Вибори-2012: за нас чи за себе?

На вашу думку, заради чого політики так рвуться під купол Верховної Ради? 

На вашу думку, заради чого політики так рвуться під купол Верховної Ради? 

Парламентарі, що справді відстоюють національні інтереси, в українській політиці рідкість. Їх можна заносити до Червоної книги.

Попри обіцянки, яскраву рекламу, подарунки виборцям, після отримання мандата вони забувають свої пафосні промови і зосереджуються на поверненні коштів, вкладених у власну виборчу кампанію, дбають про розвиток свого бізнесу, залучення нових можливостей, які дає їм статус нардепа.

Цьогорічна парламентська кампанія демонструє нестримне бажання великої кількості кандидатів бути народними обранцями. У 2012-му охочих стати депутатами-мажоритарниками назбиралося понад три тисячі. Витрачаючи на виборчі перегони свої чи спонсорські гроші, вони, звичайно ж, передбачають майбутню вигоду.

Це стосується і людей, котрі балотуються за партійними списками. Потрапити до тих списків не так легко, як може видатись на перший погляд. Багато з перевірених кандидатів “зі стажем” так і не знайшли себе у них. 

Водночас у списках різних політичних партій з різних таборів є люди, котрі мало чим себе проявили, що одразу ж ставить питання про особливості їхнього шляху у велику політику. 

Не всі вони зможуть писати закони, не всі відвідуватимуть пленарні засідання, не всі розуміють, що таке парламент...

Тому сьогодні “Пошта” запитує у читачів, заради чого, на їхню думку, політики так рвуться під купол Верховної Ради?  

Сашко Лірник, бард, казкар:

Андрій Капраль, вокаліст гурту "Піккардійська терція":

- Комусь доля України болить, а комусь точно ні. Тим, хто йде від влади, - болять гроші та їхній статус рабовласників. Упевнений, є частина людей, які вірять, що можна щось зробити для України. Це ті, хто ще не був у владі, можливо, вони - остання надія народу. Гадаю, справді ідейних кандидатів набереться відсотків 15. Мажоритарні кандидати - це здебільшого потенційні "тушки" Партії регіонів, тож дуже важливо, аби виборці не помилилися. Але, на жаль, вони дуже легко купуються за дрібні подачки влади і провладних кандидатів.У ідейних патріотів України апріорі не може бути великих грошей, бо ті, кого цікавлять гроші, давно присмокталися до влади і служать їй. Тому один із критеріїв вибору чесних людей - відсутність підкупу виборців на кшталт "я вам - відрізок дороги чи дитмайданчик, а ви мені - депутатство і владу над вами". - На мою думку, у Верховну Раду кандидати в депутати рвуться лише заради грошей. Як зазначають мас-медіа, мажоритарник, аби потрапити до парламенту, витрачає мільярд гривень... Чим же він займатиметься наступні п'ять років? Рік відбиватиме витрачені кошти, а потім зароблятиме на себе...Звичайно, є люди, яким хотілося б довіряти більше, але наразі ніхто нічого нового не зробив, тому поважати когось дуже складно.Держава і Верховна Рада мають творити закони і покращувати добробут людей, а вони тільки те й роблять, що рвуть на собі сорочки, тріщать язиками і займаються показухою. Все це несерйозно, але це їхній гріх і вони самі за нього відповідатимуть.На жаль, Верховна Рада - це суто фінансова структура. Її треба скасувати і придумати щось інше...

Володимир Квурт, секретар Львівської міської ради V скликання:

Роксолана Дзьоба-Балян, спортсменка-паралімпійка зі стрільби з лука:

- Очевидно, нарцисизм і жага влади є основними збудниками, що не дають мирно спати тисячам наших громадян! Тому всіма силами і неправдами,  за гроші вони прагнуть потрапити до обраних, недоторканних і "народних"! Протистояння - лише в безжальній боротьбі за керма, краники та ниточки влади,  решта - імітація для "піплу"! Бо якщо я хочу змін для країни, то змінююся сам, забезпечую передумови змін, зрештою, змінюю правила гри (банально)! Визначаю пріоритети, ставлю завдання для еліти і вибираю економічні цілі! Врешті-решт, іду до виборців, щоби сформувати і відстояти їхні інтереси!А коли інакше, коли голосують із ворогами за правила обрання, які потім називають найгіршими (а навіщо голосувати?), коли потрапити до ВРУ можна лише маючи значок правильної "тусовки" чи десяток мільйонів кровно зароблених американських рублів, коли обіцяють зайняти, змінити головне крісло країни, нічого не змінюючи, я здогадуюся, що до тіла України знову рветься зграя, аби шматувати його, забирати, красти і красуватися! Гірко? Боляче? А як може не боліти, коли програми партій і далі залишаються популістсько-марсіанськими натяками без зобов'язань! Коли державу ділять по Дніпру на десятки князівств, щоб зручніше було панувати! Коли визнані економісти не оперують економічними законами для змін?!Єдине, у що вірю, - серед цього болота народжуються нові люди, для яких Україна - рідна земля, а не лише місце заробітку! Яким рідна мова додає сил і віри! Прийде час, коли протистояння мине між минулим і майбутнім, між ганьбою та успішною європейською країною! - Думаю, нинішні політики переслідують здебільшого власні інтереси. Хоча дуже хочеться вірити, що у майбутньому серед українського керівництва з'являться люди, які дбатимуть про інте­реси та добробут держави і її громадян. На вибори я піду і голосуватиму за конкретну політичну силу, бо в цьому є необхідність. Навіть коли ситуація в країні не пропонує нам достатньої кількості варіантів, маємо свідомо і відповідально обирати осіб, яким доручаємо керівництво нашою державою.

Ірина Чулівська, студентка ЛНУ ім. Івана Франка:

Ярослав Іваночко, редактор відділу політики інтернет-видання iPress.ua:

- В Україні зараз стати депутатом дуже дорого - ціна прохідного місця в списку рейтингових партій вимірюється мільйонами гривень. Тому у Верховній Раді вони ці гроші повертатимуть лобіюванням інтересів власного бізнесу. Є й люди, які вже так звикли бути депутатами, що іншого життя собі  не уявляють, тому понад усе хочуть знову отримати мандат! І навіть якщо політик рветься до влади, бо переймається долею України, то з часом ця доля цікавить його все менше, бо втриматися від грошових спокус дуже складно.Нині в мажоритарних округах балотується кілька чесних людей. Але навіть якщо вони і пройдуть у Верховну Раду, то мало що зможуть змінити, бо їх одиниці. Аби виправити цю ситуацію, треба провести тотальну люстрацію усіх депутатів і чиновників, заборонити балотуватись усім, хто вже був у Раді, та жорстко контролювати випадки підкупу виборців.  - Останнім часом, аналізуючи виборчі списки, щораз більше переконуюся: люди, які висловили намір балотуватися до Верховної Ради, окрім власних політичних амбіцій або суто бізнесових інтересів осіб, що їх просувають на виборах, нічого не мають. Усе це загорнули в гарну агітаційну обгортку. Одні грають на національно-патріотичних почуттях українців, мовному питанні, другі - на стабільності, що нібито настала, треті хочуть підкупити виборця "новими" обличчями. Поза тим, нічого нового, унікального немає. Жодна із політичних сил не викликає довіри. Щодо мажоритарників, то серед них є люди, за яких можна було б віддати голос. Але їх одиниці, і зробити щось у парламенті вони не зможуть. Звичайно, читач запитає: то що, у такому випадку взагалі не йти на вибори? Ні, на вибори треба йти, треба голосувати! Це громадянський обов'язок. Зрештою, навіть після цих виборів у парламенті відбудуться певні зміни, і це вже добре. 

Оксана Марискевич, заступник директора з наукової роботи Інституту екології Карпат НАН України:

 
- Певна, що переважна більшість депутатів рветься під купол Верховної Ради задля захисту своїх теперішніх або майбутніх бізнесових інте­ресів. Доля України не болить майже нікому, болять амбіції, тому немає домовленостей між гравцями на електоральному полі - опонентами партії влади. А загалом, "шерифа не цікавлять проблеми індіанців"...  

 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.6694 / 4.47MB / SQL:{query_count}