Заповідник для міста

Василь Куйбіда, міністр регіонального розвитку та будівництва України, про два заповідники, реконструкцію застарілого житлового фонду та відновлення будинків після повені

Василь Куйбіда, міністр регіонального розвитку та будівництва України, про два заповідники, реконструкцію застарілого житлового фонду та відновлення будинків після повені

kuibida.jpgМіністерство регіонального розвитку та будівництва України, насамперед сам міністр та двічі мер Львова Василь Куйбіда, вважає, що діяльність дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у місті Лева варто відновити. Мотивація: охороняти пам'ятки державного значення є державною функцією, і організацію робіт з реконструкції будівель у центральній частині міста держава зможе здій­снювати через цю дирекцію. Та, схоже, міські посадовці не горять бажанням відновити дирекцію заповідника. Також створить умови для залучення  більше грошей на збереження історичної окраси області - замків - і створення заповідника "Замки Львівщини" з підпорядкуванням Мінрегіонбуду.

Місцева влада
не працює

- Перебуваючи на посаді мера Львова, ви фактично  "вибивали" у Києва кошти на реконструкцію будинків в історичній частині міста. Теперішня влада на відновленні пам'яток архітектури так не акцентує...

- Коли я був мером Львова, бюджети були централізовані: під час затвердження Держбюджету затверджувалися й нормативи загальнодержавних відрахувань до обласного бю­джету, під час затвердження обласної скарбниці - нормативи відрахувань до міської. Відтак, місто завжди залежало від волі обласної адміністрації, облради та держави. І аби переконати кожен рівень влади у потребах міської громади, потрібно було дуже багато працювати. Зазвичай місто не отримувало потрібних коштів ані на виконання власних, ані делегованих повноважень. Коли ж говорити про пам'ятки архітектури державного значення, про наш історико-архітектурний заповідник у центральній частині Львова, то він також не фінансувався. Намагаючись домогтися державного фінансування на збереження цих пам'яток, я запропонував вийти за межі держави, і за її межами набути певного статусу, а вже маючи цей статус, всередині держави - змінити ставлення до Львова. Це була головна причина, чому ми намагалися потрапити до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Коли ж Львів 1999 року внесли до ЮНЕСКО, я приїхав до Кабміну вже не з проханням, а з вимогою передбачити у Держбюджеті кошти на центральну частину міста. Відтоді у головному фінансовому документі країни окремою стріч­кою передбачають фінанси на центральну частину Львова. Є ще одна важлива деталь. У 1975 р. у Львові створили Державний історико-архітектурний заповідник, який діяв до 1990 року. З утворенням управління охорони історичного середовища у Львівсь­кій міськраді, дирекція фактично припинила свою діяльність, але юридично її не було ліквідовано. У 2002-му та 2003 рр. ВРУ прийняла постанови про від­нов­лення заповідника. У 2006 р. міськрада та ЛОДА погодилися, аби заповідник відновили. Наразі Львів щось затягує процес і досі не визначився. Зараз маємо дилему: з одного боку - фактично управління охорони історичного середовища міста відповідає за пам'ятки архітектури, з іншого - юридично залишається функціонувати дирекція заповідника, але насправді вона не існує. Статус  заповідника - це додаткові кошти з Держбюджету. Аби отримати фінансування на заповідник, перший крок має бути знизу - від того, хто найкраще знає  про кожну будівлю. Потрібно мати проектно-кошторисну документацію кожного будинку, який потребує реконструкції та відновлення, й формувати запити.

- Яка ж сума потрібна Львову, на скільки будинків? І чим може допомогти міністерство?

- Це залежить від наявності проектно-кошторисної документації. Бо можна взяти кошти, але потім їх не використати,  якщо немає проектів. Переді мною лежить інформація по Львівщині та Львову щодо оформлення дозволів на виконання будівельних робіт на об'єк­тах історичної спадщини, фінансування робіт із відновлення, які здійснюються за рахунок субвенцій Держбюджету на 2008 р. Зверніть увагу: у стовпчику щодо наявності такого дозволу бачимо - ні, ні, ні...

- Хто належним чином не спрацьовує?

- Місцева влада. Згаданий дозвіл видають, коли є проект і кошторис. Гроші (у Держбю­джеті закладено 30 млн грн - "Пошта") вже є на рахунках казначейства у Львівській області. Але, якщо немає дозволу на виконання робіт, то не можна проводити реконструкцію! У цьому списку немає дозволу, скажімо, на виконання робіт у  Ратуші, Вірменському соборі, музеї національно-визвольних змагань на вул. Лисенка, 23, музеї етнографії тощо. Кошти ж на підготовку проектної документації має виділити міськ­виконком. Щойно вона буде, Держархбудінспекція автоматично дає дозвіл на проведення робіт.

- На вашу думку, львівська влада зацікавлена у реконструкції пам'яток архітектури?

- Вона мусить бути зацікавлена!..

- ... а що є насправді?

 

З ініціативи Міністерства регіонального розвитку та будівництва України уряд збільшив розмір коштів, які відшкодовуватимуть громадянам за зруйноване стихією житло. Так, замість 2 тис. грн  виділятимуть 3850 грн на 1 кв. м для відновлення житла. На капремонт, замість 335 грн на 1 кв. м,  - 850 грн.

- Мер має думати не нинішнім днем, а на кілька років наперед. Стратегія розвитку міста може бути на років 20, а планувати конкретні роботи потрібно хоча б на рік. Отож, сьогодні він уже має мати список тих об'єктів і замовляти проектно-кошторисну документацію на ті, які відновлюватимуть наступного року. Щодо Львова, то по жодному об'єкту зі 17-ти немає дозволу на проведення робіт.

- Що це означає для міста?

- На рахунках лежать гроші, які використати не можна... Місто може спробувати проводити роботи без дозволів - та це порушення законодавства. Себто, Держархбудінспекція має право накладати штраф у розмірі половини (!) вартості від обсягу виконаних робіт.

- Пригадується, коли за вашого мерства Львову виділили мільйон гривень для реконструкції будівель у центральній частині, - це була подія. Зараз для міста передбачили не таку вже й малу суму, але чиновники чомусь не поспішають. Міська влада не хоче рятувати Львів від руйнування?

- Мені важко повірити, що люди байдужі до пам'яток архітектури. Можливо, бракує професіоналізму... До речі, у 90-х рр. ми рятували ці пам'ятки за кошти місцевого бюджету, за добровільні пожертви від підприємців. А зараз, дійсно, є великі суми з Держбюджету.

- В області є велика проблема з реконструкцією замків. Регіон спрацьовує краще, ніж Львів?

- Так, область працює краще. Маю аналогічну інформацію щодо оформлення дозволів на виконання будівельних робіт на об'єктах Львівщини. Тут, порівняно зі Львовом,  вже є потрібні дозволи. Окрім цього, є ще одна постанова про створення нового  заповідника "Замки Львівщини" з підпорядкуванням Мінрегіонбуду. Це нова структура, яка курируватиме всі замки регіону. Її створення сформує передумови для додаткового фінансування.

- Чи може Львів від вас, як колишнього двічі мера, відчути більшу підтримку, ніж інші міста?

- На міністерській посаді мушу бути однаково зрозумілим для кожного куточка України, демонструючи об'єк­тивність. Але коли йдеться про пам'ятки архітектури, то це надбання не лише Львова та України, а всього суспільства! Тому можу відверто говорити й підтримувати всі ці речі, й мене тут важко звинуватити в тому, що дбаю лише про Львів. До речі, на 2009 р. плануємо збільшити кошти на реставрацію, відновлення пам'яток архітектури у центральній частині Львова.

Про знесення "хрущовок"

- Зараз в Україні чимало говорять про реконструкцію застарілого житлового фонду. Українці вже отримали значну пор­цію інформації про необхідність руйнування "хрущовок". Так буде це чи ні? Чи є відповідна програма щодо цього?

- Уперше офіційно це питання постало на державному рівні 1999 року. Але ще до того ми у Львові працювали над тим, щоб виокремити зони реконструкції, будинки, які треба реконструювати. Після обстеження зробили висновок про необхідність їх підсилення чи утеплення, бо є великі втрати. Згодом чекали моменту, коли буде відповідна економічна ситуація та з'явиться правовий механізм реалізації таких програм, адже з бюджету міста неможливо було це робити. За нашою участю готувався законопроект про реконструкцію застарілого житлового фонду. Законопроект, який у 2005 р. подав уряд, давав можливість розв'язувати ці проблеми, але у ВРУ внесли такі зміни, які практично унеможливили щось зробити. Нині діє закон, згідно з яким, у випадку реконструкції будинку, потрібна згода усіх мешканців, а фактично отримати її неможливо.

- Яким бачите вихід із ситуації?

- Спільно з Міністерством ЖКГ підготували зміни до чинного закону і передали його до ВРУ. Місцева влада має провести підготовчу роботу, яку ми у Львові робили у 1995-1996 рр. Львів, Харків та Дніпропетровськ були першими ластівками в цьому питанні. На місці застарілих "хрущовок" можна звести багатоповерхівки, але людей потрібно кудись відселити.

- Куди відселити?

- Мешканці можуть захотіти повернутися на те місце, де жили. Можуть сказати: "Купіть мені у певній частині міста квартиру". Але потрібен економічний механізм, за які кошти реконструювати будинок. Скажімо, будівельна компанія на місці п'ятиповерхівки може звести десятиповерхівку. Вона тоді обов'язково купить житло для відселення мешканців, знесе старе, збудує нове. Можливо, частині поверне житло у новобудові.

- Звісно, такі проекти для бу­дівельників є прибутковими. А які ризики у них для мешканців?

- Ризики існують тоді, коли недобросовісний забудовник. Але це вже питання МВС та прокуратури. Тому акцентую на роботі місцевої влади. Для таких проектів вона через конкурси повинна підбирати добросовісного забудовника, скажімо, який довго працює на ринку, має хорошу репутацію, якісно працює.

- На словах усе виглядає красиво, але на практиці скіль­ки років потрібно, аби відновити застаріле житло?

- Цьогоріч, сподіваючись на внесення змін до закону, ві­дібрали 70 проектів по всій Україні. Мова йде про ті міста, які зверталися до нас. Якби запрацював закон, то можна було б багато мільйонів квадратних метрів реконструювати.

- ...  Львів є у цьому списку?

- Ні, Львова у списку немає.

Ліквідація
наслідків повені

- Скільки нових будівель потрібно звести у постраждалих регіонах, зокрема на Львівщині, після руйнівної повені?

- Стихія зруйнувала 1007 об'єктів, з яких 305 - на Івано-Франківщині, 613 - на Чернівеччині, 32 - на Тернопільщині, 26 - на Закарпатті, 17 - на Львівщині, 14 - на Вінниччині. На Львівщині повністю зруйновано три приватні будинки та один 14-квартирний. Тобто, потрібно збудувати або 17 будинків, або три приватні та новий 14-квартирний. У регіони передано 33 проекти будинків на вибір. Щоб виконати доручення Президента України і до 15 листопада відновити зруйноване житло, необхідно використати новітні технології будівництва та сучасні будівельні матеріали.

- А скільки будинків потрібно капітально відремонтувати?

- Загалом у регіоні капремонту потребують 7699, поточного - 21 149 об'єктів. На Львівщині, зокрема, капітального ремонту потребують 550 будинків. Загалом на Львівщині повінь "зачепила" 5657 будівель.

- До ліквідації наслідків повені долучилися всі великі будівельні компанії України, які надають допомогу будматеріалами, технікою чи коштами. Скажіть, будь ласка, можливо таке, що  згодом їх доброчин­ність відіб'ється на вартості цін на житло загалом у державі?

- Думаю, що їх допомога ніяк не вплине на зростання вартості житла в Україні згодом. Ці речі не пов'язані. Будівельні компанії надають безкоштовну допомогу зі свого прибутку, намагаючись допомогти людям. Ми зібрали у міністерстві потужних забудовників, також зустрілися з тими, хто виробляє будівельні матеріали, закликавши допомогти ліквідувати наслідки повені хто чим може. Отож  частину будівельних матеріалів надали безкоштовно, а частину продали за ціною меншою, аніж є на ринку.

Розмовляла Ірина Цицак, Львів - Київ - Львів

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
11.4476 / 4.22MB / SQL:{query_count}