Працьовиті, але бідні

На вашу думку, який рівень доходів може забезпечити українцям гідне життя?

На вашу думку, який рівень доходів може забезпечити українцям гідне життя?

Абсолютної рівності громадян у країні не буває за жодної влади. Проте, давно не секрет, що нині більшість українців – таки бідні. Судячи з останніх соціологічних досліджень модуля “Соціальна нерівність” у рамках Програми міжнародного соціального дослідження (ISSP) з участю Інституту соціології НАНУ про надмірний розрив між доходами багатих і бідних у країні та про соціально-економічну нерівність, 95% українського населення бідне. Та найбільше дивує те, що 5% українців багатіють саме за рахунок цих 95% бідних! 
Згідно з дослідженням, лише 17,6% громадян вважають нормальною свою зарплату, тоді як 41% людей переконані, що отримують менше, ніж заслуговують, а 37% – що набагато менше. Більшість співгромадян вважають, що їх матеріальний рівень нижчий від середнього.
Українські сім’ї вже давно перестали сподіватися на державу і розраховують лише самі на себе й виживають як можуть. Хтось поїхав гарувати за кордон, інші – працюють одразу на кількох роботах, підриваючи своэ здоров’я, треті – живуть від зарплати до зарплати багато в чому відмовляючи собі. Та найбільше болить те, що українці завше були і є працьовитою нацією, натомість не кожен громадянин країни може з упевненістю сказати, що його зарплата є гідною для життя.
Нині “Пошта” запитує  у читачів, який рівень доходів, на їхню думку, може забезпечити українцям гідне життя?
 

 

Валерій Веремчук, депутат Львівської міськради: 

Тетяна Вергелес, заступник головного редактора інформаційної агенції ZIK:

- Важко озвучити рівень доходів, який необхідний для гідного життя в Україні. Адже інфляція така, що ця сума, мабуть, буде подвоюватись кожних декілька років. Та нині декілька тисяч гривень у місяць потрібно, щоб хоч менш-більш змогти прогодувати сім'ю і жити.Знаємо, що відповідно до стандартів ООН, понад 80% українців живуть у бідності. Українська статистика наводить дещо інші, спеціально прикрашені результати. Та, на мою думку, гідним рівнем життя українці зможуть похвалитись тоді, коли без проблем купуватимуть усі необхідні продукти, платитимуть за комунальні послуги, а кожні кілька років зможуть купувати речі довготривалого користування (меблі, автомобіль тощо).  Щодо терпіння українців, то це зумовлено радянським минулим, коли усіх навчили жити за ті кошти, які давала система, а тих, хто хотів більшого, карали.  - Гідний рівень життя - це насамперед можливість для самореалізації. От маєш мрію, мету у житті, ставиш собі певну планку у саморозвитку - і живеш у такій державі, у такому суспільстві, де є умови, можливості для втілення усього цього в життя. Зокрема, маєш таку систему охорони здоров'я, освіти, економічні умови, культурний "всесвіт", що тільки не лінуйся, працюй - і матимеш. Утопія? Ідеальних умов не було й не буде, але всі класні демократичні європейські суспільства грунтуються на цій "утопії".Мені потрібно стільки грошей, щоб я про них не думала, коли хочу купити ту чи іншу книгу, піти на хорошого рівня спектакль чи концерт, здійснити подорож, скажімо, у Прованс чи Скандинавію. Чи, наприклад, злітати на Соловки, у край, де загинув мій дід і мамині брати. А ще для жінки важливо так облаштувати побут, щоб хатня робота була веселою й не здавалася марнуванням життя... Гроші - не самоціль. Вони для того, щоб чогось досягати, пізнавати, відчувати смак життя. Ну як тут назвеш суму? Вона має бути такою, яка не принижує, а дає крила - крила, а не великі животи й пиху!

Галина Терещук, власний кореспондент Радіо Свобода:

Тетяна Калініченко, редактор "Радіо Марія Україна":

- Я знаю двох пенсіонерок-ровесниць. Одна з них отримує шість тисяч гривень пенсії, а інша, відпрацювавши таку ж кількість років, - заледве тисячу гривень. Перша пані - життєрадісна, виглядає молодшою та здоровою. Натомість та, яка отримує меншу пенсією, почувається приниженою та депресивною.В Україні є велика різниця між прибутками людей, тому вважаю, що середня пенсія повинна бути хоча б 600-700 доларів. Це той мінімум, на який вони заслужили. Щодо середньої заробітної плати, вважаю, що вона має бути не менша, ніж пять-шість тисяч грн. Адже продукти, одяг в Україні є дорожчі, ніж за кордоном, де люди мають вищі зарплати. Те, що зараз у нас зачиняються магазини, а відкриваються секонд-хенди, свідчить про певний рівень добробуту населення і того, що людям вистачає грошей лише на найнеобхідніше. Україна поділена на дуже багатих, бідних і дуже бідних. На мою думку, гідне життя, коли людина знає, що вона завтра може захворіти і потрапити в лікарню, а там їй нададуть усю необхідну допомогу - безкоштовно. По-друге, коли людина йде на базар чи магазин і купує не те, що вона може собі дозволити, а те, що їй потрібне - якісне і свіже. По-третє, коли громадянин може собі дозволити поїхати за кордон, щось побачити. Більшість українських пенсіонерів не були далі, ніж власний обласний центр! Певна: гідне життя - це не бути приниженим у своїй державі! - Гадаю, що споживчий кошик + комунальні оплати + витрати на культурне життя та відпочинок (похід в театр, аквапарк... родинна поїздка, книги) мають скаладати щонайменше 8000 гривень у місяць (родина з двома дітьми і обидвоє батьків працють), це той мінімум, що може забезпечити більш-менш гідне життя. Якщо зараз по Києву середня заробітна плата 5000 грн, то, безперечно, в цілому по Україні ця цифра значно нижча.Люди справді живуть лише для того, щоб працювати, все схоже на те, про що йдеться в одній оповідці: "Що ти робиш - сію рис, навіщо - щоб їсти і знову сіяти рис".Я часто задумувалась над тим, чому ми такі системні, чому підтримуємо та рухаємо систему, яка нас і перемелює. Мені видається - ми забули, що маємо свободу, маємо право голосу і вибору, бо саме для цього нас творив Бог. Гадаю, що Господу огидні ті, які сіють рис заради того, щоб їсти і сіяти знову. Адже з цієї системи досить просто вийти, але на це здатні справді сміливі люди.

Юлія Марищук, журналіст часопису "Дніпро":

Людмила Шангіна, директор соціальних програм Центру Разумкова:

 - Гідний рівень життя - той, який дозволяє людині почуватися комфортно. Тут не може бути визначених цифр, бо кожен має свої рамки комфорту і власну гнучкість у тих рамках. Як на мене, гідний рівень життя в суспільстві вимірюється насамперед соціальним і культурним комфортом у державі і якраз цього нам дуже бракує. Тож і невисокі матеріальні статки громадян видаються більш проблематичними. - Якщо бути зовсім формалістом, то я б сказала так: нинішній прожитковий мінімум помножити на три, а потім іще раз на три. Тоді людей не можна було б вважати зовсім бідними, а такими, які можуть жити, а не виживати. Але навіть цих коштів не буде досить для того, щоб купити собі житло. До речі, на замовлення ООН зробили дослідження, в якому зіставляли ціни на житло із середніми заробітками. Україна за вартістю житла наближається до Лондона та Нью-Йорка, а за середньою заробітною платою від них хіба віддаляється. Тому навіть цих шість нинішніх прожиткових мінімумів, про які я кажу, достатньо лише для поточного життя, а не для того, аби робити його комфортнішим. І вже не дай Боже при цьому захворіти...Українці точно не ставляться спокійно до своєї бідності. Інша справа, що вони протестують не там і не так, як варто було робити. Якби вони ставилися спокійно до своєї бідності, то приблизно п'ять мільйонів українців не працювали б за кордоном. Люди не сприймають бідності, люди мають бажання працювати, люди вміють працювати. Але ті, що бажають, вміють i можуть виїжджають за кордон і працюють на економіки інших держав.

Віра Олеш, віце-президент БФ "Еко-милосердя":

 
- Про рівень доходів навіть особисто для себе важко сказати. Все залежить від потреб і ситуацій. На один місяць може і двох тисяч гривень вистачити, а на інший - і десяти мало... Зараз, коли знівельований середній клас, прірва надто глибока, щоб швидко вирівняти ситуацію... Державна політика має бути спрямована на збіднілий прошарок населення. Якщо зважити, що і рівень благодійності в Україні дуже низький, то ситуація потребує нагального вирішення! Наш статус-кво проходить під гаслом SOS! Але, хто нас урятує, крім нас самих?! Українці - глибоко духовна нація, але розбавлена абсолютно бездуховними пройдисвітами. Мусимо позбуватись ілюзій, лінощів, ну і духовних чужинців... А чому ми спокійно ставимось до бідності?.. Можливо, тому, що матеріальні статки не є визначальними для істинного українця, а духовно ми дуже багаті. Тому - миролюбні, творчі, піднесені.  

 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1091 / 4.49MB / SQL:{query_count}