Урятувати чиєсь життя

Чи готові ви стати донором крові?

Чи готові ви стати донором крові?

Мільйони людей зобов’язані своїм життям тим, кого вони ніколи не бачили – донорам, які добровільно здають кров, не одержуючи за це жодної винагороди. Від 2004 року 14 червня, за рекомендацією ВООЗ, відзначають як Всесвітній день донора крові. Встановлений, щоб привернути увагу суспільства до проблем донорства та вшанувати тих, хто, здаючи свою кров, рятує чиєсь життя.

Щодня в закладах охорони здоров’я нашого міста для порятунку людей необхідна донорська кров. Потреба у компонентах та препаратах крові росте з року в рік, проте запаси крові набагато менші від потреби, оскільки за останні роки донорство в Україні переживає значний спад.

Сьогодні “Пошта” запитує своїх читачів, чи готові вони стати донорами крові?

Євген Мороз,
ІT-менеджер проектів компанії “ReelRoles”:

– Донорство несе надію та порятунок десяткам людей, додає нового сенсу життю – дарувати здоров’я тим, хто потрапив у біду. Даруючи часточку себе, ми надаємо іншим шанс одужати чи навіть вижити. Проте в мене є дуже серйозні побоювання щодо безпечності здавання крові у наших клініках. Правду кажучи, я не хотів би бути зараженим через халатність лікарів. Донорство повинне рятувати, але разом із тим бути безпечним для донора. Кров не здавав, але, якби було потрібно, здав би не вагаючись.

Андріана Стахів,
фотограф:

– Звичайно, готова, адже це може комусь допомогти. Я вже колись намагалася здати кров, щоб допомогти дівчинці з університету, з якою трапився нещасний випадок.  Але на той час ще була неповнолітньою і не могла зробити цього без дозволу батьків. Якби мене попросили зробити щось подібне зараз, то згодилася б не вагаючись.

Галина Кравець,
учитель хімії та біології:

– Звичайно, я готова здавати кров для тих, кому це потрібно. Адже завдяки цій невеличкій добрій справі не одній тисячі хворим повертають здоров’я. Тільки, на жаль, люди щораз менше погоджуються стати донорами крові через боязнь. А багато і не знають, куди можна звертатися і як правильно це робити. Тому, на мою думку, потрібно пропагувати донорство крові, адже це корисно як пацієнтові, так і самому донорові.

Євген Басан,
начальник відділу захисту населення і територій Львівської міськради:

 – Питання донорства – це для мене не питання. Я довгий час регулярно здавав кров, і то не по 20 грамів, як то кажуть. Було таке, що і пряме переливання робили – від мене відразу людині. Але це було, коли здоров’я дозволяло, тепер, після двох інфарктів, уже не можна. Але здавати кров потрібно, бо і тобі користь, і чиєсь життя можна врятувати.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
9.6439 / 4.08MB / SQL:{query_count}