Забутий палац

Унікальну садибу в центрі Львова – палац Бесядецьких – потрібно негайно реставрувати

Унікальну садибу в центрі Львова – палац Бесядецьких – потрібно негайно реставрувати

Маєток Бесядецьких, що на пл. Галицькій, 10, збудований на початку XVIII століття, переживає пік занепаду. Приводом до розмов про розкішну садибу стали закиди про те, що ЛНУ ім. І. Франка, якому об’єкт належить, не пильнує палацу Бесядецьких. У виші відповідають: реставрацію ведуть, але через брак коштів багато робіт доводиться відкладати. Згідно із задумом університету, сюди на пари повинні ходити спудеї історичного факультету. Натомість поки що в університеті змушені навчати у три зміни і ділити великі аудиторії між кількома факультетами.

В очікуванні реставрації

Вже кілька років стіни садиби чекають на реставрацію, а уся її велич тепер доступна  лише охоронцям. Вартові цілодобово чатують, аби безхатченки не оселилися у кімнатах з декором видатних скульпторів Шімзерів або не блукали Білим залом, Жовтим кабінетом та Червоним покоєм. За Радянського Союзу в палаці дотримувалися дисципліни і пильнували тишу – тут була обласна книгозбірня ім. Ярослава Галана. У 2004 році через аварійний стан та загрозу знищення бібліотеку перенесли на проспект Шевченка. Через сім років тут панує тиша, але тепер з іншої причини: відвідувачів не пускають через вкрай поганий стан будинку.

– На мою думку, палац є в аварійному стані. У приміщенні тріщини від фундаменту до горища, – розповідає “Пошті” Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. – Під час робіт у палаці знайшли ще один рівень – підвальний, він старіший від самого палацу і тому його потрібно детально дослідити. У інтер’єрі палацу є унікальні рельєфи Шімзерів. Переконана, що зараз усі повинні активізуватися для того, щоб  врятувати будівлю, – міське управління охорони історичного середовища, ЛОДА та Львівський національний університет ім. І. Франка, якому приміщення зараз належить. Відомо, що коли пам’ятка архітектури не має жодної функції, вона швидко занепадає.

За словами Лілії Онищенко, у 2003 році, коли  університет брав цю споруду, то мав уявлення про те, що його чекає. На переконання чиновниці, якщо університету бракує власних коштів, треба залучити спонсорські. Як приклад, Лілія Онищенко наводить бібліотеку імені Стефаника, яка свого часу теж опинилася у скрутному становищі, коли не мала грошей на облаштування приміщення. Але завдяки спонсорам –подружжю Антоновичів – відреставрували палац Баворовських на вул. Бібліотечній, 2, і основний будинок на вул. Стефаника. Відтак очільниця управління охорони історичного середовища радить університету пошукати випускників, які б змогли відновити пам’ятку. Якщо держава не дає кошти, слід шукати їх самотужки. Якщо й це не виходить, то від будівлі слід відмовитися.

– Ми не можемо відмовитися від будинку, – пояснює у розмові з “Пош­тою” Мар’ян Лозинський, проректор із науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Львівського національного університету імені Івана Франка. –  Приміщення вкрай необхідне для університету, оскільки у нас проблеми з аудиторіями. У головному корпусі, на факультетах міжнародних відносин та історичному катастрофічно бракує аудиторій. Нині на історичному факультеті навчається 1406 студентів, нове приміщення допоможе його розвантажити. Ми шукаємо кошти і не покладаємо рук, зокрема, постійно звертаємося до ЛОДА. Відповідний лист ми писали Василю Горбалю і Михайлові Цимбалюку. Я маю інформацію від Мирона Янківа, який звернувся з цього приводу до прем’єр-міністра України, аби реставрацію профінансували. Університет – це не та організація, яка повинна займатися будовами і думати над тим, де знайти кошти. У всі часи представники влади і меценати допомагали науці у економічних питаннях. Тому, думаю, через деякий час будемо мати кошти на реставрацію палацу. Слід також розуміти і те, що цей об’єкт викликав і викликає інтерес у багатьох людей. Він розташований у центрі міста, має велику площу і, звичайно, його хочуть використати з комерційною перспективою.

Кошторис на мільйони

Згідно з проектно-кошторисною документацією, яку виготовили у 2006 році, вартість реставраційних робіт становила 13 мільйонів гривень. Скільки коштуватиме реставрація нині, ніхто не береться казати, але всі розуміють, що цифра, яку називали раніше, давно застаріла. Припускають, що зараз на реставраційні роботи треба знайти до 30 мільйонів гривень. Точну цифру мають назвати фахівці архітектурно-реставраційної майстерні №3 інституту „Укрзахідпроектреставрація”, які нині планують коригувати кош­торис 2006 року.

У бюджеті університету на цей рік закладено на капітальний ремонт будівлі 3 мільйони гривень із коштів спецфонду. Таку ж суму у виші сподіваються отримати від держави.

Три мільйони університет витратить на продовження розпочатої реставрації. Також у 2011 році замовлять проектно-кошторисну документацію на дослідження підвального приміщення, орієнтовно це коштуватиме 300 тисяч гривень.

Водночас рестаравтори радять не згущувати фарби над палацом, оскільки з аварійного стану його вивели на 90%.

– У тяжкому стані флігель. Якщо роботи розпочати зараз, то за кілька років будинок можна буде відреставрувати, – розповів “Пошті” Зеновій Лугаш, архітектор Укрзахідпроект­реставрації. Аналогів таких садиб в Україні є чимало, але у Львові їх украй мало. Схожу садибу нині використовують як обласну науково-педагогічну бібліотеку  університету на вул. Зеленій. Такі палаци зазвичай будували за міськими мурами як відпочинкові об’єкти. Ті кілька споруд, які були у Львові, пізніше перебудували для того, аби прокласти дорогу, абощо. Для самого міста вони були надто громіздкі.

Палац Бесядецьких – пам’ятка архітектури, яку спорудили у Львові, на площі Галицькій, 10. Належав також родинам Бельських, Потоцьких, Коморовських. Зразок архітектури міського палацу XVIII-XIX ст. Незважаючи на перебудови, збереглася первісна основа пам’ятки. Збудований на початку XVIII ст. у стилі рококо (сучасний інтер’єр – ампір). Будівля палацу розташована у глибині ділянки, за садом, відділеним від площі кам’яною огорожею з в’їзною брамою. Над головним входом – кам’яний картуш із гербом. 1756 р. перебудований за проектом архітектора П. Ріко де Тіржеля. У 1820-ті роки відбулася реконструкція інтер’єру архітектора Ф. Баумана. У 1934 році – ще одна реконструкція, тепер вже архітектора Я. Багенського. У центральному залі збережене скульптурно-декоративне оформлення першої третини XIX ст.

Припускають, що його автором є відомий скульптор і архітектор Й. Шімзер. В радянський період у палаці була Львівська обласна наукова бібліотека ім. Ярослава Галана. Після проголошення незалежності будівля належить до комунального майна обласної ради. Внаслідок аварійного стану та загрози знищення книгозбірні бібліотеку перенесли в інший будинок, на проспект Шевченка, 13.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7251 / 4.15MB / SQL:{query_count}