Як дві краплі води

Чи згодні ви з твердженням, що домашні тварини схожі на своїх господарів?

Чи згодні ви з твердженням, що домашні тварини схожі на своїх господарів?

Соціологічні опитування доводять, що більше ніж половина молодих сімей надає перевагу домашнім тваринам. Психологи впевнені: статистика втішна, бо свідчить про високий рівень відповідальності новостворених сімей, пише tsn.ua. Адже молода пара може бути не готовою до появи дитини морально, матеріально або ж психологічно. А домашній улюбленець сприяє тому, аби така готовність з’явилася. Тож вибір на користь тварини, а не дитини, не віддаляє момент народження малюка, кажуть психологи. Це процеси, які один від одного аж ніяк не залежать. Проте коли в сім’ї з’явиться дитина, наявність улюбленця буде позитивним фактором.

Домашні тварини не тільки підносять настрій, але й зміцнюють здоров’я господаря, дарують тепло і затишок, а також захищають дім від негативної енергетики. У Міжнародний день домашніх тварин, який відзначали вчора, 30 листопада, їх господарі пригощали своїх улюбленців смачними святковими обідами або водили у салони краси, що віднедавна стало досить популярним. Дехто просто приділяв максимум уваги своєму пернатому, водоплавному або чотириногому другові. 

Хоча офіційно день домашніх тварин в Україні не святкують, він зайвий раз нагадує людям про те, що вони відповідальні за тих, кого приручили. Якщо ж у вас немає улюбленця, ніколи не пізно нагодувати безпритульне кошеня або цуценя, повішати годівнички для птахів... 

Можна із впевненістю сказати, що домашня тваринка є членом сім’ї, і, мабуть, всі коли-небудь давали кличку котові, собаці чи папузі. До речі, чіхуа Брітні Спірс має кличкуБіт-Біт, мальтійська болонка Єви Лонгорії – Джинкс, ретривер Бена Афлека – Марта Стюарт, бульмастиф Крістіни Агілери – Коко, а кору-тер’єр Дженіфер Еністон – Норман.

Нині “Пошта” запитує читачів, чи згодні вони з твердженням, що домашні тварини схожі на своїх господарів?

Олег Ляшко, народний депутат України:

Марта Кравченко, мистецтвознавець:

- У нас із дружиною та донькою три собаки: ротвейлер Іджи, шарпей Мачо і дворняга Шахтарик. Коли Шахтарик був щеням, я підібрав його на вулиці. Іджи вночі попросилася гуляти, я пішов із нею й почув жалісливе скавучання. Серце моє не витримало, і я забрав двортер'єра додому. Ветеринар, оглянувши зуби, сказав, що цуценяті орієнтовно 4 місяці. Із нами він живе вже більше ніж півтора роки. Ми його дуже любимо, моя дружина Росіта часто годує його з рук, а донька Владислава може гуляти з ним годинами. До речі, моїй Владі 19 грудня виповниться 10 років, і я, на свою голову, пообіцяв на перший її ювілей подарувати щеня лабрадора. Нині думаю, що робити. Я собак люблю, але й за трьома песиками доглядати важко. Тепер же, очевидно, у нас буде четверо чотирилапих друзів. Насправді це велика відповідальність. Тим більше, місця у нас не так багато - трикімнатна квартира сталінських часів. У мене була ще одна квартира, але мусив продати її, бо не вистачало грошей на вибори. Інколи собаки справді дуже подібні до своїх господарів. На кого зі своїх трьох собак схожий я? Чимось на кожного: як Шахтарик, я "безпородний" - виріс у дитячому будинку та школах-інтернатах; як  Іджи, готовий "гризтися" (за свою сім'ю, за співвітчизників, за Україну); як і Мачо, мене важко вкусити (шарпеї мають еластичну шкіру, навіть прокусивши яку не можна досягти м'язів): що б мої політичні опоненти не робили, намагаючись мене покусати, все одно їм нічого не вдавалося - зуби у них закороткі. - О, так! Дуже схожі. Наприклад, наш кіт - копія тата: і за зовнішністю, і за характером. Його звуть Марко, він дуже специфічний та поважний. А от попередній кіт Борко був дуже мудрим! Він ходив на двір гуляти, тож в районі не було жодного кота - всіх конкурентів порозганяв, залишилися лише кицьки.З ним траплялося дуже багато історій. Борко із прогулянок приходив додому весь брудний, у павутинні і сидів у коридорі чемно, поки його повитирають та помиють. У хату брудним ніколи не ліз. Одного разу він навіть інсценував нічне пограбування! То було в 90-х, коли масово обкрадали помешкання та виносили все, що могли. Наш тато кудись поїхав, і ми з сестрою пішли до мами в спальню на ніч. Спимо собі мирно, аж раптом чується такий специфічний звук, ніби хтось ламає замок, щось шкребе, б'ється. Мама закрилась у кімнаті і вже думала, що шубу винесли, телевізор, відеомагнітофон... Одним словом, в хаті був армагедон! Вранці ж, вийшовши з кімнати, ми побачили таку картину: мокрий кіт лежить у коридорі, а біля нього - пляшка від валер'янки.Виявляється, вночі Боркові захотілося "бахнути"! До речі, він вмів самостійно відкручувати банку зубами і витягувати корок. Цікаво, що пив він валер'янку, як людина - тримаючи пляшечку передніми лапами.Та нічна пригода Борка розпочалася із ... туалету. Кіт намагався вистрибнути на бачок, але трохи не поцілив, тож звалився в унітаз. Прийнявши отаку "ванну", він очевидно захотів заспокоїти нерви й заліз в аптечку по валер'янку, паралельно поперевертавши чимало різноманітних баночок та скляночок із ліками.

Олексій Пивоваренко, соціонік (визначає характери людей за рисами обличчя):

Анна Шабаковська, працівник зоомагазину, волонтер:

- Звичайно, люди заводять тварин, схожих на себе, бо це викликає відчуття внутрішньої спорідненості. Коли люди вибирають собі тваринок, то дивляться, як вони себе поводять. Якщо людині подобається така поведінка, вона доглядає за нею, а якщо ні, то комусь віддає чи погано годує. До речі, одна порода собак зазвичай має один соціотип. От, наприклад, бульдогів дуже часто тримають такі ж товсті і серйозні люди.Люди не просто так беруть тварин. Часто вони роблять це через те, що їм не вистачає розуміння близьких. Тварини заспокоюють, підносять настрій і позитивно впливають на біополе. Часто можна помітити дружбу кота та пса. Це пояснюється тим, що вони є дуальною парою: у них біополя взаємодіють так, що їм добре.  - Ніколи не задумувалася про схожість. Хоча наш кіт на мене мало схожий. Швидше на чоловіка. З іншого боку, ми дуже часто виходжуємо і тимчасово утримуємо у себе покинутих тваринок. Наприклад зараз, усі собачки-дівчатка характером чимось схожі до мене. Та й інколи йдеш по вулиці, дивишся - йде жіночка, а поряд з нею собачка, яка навіть мордочкою чи фігурою подібна до хазяйки. Зі свого досвіду можу сказати, що вибір тваринок відбувається на підсвідомому рівні. Часто активних людей тягне до активних тварин, і навпаки.Також можна сказати, що тварини можуть самі обирати собі хазяїв, адже собаки чи коти відчувають, що саме ця людина близька їй. 

Божена Городницька, журналіст, дизайнер:

Степан Грицюк, журналіст: 

- Часом схожі, часом ні. Швидше господарі уподібнюються до своїх улюбленців, ніж навпаки. Уявляєте собі хом'ячка, схожого на господаря? А от господаря, подібного до хом'яка, уявити набагато простіше.  У нас є пес Гарфілд, і він не схожий ні на кого. Це окрема особистість, зі своїм характером та вподобаннями. Він схожий на нас всіх лише тим, що любить спати головою на подушці, і ще ковдрою вкривається. Гарфілд має кілька людських звичок: ягоди з куща їсть, заходом сонця у горах милується... А от з котом зовсім по-іншому. Ми з ним одне від одного звичок нахапалися. Фендер, як і я, взяв собі за моду снідати морською капустою, а я у нього вчуся любити себе. Бо тільки кіт, який спить 16 годин, а решту 8 миється, бавиться, медитує, дивлячись у вікно, або робить шкоду, може бути прикладом того, як треба не "паритися" життям, любити себе та виховувати у собі здоровий пофігізм. Домашні тварини справді схожі на своїх господарів. Напевне саме тому часто говорять: "Ми відповідаємо за тих, кого приручили"... Чому? Та тому, що наділяємо своїх улюбленців власними рисами. У мене колись був пес, найкращий за все життя... Пам'ятаю, я ще вчився у школі, коли він з'явився. Я сидів після Великодня на сходах перед будинком і їв писанки, аж дивлюся - суне щось таке страшне, у реп'яхах, худе... Нагодував його, і він залишився жити у нас. Згодом із того пса виріс прекрасний сторож - високий, із гучним голосом. Виявилося, то був перевідник вівчарки та дворняги. Так, цей пес, як розповідали потім всі, був точною моєю копією. Він не відставав від мене ні на крок. Пам'ятаю навіть, що коли ходив купатися на Черемош і перепливав на той бік ріки, то пес завжди плив зі мною, біля голови. Я ненавидів курей і не одну відправив на той світ палицею - і він їх ненавидів... Був такий спокійний та міг дивитися, як йому стають на хвіст, але якщо вже хапав, то сильно. Мені здається, я маю такий самий характер. Барс уже давно помер, а я ще досі за ним сумую, бо таких собак вже не бачив. Були або такі, що кидалися на людей, або такі дурні, що нічого в житті не розуміли. Не міг їх навчити навіть лапу давати, не кажучи вже про команду "фас".

Мар'яна Савка, поетеса:

Наталя Грицько, журналіст, власниця трьох кішок:

- Так, тварини справді певною мірою схожі на своїх господарів. Та не завжди. У мене була кицька, котра прожила зі мною 14 років, але характер мала примхливий, а морду - завжди насуплену, що цілком не відповідало моїй життєрадісній натурі.От собаки - інша справа. Вони переймають звички господарів і навіть міміку, хоча кажуть, що ніякої міміки у них немає.Я люблю псів. Люблю з того часу, як у моєму житті з'явився занедбаний приблудний пес, що дивовижно поєднував у собі вдячність людині та почуття власної гідності. Відтоді я радію кожному зустрічному псу, реагую на нього, як на знайомого чи родича. І взагалі не маю страху перед чужим собакою. - Погоджуюся, що люди, які мають домашніх тварин, схожі на своїх улюбленців. Маю вдома трьох кішечок і помічаю, що з однією із них у мене багато спільного, і не лише в характері та поведінці. Ми обоє руденькі! Ця кішка проводить біля мене багато часу, надихає мене. А ось інша більше треться коло моєї мами. Напевно тому, що вони теж чимось схожі. І це дісно так! Люди і тварини, які мають спільні риси характеру чи навіть манери поведінки, хочуть бути поряд. А коли приживаються, то розуміють, що й зовнішність схожу мають. Проте буває, що й господарі набирають тих чи інших рис своїх домашніх улюбленців.

 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.0304 / 4.51MB / SQL:{query_count}