Творчий простір для дитини

Чи відвідують ваші діти секції та гуртки?

Чи відвідують ваші діти секції та гуртки?

Кожна мама і кожен тато хочуть, аби їхні діти були всебічно розвинені. І тому вже змалечку віддають їх у різноманітні гуртки і секції. Та й самим діткам цікаво навчитися робити оригінальні речі, опанувати іноземні мови, танцювати під веселу музику, грати на різних музичних інструментах, займатися у спортивних секціях. Користь від таких занять дуже велика, адже діти не лише цікаво проводять дозвілля, а й фізично розвиваються, здобувають нові знання. А головне – не витрачають вільного часу на сидіння перед комп’ютером чи телевізором.

Для всіх активних школярів та їхніх батьків у Львові вже удруге організували Ярмарок дитячого дозвілля, на якому представили всі гуртки, що працюють у місті.

Нині “Пошта” запитує своїх читачів, чи відвідують їхні діти секції та гуртки?

Оксана Муха, дизайнер:

Галина Стадник, радіожурналіст, мама двох дітей: 
- Моя донька відвідує заняття танцювального гурту «Полуничка», а до цього була у «Цьомочках». Соломійка танцює з чотирьох років. Інші мої діти теж ходили на танці, коли були малими. Старші радили молодшим, ті зацікавилися і також записалися...Щодо мене, то я також у дитинстві ходила в Палац піонерів на курси крою і шиття, якими була дуже задоволена. Потім відвідувала музичну студію - грала на гітарі. Звісно, добре, що є такі гуртки, бо не завжди батьки мають можливість пояснити, чим є мистецтво, танець, музика. Для цього існують професіонали, які з дитинства дають дітям такі речі. І це супер! - Так, відвідування гуртків дисциплінує дитину, привчає до поведінки в колективі. На жаль, тепер не всі батьки можуть дозволити собі віддати дитину в гурток. Не тому, що гуртків немає, а тому, що батьки не мають на це часу. Якщо дитина відвідує певні заняття, це свідчить про те, що батьки цікавляться нею, приділяють їй час. Дуже часто ні тато, ні мама не хочуть жертвувати своїм часом - тоді діти просто ростуть, гуляють на вулиці. Зайнятість дітей у різних творчих групах нині зменшується. Це пов'язано насамперед із тим, що батьки, які з ранку до вечора на роботі, не мають змоги возити дитину на заняття і забирати її звідти.

Олег Онисько, журналіст, виконавчий директор агентства Ukrainian Media Service:

Валерій Веремчук, депутат Львівської міськради:

- Вважаю, що діти мають відвідувати ті гуртки, які їм подобаються. Не батькам подобаються, а саме дітям! Не має значення, технічні це, спортивні чи мистецькі гуртки - важливо, аби дитина розвивалася в тому напрямку, який визначила для себе як найбільш цікавий, пріоритетний.Моя майже 11-річна донька кілька років відвідувала мистецький гурток, зорганізований родиною наших приятелів-художників. Цього року вступила до художньої школи імені Новаківського. То її особистий вибір, і мене це тішить. - Так, наші діти відвідують гуртки. Зокрема син, що навчається у третьому класі, певний час ходив і на танці, і на карате, і на плавання. Шукав себе у різних заняттях. Тепер цікавиться авіамоделюванням. Та оскільки в початкових класах важко займатись усім відразу, то думаємо, що він зупинить свій вибір на моделюванні і карате. А от донька, якій п'ять рочків, вивчає у садочку англійську мову. Зараз ми шукаємо для неї школу танців. Хочемо розвинути її артистичні задатки. Зазначу, що, спілкуючись у сімейному колі, ми дослухаємось до бажань наших дітей - всі разом обираємо для них заняття, насамперед рухливі, адже в школі діти здебільшого сидять, так само як і за домашніми завданнями після уроків.Щодо себе скажу, що у дитинстві відвідував секції баскетболу, футболу, а також різноманітних одноборств. На більш професійному рівні протягом усіх шкільних років займався шахами - навіть був чемпіоном Волинської області серед школярів, мав перший розряд.

Андрій Капраль, вокаліст гурту "Піккардійська терція", батько трьох доньок:

Світлана Одинець, керівник проектів при Комісії УГКЦ у справах мігрантів, головний редактор міграційного порталу "Навігатор":

- Двоє старших дівчаток ходять на сучасні танці. Звісно, бачу велику користь від цього: дитина, яка займається музикою або чимось дотичним до неї, по-іншому розвивається, у неї формуються зовсім інші смаки.Вважаю, що у час комп'ютеризації, коли більшість дітей прив'язані до телефонів і комп'ютерів, дитина має брати участь у різних видах діяльності. Повинна рухатися, розвиватися, дотикатися до чогось вищого, до мистецтва, тому неважливо, чим вона займається, - танцями, ліпленням чи грою на інструменті.У дитинстві я був досить послідовним: не «стрибав» із секції у секцію. Займався спортом - піднімав штангу. Коли ж почав грати на інструменті (спочатку це був барабан, потім акордеон), зрозумів, що той вид спорту ускладнює техніку гри, бо дуже затискаються руки. Так і живу музикою. - Мій син Олесь, якому зараз вісім років, почав займатися додатковими заняттями два роки тому, коли пішов у перший клас. Спочатку це були бальні танці, бойовий гопак, на які записала його я. Та через кілька місяців якось увечері він заявив мені, що «виписався» з гуртка бальних танців, натомість хоче займатися шахами. У шаховий гурток при школі записався сам, і вже через рік отримав четвертий розряд із шахів. Крім того, досяг хороших успіхів у занятті музикою - грі на фортепіано, а також у спорті. Найбільшою користю від додаткових занять, на мою думку, є створення творчого простору для дитини, в якому вона починає себе реалізовувати. І дуже важливо, щоб реалізовувалися в цьому процесі не батьки, згадуючи свої втрачені роки, а власне дитина. Треба вміти довіряти своїм дітям з найменшого віку, аби не знищити їхню свободу в творчості. Навіть тоді, коли єдина донька у родині хоче займатися дзюдо, а син мріє вчитися на кулінара. Наші стереотипи не повинні стати бар'єром для наших дітей. Їм вистачить у житті своїх. Ключову роль в процесі розвитку дитини може відіграти учитель, який своїм вмінням і педагогічним чуттям здатен розпалити найменшу іскру, і навпаки - за їх відсутності загасити найбільшу мотивацію.

Степан Грицюк, журналіст:

Оксана Куса, менеджер, мати двох дітей:

- Наразі мій син нікуди не ходить, але планую віддати його на східні одноборства, бо в нього стільки енергії, що ми з дружиною вже не витримуємо. Такі заняття вважаю корисними. Я в дитинстві дуже хотів записатися у якусь секцію (боксу чи карате), марив цією ідеєю, але не було можливості. Потім почав учитися гри на гітарі - ходив, ходив, але так нічого й не навчився.Якби син захотів, то віддав би й на шахи. Але хочу, щоб ходив на щось пов'язане зі спортом. Якщо захоче малювати, буду тільки радий, бо й сам колись любив "мазюкати", навіть тепер трохи малюю. А на танці не віддав би, бо чоловік і танці у мене асоціюються виключно з хлопчиками в обтислому одязі, що стрибають у балеті. - Мій старший син раніше дуже хотів відвідувати уроки ліплення з глини. Але через те, що водити на заняття треба було досить далеко, а в сім'ї - маленька дитина, від цього довелося відмовитися.Уже кілька років поспіль Роман ходить на плавання. Помітно, що дитина задоволена, та й користі від цього багато. Крім того що син навчився добре плавати, він став фізично сильнішим, спокійнішим та набагато відповідальнішим.Вважаю, що кожній дитині потрібні додаткові заняття, не пов'язані зі школою. На мою думку обирати треба такий вид діяльності, щоби подобався насамперед дитині, а вже потім її батькам.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2865 / 4.47MB / SQL:{query_count}