Невиліковна хвороба держави

На Вашу думку, чи реально в Україні припинити купівлю голосів виборців?  

На Вашу думку, чи реально в Україні припинити купівлю голосів виборців?  

В Україні вже стало традицією фальсифікувати вибори. Одним із методів фальшування народного волевиявлення є купівля політиками голосів виборців. Продуктові набори, ліки або й гроші – це звичайна практика для багатьох охочих бути обраним до місцевих рад, ВРУ чи на посаду міського або сільського голови. 

Різною може бути лише ціна питання та особа, яка власне й купує голоси – як свідчить практика, опозиція і влада у різні часи з однаковим успіхом послуговувалися таким нечесним способом перемогти на виборах.

Наша держава за двадцятирічну історію незалежності ніяк не може позбутися цієї прикрої хвороби. Це свідчить лише про те, що в Україні досі не сформувалося громадянське суспільство. 

І попри те, що купівля-продаж голосів на виборах карається законом і засуджується церквою, завжди знаходяться люди, які за певну суму готові купити і продати право на волевиявлення в окремому окрузі.

Зважаючи на те, що у жовтні цього року нас чекають вибори до Верховної Ради України, питання купівлі-продажу голосів знову набуває неабиякої актуальності. 

Відтак сьогодні «Пошта» запитує своїх читачів, чи, на їхню думку, реально в Україні припинити купівлю голосів виборців?

Андрій Магера, заступник голови Центральної виборчої комісії України:

Владика Євстратій (Зоря), речник Київської патріархії УПЦ КП:

- Це можливо за низки умов. Насамперед - повна реорганізація силових структур, як також покарання за такі дії виключно тих, хто купує голоси, при чому покарання не інакше як позбавлення волі. А це неможливо зробити без повної реформи судової системи, за грузинським зразком. - Святе Писання каже, що для віруючої людини немає нічого неможливого. Якщо людина вірить у Бога, і що правда завжди переможе, вона домагатиметься справедливості. У Бога все можливе, хоча для людини добитися її є досить важко. Це ганебне явище купівлі голосів виборців існує відтоді, відколи існують самі вибори. Маємо згадки, що ще в давньогрецьких містах-державах воно вже мало місце. Воно і сьогодні властиве людству, що живе у гріху. Запобігти йому мали б відповідні закони, а головне належне їх виконання. Доки ставлення до законів у нашій державі, зокрема можновладців, буде вибірковим: де мені вигідно - він діє, а де невигідно - його обходять, змінити щось дуже важко. 

Олексій Антипович, керівник соціологічної групи «Рейтинг»:

Ігор Козловський, головний редактор журналу "Світова географія":

- Як не крути, а українець думає власною кишенею. Поки українців першочергово турбуватиме матеріальне забезпечення своєї сім'ї, оплата комунальних послуг, тобто абсолютно приземлені речі, які впираються у гроші, доти купівля голосу буде притаманна нашим виборам. Через такі матеріальні нестатки та через розчарування від влади: чи від колишньої помаранчевої, чи від нинішньої Партії регіонів, люди готові продавати свої голоси. Тільки, піднявши якість життя в Україні та якість українського політикуму, можемо розраховувати на нівелювання таких процесів як купівля виборців.  
- У нашій країні зупинити купівлю голосів виборців узагалі неможливо. Українці за своєю ментальністю є жадібними, і це не секрет. Приміром, на релігійні чи інші свята ціни на продукти піднімають у чотир-п'ять разів, тоді як увесь цивілізований світ робить знижки, аби більше продати, і щоб усім було зручно. Аналогічно з виборами - жадібність, яка є справжнім вірусом у головах наших громадян, просто згризе всі інші поривання. Яким би патріотом не був середній українець - за 100 гривень він продасть і свій голос, і свячені яйця.

Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту «Історична правда»:

Отар Довженко, медіакритик:

- Нереально. На це немає соціального запиту - виборець хоче, щоб йому "щось дали". Поки це не зміниться, тобто не зміниться сам громадянин, то ніяких змін не буде. Ну, і весь політичний клас - від лівих до правих - цим користується. Політичної волі змінити цю систему не існує. - За теперішніх умов, звісно, ні. Тут необхідна низка дуже серйозних змін, перш за все - зміна влади (бажано супроводжувана люстрацією, щоб ті, хто купує виборців, більше не могли претендувати на посади), далі - зміна системи моральних координат, щоб продаватися стало соромно. І, звісно, покращення рівня життя, щоб люди не мали причин продаватись. Думаю, все це можливо за десятки років.

Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи»:

Ольга Давид, журналіст: 

- Цілком можливо і боротися із цим, напевно, краще із допомогою правоохоронних органів. Адже ж не новина, що таке існує в Україні, перед виборами навіть з'являються відповідні оголошення. А от причина того, що у нас це продовжує існувати, полягає у зневірі людей. Ми дивилися на те, хто більше до цього схильний, і виявилося, що це люди, які поки що взагалі не збираються іти на вибори. От якщо їм заплатять, вони прийдуть і проголосують. А розмір матеріальних статків тут не так важливий. Ми, проводивши аналогічне дослідження і у 2010 році, як це не дивно, не побачили якоїсь різниці відповідно до матеріального рівня.
- Можливо все, було б бажання і добра воля. Купувати голоси будуть до того часу, поки вони залишатимуться товаром. Купівля голосів припиниться лише тоді, коли ці голоси зростуть у ціні настільки, що займатися таким «бізнесом» стане невигідно і, звичайно, страшно. Однаково, як за хабарництво повинен відповідати і той, хто взяв, і той хто приніс «на лапу»; так і тут  - за продаж голосу чи бюлетеня мав би відповідати однаковою мірою «і покупець, і продавець».  

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
4.3978 / 4.16MB / SQL:{query_count}