає набувати цілком окреслених рис. В умовах політичної реформи глава держави, який свого часу голосував за конституційні зміни, знаючи, що це голосування - лише крок для певності його президентства, - великі надії покладав на Раду національної безпеки та оборони.

Реформу не вдалося загальмувати, як і перетворити Секретаріат на "тіньовий" уряд. Віктор Ющенко поступово втрачає не тільки показники рейтингів, але й левову частину повноважень свого попередника. РНБОУ стає не просто "координаційним" і "контрольним", як те сказано у статті 107 Конституції України, органом, а й інструментом Президента у його проти­стоянні з неслухняними прем'єр-міністрами. Слова Ющенка після останнього засідання Радбезу про те, що його рішення є легітимнішими за документи коаліції (читай - уряду) можна трактувати двояко.

По-перше, легітимність коаліції за умови розпуску парламенту, важко проаналізувати. Але, з іншого боку, депутати, як і сформований коаліцією уряд, виконують свої повноваження до того моменту, коли новообрані наступники не переступлять поріг будинку на Грушевського і не проголосують за нову команду міністрів.

По-друге, як ми вже зауважували, РНБОУ - координатор і контролер, а не законодавець, її рішення стають чинними лише через укази Президента, які, до слова, може оскаржити будь-який "печерський" суд. Щодо легітимності, то тут також проблема: Радбез (її персональний склад) формує глава держави (ст.6 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України").

Отож обмовка чи свідомий акцент Ющенка про "вищу легітимність" свідчить лише про його підсвідомі прагнення, а не про реальний стан речей. І, до речі, не на користь іміджеві демократичного політика. Чутки про намір Віктора Андрійовича дати собі раду і з Тимошенко-прем'єром, і з надто некерованим парламентом, запровадивши пряме президентське правління, дістали своє опосередковане підтвердження. Тільки зроблено це буде (якщо, звичайно, Ющенко доведе цю операцію до логічного завершення) не відкрито, а за посередництвом РНБО. Передчуваючи такий поворот подій, деякі з вітчизняних провидців поквапилися "перейменувати" Радбез у ГКЧП.

Але політик не був би політиком, якби не користав з переваг моменту. Світова економічна криза акурат на руку Ющенкові, а ідею "сильної руки" перед загрозою краху, видається, схильні підтримати чимало українців. Принаймні більше, ніж їх було би на виборах, якби так трапилося, що найближчої неділі нам би запропонували проголосувати за главу держави.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7476 / 4.36MB / SQL:{query_count}