Я поведу тебе в музей...

Який музей є вашим улюбленим?

Який музей є вашим улюбленим?

Перші відвідини музею запам’ятовуються на все життя, стверджують психологи. Тому знайомство з прекрасним варто починати якнайшвидше.
Вже у віці 4 – 6 років діти здатні отримати від екскурсії стільки емоційних вражень, що позаздрить і дорослий: їх захоплюють і важкі двері, що повільно прочиняються у просторі зали зі скарбами, і своєрідний  музейний запах, і навіть строгі тітоньки, які пильно стежать за тим, аби нічого не чіпали руками.

Оскільки у Львові майже чотири десятки музеїв, вибирати є з чого і дорослим, і малим. У багатьох львівських родинах існує гарна традиція щонеділі відвідувати якусь експозицію.

Тож сьогодні “Пошта” запитує у читачів, який музей є їхнім улюбленим?

Андрій Юраш,
релігієзнавець, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка:

– Це дуже важко визначити, бо Львів, на щастя, надзвичайно багатий на музеї. У місті є 32 музеї, з яких щонайменше 10 – першорядних для України, а 4-5 узагалі можуть входити до еліти європейських музеїв. Але у мене є чітко окреслений пріоритет – це відділення меблів і порцеляни Музею етнографії і художнього промислу на пл. Ринок, 10. Це унікальна колекція, якої в Україні ніхто не має! Меблі і порцеляна є у багатьох музеях, але їх ніколи не виносять як окрему експозицію – вони завжди є підрядними у демонструванні інтер’єрів. У Львові на базі попередніх збірок ще дорадянської доби, які були об’єднані в рамках Музею етнографії і художнього промислу в 1970-х роках було виокремлено фонд меблів і порцеляни. За значенням, за оригінальністю це безальтернативна експозиція.  

Ілько Лемко,
завідувач сектору зовнішньої промоції міста:

– Якщо чесно, то востаннє я був у музеї близько десяти років тому. З моїх улюблених музеїв, то це, мабуть, історичний. Як історика, мене дуже захоплює старовина, перебуваючи у його стінах, я проникаюся цікавими і напівзабутими речами, які там зберігаються.

Особливо люблю виглядати з вікон музею на вулицю. Дивитися на сучасну  площу Ринок, перебуваючи у такому відірваному від життя місці, як Історичний музей, – це неперевершене відчуття. Раніше дуже часто бував у палаці Бандінеллі, також цікавою для мене є кам’яниця Корнякта. Загалом уся площа Ринок – це своєрідний історичний музей, який пам’ятає минуле і живе сьогоденням.

Віталій Грабар,
фотограф:

– Напевно, Музей етнографії. Чомусь так виходить, що виставки, які мене найбільше цікавлять, відбуваються саме там.
Крім того, якщо говорити про мій фах, то саме там створено найкращі умови: добре світло, нічого ніде не відблискує тощо.

 

Влад Возняк,
учень 2-Б класу СШ №28:

– Минулого і цього року я дуже часто ходив у музеї з мамою, бабусею. Був у музеях “Арсенал”, пошти, меблів, картинній галереї. Але найбільше з усіх мені подобається аптека-музей. Я ходив туди з мамою влітку й хотів би піти туди ще раз. Там у шафах виставлено дуже багато гарних баночок для ліків. Та найбільше мені сподобалися підземні ходи, куди можна спуститися. Коли надворі спека, там, унизу, дуже прохолодно і приємно. І ще там стоять діжки з вином. І, напевно, живуть привиди.

Ольга Петришин,
журналіст:

– Якщо чесно, на мою думку, у Львові немає музеїв. Це просто склади мистецьких творів. Експозиції, екскурсії, сервіс – у жахливому стані. Порівняно з музеями, які я бачила в інших містах чи країнах, у нас до цього підходять  дуже не серйозно. Але останнім часом мені подобається те, як запрацював Музей Андрея Шептицького. Львівська картинна галерея має чудову колекцію творів мистецтва, але цього не достатньо. Львівські музеї потребують серйозних культурних менеджерів.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4172 / 4MB / SQL:{query_count}